Інша справа як сприймається, характеризується, а відповідно і оцінюється діяльність суб'єктів політичного процесу пересічними громадянами. Адже саме на рівні такої громадської думки, точніше, від індивіду та його інтересів, закладаються первинні уявлення про соціальну реальність, зокрема, політичного життя суспільства, яке почасти і асоціюється з "брудом".

Спосіб сприйняття політичної реальності та особливості бачення політичного світу, як правило, призводять до відповідних умовиводів та складають особливість політичної поведінки індивіда. Скажімо, розглядаючи об' ємний предмет, неможливо одночасно розглянути усі його грані. Таке бачення швидше буде характеризуватися фрагментарністю та недостатньою повнотою. Окрім того, згаданий розгляд здійснюється під різним кутом зору, з різних боків, з різною ступінню прозорості, чіткості та зацікавленості і т. п.

Сучасний інформаційний простір подекуди нагадує стан, при якому індивіди тонуть в глобалізації інформаційних потоків і одночасно задихаються від нестачі знань. Ні в кого не викличе сумніву той факт, що інформацію про суспільство, в якому ми живемо, та й про світ загалом ми дістаємо завдячуючи мас-медіа, котра є однією з функціональних систем сучасного суспільства. Одночасно цікавим та парадоксальним є опис реальності, яку відтворюють мас-медіа. Адже яке тоді суспільство виникає в тому випадку, якщо воно тривалий час і безперервно інформує себе про самого себе? [10] Внаслідок такого тотального самоспостереження суспільство починає вимагати від самого себе постійних інновацій, котрі в свою чергу породжують "проблеми", що вимагають "вирішень", котрі породжують "проблеми", що вимагають "рішень". І лише завдячуючи цьому воно разом з тим відтворює теми (теми - це необхідна умова комунікації), котрі підхоплюються мас-медіа і трансформуються в інформації. Така односторонність може компенсуватися самими мас-медіа, а саме надаючи переваги моральним оцінкам. Стосовно американських відносин це так званий ефект дистанційної соціалізації (Fernsozialisation) отримав значення "moral intelligence". Воно вміщує в собі вимоги супротиву певним умовам, витримування труднощів, а в разі необхідності ламання правил. Хоча в кінцевому результаті повинно залишитися впізнаваним, хто є добрим, а хто злим. Отже, те, що в реальності не отримує достатньої значимості, те пропонується у вигляді моралі, у вигляді вимог. Тому при виникненні суперечностей перевага повинна надаватися консенсусу. Звідси і усталена сутність розуміння самої моралі полягає в тому, щоб вибирати опції миру, компромісу, солідарності, смислу. Однак і тут мас-медіа перебирає на себе повноваження і визначає спосіб прочитання миру, натомість окреслюючи до цього опису моральні перспективи. З цього приводу Луман Н. наводить досить-таки ілюстративне свідчення про те, що виокремлення консенсусу, солідарності, цінностей, пошуків життєвого сенсу з акцентом на їх можливу втрату розпочинається лише в другій половині ХІХ сторіччя, в епоху масового друкування і всезагального розповсюдження писемності серед нижчого класу, свого роду пастеризації цілісного суспільства. Така зосередженість на моралі була пов'язана із кодуванням інформації/не інформації або з односторонньою презентацією її форм, інша сторона котрих хоча і малася на увазі, однак не отримувала одночасного зображення; таким чином, пов'язана із замовчуванням непорушної нормальності, а, отже, з парадоксальністю вміщення в свідомості індивіда, - включеного як виключення. Адже мораль, рефлексивною формою якої є етика в нормальних обставинах, абсолютно не потрібна, вона є лише незмінним симптомом проступаючих на поверхню патологій. З іншого боку, етика в будь-якому її конкретному розумінні являє собою практику розрізнення. Вона розрізнює стандарти і способи поведінки, конформне і відхилене, і перш за все в моральному сенсі, добра чи ні та чи інша поведінка. Мораль же потребує очевидно-скандального, - такі епізоди її лише омолоджують; вона має потребу в мас-медіа, і особливо - в телебаченні [11].

Доречно буде взяти до уваги і слушну думку О.В. Гаман-Голутвіної про те, що хоча й сьогоднішні реалії співвідношення політики і моралі значною мірою амбівалентні та суперечливі: поряд з наявними негараздами вони мають безсумнівний позитив. Сфера життєдіяльності суспільства, підпорядкована моральній регуляції, звужується за рахунок обмеження використання "індивідуальної" моралі в якості регулятора політичних відносин, а цей процес раціональний, доцільний

ЛІТЕРАТУРА

Стрпич Д. Структура политической науки // Политическая наука на рубеже веков: Пробл.-тематич. сб. / РАН ИНИОН. - М., 2000. - № 4. - С. 20.

Там само. - С. 25.

http://www.ps.crimea.edu/ucr/metod/ianaliz.htm

Ребкало В. Політичні науки і суспільні процеси // Концептуальні засади реформування політичної системи в України. Стан і перспективи розвитку політичних наук: Матеріали "круглого столу", Київ, 13 квітня 2001 р. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - С. 188-195.

Ребкало В. Названа праця. - С. 189.

Курас І. Політичні трансформації сучасного суспільства // Концептуальні засади реформування політичної системи в Україні. Стан і перспективи розвитку політичних наук: Матеріали "круглого столу", Київ, 13 квітня 2001 р. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - С. 7.

Етика політична // Політична наука: Словник: категорії, поняття і терміни. - Львів: Кальварія, 2003. - С. 146.

Малахов В.А.,