· здатність працювати в умовах неоднозначності, невизначеності та постійних змін;

· здатність формувати партнерство, працювати в команді, творчо співпрацювати з іншими;

· сприйняття нових технологій;

· навички ведення переговорів;

· виражений інтерес до розвитку компетенцій інших.

На нашу думку, цікавими щодо підготовки суб'єктів політичної діяльності є погляди І. Адізеса, експерта із питань вдосконалення діяльності урядових установ, який розглядає підготовку лідерів. Він говорить про лідера як про реалізатора моделі PAEI ("P" - Producing (виробництво), "A" - Administrating (адміністрування), "E" - Entrepreneuring (підприємництво), "I" - Integrating (інтеграція)) [3, c. 41].

Перша роль "Р" лідера полягає в тому, щоб досягати максимального результату, за короткий термін часу зробити організацію ефективною. Друга роль "А" - це забезпечення систематизації діяльності організації, тобто, щоб організація належним чином працювала, з відповідними

наслідками, з високою інтенсивністю. Її мета - також досягнення ефективності в короткий термін. Наступна роль "Е" означає бачення шляху, який організація планує обрати. Роль виконується лише тими, хто активно діє в середовищі, яке змінюється, а відтак, гарантує організації ефективність на далеку перспективу. Роль "Е" поєднує творчість із ризиком. Оскільки лідер повинен володіти навичками інтегрування, роль "І" означає побудову такого клімату та системи цінностей, які будуть мотивувати кожного працівника організації працювати разом, забезпечує ефективне функціонування організації на довгу перспективу. Сприяють цьому новинки в підготовці управлінців, наприклад, біхевіористська наука. Школи з управління на сьогодні пропонують курси із мотивації та групової динаміки, безкінечні години витрачаються на аналіз міжособистісних відносин та навчанню тому, як мотивувати інших (наприклад, підлеглих).

Співвідношення ролей, характеристик організацій, рівня ефективності (продуктивності) та терміну їх досягнення подано в таблиці.

Лідер типу "Р" та "А" ефективний і продуктивний у короткій перспективі, тобто матиме успіх лише в короткій перспективі. Лідер типу "Е" та "І" ефективний і продуктивний в довгій перспективі, натомість не має успіху в короткій перспективі.

І. Адізес зазначає, що для урядової організації важливо демонструвати всі чотири ролі, оскільки тільки за цієї умови можна досягнути визначеної мети, політичного виживання [3, c. 24].

Застосування ідей І. Адізеса до підготовки суб'єктів політичної діяльності передбачає перш за все визначення понять "програмованість рішення" та "особистісні вимоги РАЕІ моделі".

Функціонування суб’єктів політичної діяльності основується на прийнятті рішень. Натомість рішення можуть бути програмованими і непрограмованими. Використовуючи комп'ютерну термінологію, зазначимо, що програма - це вже готове рішення, яке структурує комп'ютерні завдання. Програмовані рішення - це такі рішення, що виконуються автоматично, на основі отриманих знань, без свідомого обдумування.

Непрограмовані рішення - такі, які необхідно прийняти із певних набросків, активізуючи свої інтелектуальні здібності. Щоб прийняти непрограмоване рішення, необхідно відшукати інформацію, визначити проблему, оцінити необхідні альтернативи, здійснити відповідні дії. Вони потребують творчості (генерування та оцінювання альтернатив), ризику (визначення, яку альтернативу обрати) [2, c. 269].

Чотири ролі лідерів передбачають різні види (чи типи) прийняття рішень. Досягнення результатів "Р" та управління програмами "А" передбачають програмовані рішення. Відтак, не існує програми, яка б вказувала "І" ("інтегратору") чи "Е" ("підприємцю"), яку політику ініціювати, коли та як. Коли до "Е" приходить та чи інша ідея, він може й не знати, що спричинило її. Роль "І" полягає в спілкуванні із людьми, чиї реакції не завжди передбачувані. Навіть якщо одна й та сама група часто (або постійно) зустрічається, кожен із членів групи має різний настрій, щоразу працює в різних умовах. Завдання інтегратора полягає у співпраці із ними. "І" є менш програмованим ніж "Е", так як "Е" не завжди має справу із людьми.

Є деякі елементи як "Е", так і "І", які можна спрограмувати. Є спеціальні курси, які стимулюють творчість, є курси з питань того, як відчувати, розуміти та працювати з людьми. Натомість, на думку І. Азіса, не варто переоцінювати їхню навчальну роль [3, c. 270]. Якщо "Е" та "І" стають занадто програмованими, втрачається спонтанність, яка є суттєвою в їхній діяльності. Сутністю "Е" є мислення поза певних рамок, сутність "І" - інтуїтивне відчуття інших людей.

Розташування чотирьох управлінських стилів за принципом ієрархії, з найменш програмованим типом прийняття рішень на верхівці та найбільш програмованим знизу, виглядає таким чином:

"І" - інтеграція (найменша програмованість рішень).

"Е" - підприємництво.

"Р" - виробництво.

"А" - адміністрування (найбільша програмованість рішень).

Субєкти політичної діяльності діють, перш за все, в ситуації непрограмованих рішень. Іншими словами, вони повинні все більше нарощувати свій творчий потенціал, все більше ризикувати, так як рішення необхідно приймати на основі розпорошених та малоструктурованих даних. Натомість, багато курсів і навчальних програм є формою програмування. Тобто, вони навчають слухачів певному набору функцій, які необхідні для діяльності по виконанню різноманітніх завдань. Підготовку "Р" (тих, хто керує виробництвом) можна вважати програмованою. Підготовка "А" також є переважно програмованою, як правило, засобами правил, політик, інструкцій, положень тощо. Спірним є питання підготовки непрограмованим навичкам "Е" та "І", хоча, звичайно, є багаточисленні посібники, які учать, наприклад, стратегічному плануванню. Зокрема, для навчання "І" організовуються навчальні семінари, на яких крок за кроком вчать методикам аналізу інших людей та ефективному використанню ситуації.

Звичайно, людину можна навчити навичкам співпраці з іншими, натомість, чи користуватиметься вона правильно цими навичками, залежатиме від її розуму, творчості та бажання ризикувати. Якщо людина нетворча, вона не