Досить специфічним виявляється і зв'язок між теоретичним і так званим актуалізованим рівнем функціонування ідеології - масовою свідомістю. Соціологічні дослідження свідчать, що значна частина українських виборців не має усталених політичних орієнтацій. За даними загальноукраїнських опитувань у 2004 році великий відсоток складала група респондентів, які взагалі або остаточно не визначилися зі своєю політичною позицією, а також тих, хто не розуміється на політичних течіях (46%). Доречно все ж відзначити, що з роками цей показник зменшується. Якщо у 1997 р. він дорівнював 63,5 %, у 2000 - 55,9% [12, с. 12], то у лютому 2006 року скоротився до 22 % [15]

Незважаючи на певні труднощі ідентифікації, аналіз створення партій та формування їх ідеологічних засад дає підстави говорити, що в Україні представлено весь спектр політичних партій:

комуністична та соціалістична ідеології (Комуністична партія України, Комуністична партія робітників і селян, Соціалістична партія України, Прогресивна соціалістична партія України);

соціал-демократія (Соціал-демократична партія України, Соціал-демократична партія України (об'єднана), Українська соціал- демократична партія та ін.);

лібералізм (Ліберальна партія України, Християнсько-ліберальна партія України та ін.);

націонал-демократія (Народний рух України, Українська республіканська партія "Собор", Партія національно-економічного розвитку України та ін.);

народна демократія (Народно-демократична партія, Партія "За права людини", Партія "Народний вибір", Республіканська партія України та ін.).

Новелою партійного будівництва в Україні стало формування ідеї державотворення та закріплення її як засадничої у програмних документах ряду партій (політична партія "Вперед, Україно!", політична партія "Вітчизна", політична партія "Могутня Україна", політична партія "Народний союз Наша Україна" та ін.).

Ще одну категорію складають так звані партії захисту інтересів окремих верств населення. До них можна віднести:

за демографічною ознакою - Молодіжну партія України, партію "Жінки України", партію "Нова генерація України" та ін.;

за професійною ознакою - Всеукраїнську партію трудящих, Партію вільних селян і

підприємців України, Партію захисників Вітчизни та ін.

Яке значення все це має з огляду вдосконалення політичної системи?

З одного боку, багатомірність політичного спектра безумовно ускладнює позиціювання в "єдиній системі координат", провокуючи на гібридні, не завжди зрозумілі виборцеві ідеологічні формулювання. З іншого, ця обставина ще раз засвідчує незавершеність процесу формування ідеологій.

Процес ідеологічної самоідентифікації партій певною мірою зумовлюється бажанням використати досвід політичних партій інших країн. Очевидно, що розвиток міжнародних зв' язків сприятиме освоєнню теорії і практики партійного будівництва. Варто також визнати, що вдосконалення форм і методів "ідеологічної роботи" зможе дати новий поштовх для формулювання "національної ідеї".

Ідеології завжди відігравали важливу роль у становленні політичних систем. Вони не лише слугували засобом інтеграції суб'єктів політичної діяльності, але й переводили цілі суспільного розвитку в зрозумілий для кожного громадянина контекст. Однак, це не зменшує потреби у виразній артикуляції альтернатив суспільного розвитку та публічного обговорення відповідних цінностей. Подальший хід ідеологічної та політичної ідентифікації здебільшого залежатиме від інтенсивності міжпартійної полеміки, яка дозволить здійснити чітке політичне розмежування.

Важливу роль як у житті політичних партій, так і суспільства в цілому, відіграють вибори. У результаті виборів політична еліта на певний час наділяється повноваженнями ухвалювати засадничі правові та політичні рішення від імені народу, представляти його в органах державної влади. З огляду на відсутність чіткої політичної структуризації, актуальним видається поєднання інтересів різних суспільних сил шляхом укладення політичного компромісу.

Перед новими опозиційними політичними партіями постають щонайменше дві проблеми - змістова (що є власне опозиційна ідеологія?) та формальна (створювати опозиційний альянс чи самостійно боротися за владу?). Змістову проблему вирішити набагато складніше, ніж

ЛІТЕРАТУРА

Головаха Є.І. Політичний портрет України: загальні тенденції розвитку. - К., 1993. - 235 с.

Волинський А. Ідеологічна структуризація суспільно-політичних інтересів // Політичний менеджмент. - 2004. - № 5. - С. 71-81.

Выдрин Д. Политика, история, технология, экзистенция. - К., 2001. - 432 с.

Ганжуров Ю. Парламентаризм як об'єкт електоральної комунікації // Політичний менеджмент. - 2004. - № 5. - С. 92-99.

Локк Дж. Два трактати про врядування. - К.: Основи, 2001. - 264 с.

Монтескье Ш. О духе законов // Избранные произведения - М.: Госполитиздат, 1955. - 800 с.

Токвиль А. де. Демократия в Америке. - М.: Весь мир, 2000 - 559 с.

Милль Дж. Основы политической экономии. - М.: Прогресс, 1980 - 480 с.

Кремень В.Г., Базовкін Є.Г. Політичні партії України: Порівняльний аналіз програмних документів. - К.: НІСД, 1993.

Політична система сучасної України. Особливості розвитку / І.Ф. Курас, Ф.М. Рудич, Р.В. Балабан: Ін-т політол. і етнонац. дослідж. НАНУ. - К.: Парламент. вид-во, 1998. - 349 с.

Шайгородський Ю., Меркотан К. Трансформація політичних цінностей у світлі української багатопартійності // Політичні партії України: - В 3 т. / Уклад. Ю. Шайгородський. - К.: Український центр політичного менеджменту, 2005. - Т. 1.

Українське суспільство 1994-2004: соціологічний моніторинг / За ред. Н. Паніної. - К.: Заповіт, 2004.

Політичні партії України. - К.: "К.І.С.", 1998 - 704 с.

Політичні партії в Україні: Інформ.-довід. вид. / Редкол.: М. Рябець та ін. - К.: Центральна виборча комісія, 2001. - 360 с.

За результатами соціологічного дослідження "Громадська думка у грудні: електоральні настрої та очікування населення". - Український інститут соціальних досліджень ім. О. Яременка, Центр "Соціальний моніторинг". - 18-22 лютого 2005 р.