Систематизація і структурування навчальної літератури.

Наявність методологічних засад.

Відповідність змісту до методологічних засад.

Визначення об'єкта і предмета політичної науки.

Мова видання та стиль викладання матеріалу.

В поле зору вказаної дослідницької групи потрапили 36 навчальних посібників. Серед них 3 підручники, 32 навчальних посібники, 1 хрестоматія. За грифом Міністерства освіти і науки України - абсолютна більшість. Деякі книги зазнали двох або навіть трьох перевидань.

Характерною особливістю видань, як констатують автори дослідження, є відсутність єдиного підходу стосовно структури та систематизації політологічної літератури. Вони, як і все перше у будь-якій науковій галузі, містять в собі елемент новизни в порівнянні з попередніми періодами і відображають процес творчого пошуку. На початку 90-х років це було особливо важливим для становлення політичної науки, яку впродовж кількох десятків років у колишньому Радянському Союзі здійснював марксизм-ленінізм.

Подальший процес наукового пошуку відображає бажання авторів поставити українську політичну науку в один ряд з європейською, що зводить політологію фактично до державознавства і саме з цих позицій розглядає всі наукові школи та теорії українських вчених.

Особливістю ж побудови навчальної літератури з політичної науки є відсутність аналізу політичного як такого, що замінюється висвітленням окремих підходів до нього з якогось одного або кількох боків. Наприклад, акцентується увага лише на методологічних засадах політичної науки і на практичній політології; здійснюється ґрунтовне дослідження політичної думки, її етапів та логіки; аналіз явища держави і т.п.

Лише видання кінця 90-х років починають характеризуватися чіткою структурою, спрямованою на детальний розгляд конкретних політичних проблем, що носять переважно прикладний характер: історія виборчого процесу, сутність сучасних політичних виборів, виборці та обранці. В цьому контексті аналізуються, зокрема, типи виборчих систем, головні процедури виборчих компаній, політичні вибори в Новітній історії України, теорія політичного лідерства, технології реалізації влади. Піддається аналізу політична діяльність, її стилі, політичний маркетинг, його поняття, функції та види. Значне місце відводиться виборчій інженерії і політичному менеджменту.

Ахіллесовою п' ятою в політичній науці залишається наявність методологічних засад. Згідно з результатами зазначеної вище науково- методичної групи дослідників практично жоден навчальний посібник чи підручник з політології не визначає тих чи інших методологічних засад, на яких він базується. Виключення в цьому контексті одиничні. Тому аналіз вказаної літератури на предмет наявності методологічних засад, швидше всього, побудований за двома основними параметрами. Перший з них ілюструє традиційні посібники і підручники. В них просто йдеться про основні методи, якими користується політична наука. А другий передбачає аналіз саме тих видань, які роблять спробу визначити як власну методологію, так і методологію політичної науки взагалі.

Кінець 90-х років значно розширив горизонти щодо методологічних підходів, окреслюються навіть відповідні рівні:

- загальнотеоретичні дослідження політики на рівні філософського обґрунтування її природи, основних принципів генезису і функціонування політичних інститутів, ролі особи в політичному

процесі;

теорії середнього рівня, спрямовані на дослідження і формування окремих концепцій політичного маркетингу;

конкретні емпіричні дослідження різних елементів політичної ситуації.

Говорячи про відповідність змісту до методологічних засад слід відзначити суттєвий прорив у побудові навчальних видань середини 90-х років, де чітко спостерігається позиція визначити сутність саме української політичної науки, її відповідність не до запозиченого, а до свого методологічного ґрунту, який міститься у фундаментальних творах добре відомих мислителів, починаючи від митрополита Іларіона, Івана Вишенського, Г.Сковороди і закінчуючи М. Грушевським, В. Винниченком, Д. Донцовим, В. Липинським та іншими. Цілком доречним є те, що авторські колективи рецензованих видань поряд з ґрунтовним аналізом змісту, особливостей й завдань української політології, присвячують цілі розділи, в яких досліджуються питання зародження й становлення української політичної думки княжої доби, розвитку національної ідеї в козацько-гетьманську добу, української політичної думки Нової доби. Політологічні видання все більше стають націленими на всебічне та комплексне розуміння і усвідомлення державницької національної ідеї як концептуального стрижня всієї системи ціннісних орієнтацій, духовно- ідеологічних координат сучасного українського суспільства, котре ще має обґрунтувати, сприйняти та втілити в практику побудови громадянського суспільства інтегруючу загальнонаціональну ідею на основі теорії самодостатності нашого народу, потенційної можливості його безумовної консолідації.

В цілому потрібно зазначити, що питання про відповідність змісту навчальних посібників до їх методологічних засад, як і попереднє питання про наявність самих методологічних засад є досить невизначеним і проблематичним. Вирішення цих питань варто пов'язувати з майбутнім розвитком політичної науки в Україні.

Слідом за проблемами методології наукового дослідження стоять принципові питання про визначення об'єкта та предмета політичної науки Цей напрямок також характеризується відсутністю якоїсь усталеної точки зору. Адже визначення як об' єкта, так і предмета політичної науки є одним з визначальних питань. Його чітке теоретичне вирішення є обов'язковою умовою формування цієї нової наукової та навчальної дисципліни.

У вітчизняній науці вирізняється три основних підходи до визначення об' єкта та предмета політичної науки. Перший з них передбачає чіткий поділ об'єкта і предмета.

Другий полягає в тому, що об'єкт політичної науки та її предмет певною мірою ототожнюються. Третій підхід характеризується аналізом чи то об'єкта, чи то предмета. Такий розподіл швидше породжує різнорідність та суперечливість.

Що ж до мови видання та стилю викладання матеріалу, то із 36 рецензованих підручників, навчальних посібників та хрестоматій абсолютна більшість написана державною мовою. Виняток складають ті книги, які видавалися в Україні