З цією думкою погоджується Д. Карневале, який зазначає, що, хоча навчання відбувається на індивідуальному, груповому та організаційному рівнях, натомість, найбільш ефективною формою навчання є робота в команді [4, c. 178]. Як зазначає П. Сейндж, "команда, не окремі особи, є основоположною (фундаментальною) одиницею навчання в сучасних організаціях" [8, c. 40]. На сьогодні рутинна робота замінюється працею, основаною на знаннях, інтелектуальною роботою, яка потребує інтеграції різних типів ноу-хау та формування команд (робочих груп), які демонструють різноманіття навичок. Нова модель управління переорієнтовується від командно-контрольних навичок на більш фасилітаторські, синтезовані, політичні, технічні навички, навички коучінгу.

І. Адізес застережує, що програми повинні бути добре структуровані: жодна із дисціплін не повинна викладатися за принципом "особливого статусу" [3, c. 281]. Такий підхід, на нашу думку, актуалізує роль формальної підготовки. Натомість, таку роль не варто перебільшувати. Приклади показують, що чимало найбільш успішних сучасних підприємців взагалі не отримали формальної освіти, що, як зазначалося вище, можливо і пояснює факт їхнього успіху. Відтак, їм не насаджувалася ідея слідування формальним правилам прийняття рішень, ніхто не запевняв їх, що не треба довіряти власним інстинктам. У своїй діяльності вони знали, як адаптуватися, бути творчими в новому середовищі - і вони приймали власні рішення за власними правилами. Необтяжені освітою, вони демонстрували вміння думати.

Як зазначає Т. Куензі, неформальна освіта має більший культурний аспект, ніж формальна освіта, викладач виконує роль "фасилітатора" [6, c. 3]. У навчальному процесі використовуються методи співучасті, які сприяють підвищенню відчуття активного залученння до громадського та політичного життя. Таким чином, позитивними сторонами неформальної освіти (НФО) в підготовці активних громадян, із яких виростають активні суб'єкти політичної діяльності можна назвати:

· НФО сприяє вихованню почуття самооцінки;

· НФО розвиває громадянські навички, наприклад, організаторські здібності та навички публічного виступу;

· НФО виховує почуття причетності ("я" як складова "ми", що спонукає до роботи разом задля вдосконалення громади), солідарності;

· НФО має ефект мереж (мережевий ефект), тобто сприяє участі в різноманітних організаціях, асоціаціях, проектах розвитку;

· НФО має когнітивний ефект - передача інформації новим шляхом [6].

Т. Куензі надає декілька гіпотетичних припущень щодо НФО [6, c. 56]:

· загалом, ті, хто бере участь у програмах НФО, демонструють вищий рівень громадської активності та лідерства;

· ті, хто бере участь у програмах НФО, швидше йдуть на контакт із представниками політикуму (політичними лідерами) та високопосадовцями задля отримання допомоги у вирішенні проблем громади;

· ті, хто бере участь у програмах НФО, швидше йдуть на контакт із представниками політикуму (політичними лідерами) та високопосадовцями задля отримання допомоги у вирішенні особистих проблем;

· ті, хто бере участь у програмах НФО, активніше залучаються до виборчого процесу.

Будь-який тип освіти передбачає навчальні моделі, які реалізуються в спеціальних ситуаціях, коли визначаються програмовані алгоритми вирішення проблем, які періодично повторюються. У процесі навчання людина навчається сприймати та навіть реалізувати певний об'єм програмованості. Натомість, у цьому прихована певна небезпека, оскільки в в "діях за моделями" виникає залежність від їхнього використання, неспроможність відрізнити рішення, які можна прийняти автоматично, а які ні. Так, часте покладання на формули вирішення проблем може призвести до того, що на практиці вони не спрацюють у складних ситуаціях. Спрямованість системи освіти на те, щоб вчити "давати правильні відповіді", повинна переорієнтовуватися на формат вчити "ставити та формулювати правильні запитання", що особливо повинні враховувати заклади підготовки субєктів політичної діяльності.

Література:

1. Вікіпедія [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki

2. Кілієвич О. Мікроекономіка і макроекономіка : підручник : у 2-х ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич [та ін.]. - К. : Основи, 2001. - 518 с.

3. Adizes I. K. A New Paradigm for Management. The Ideal Executive. Why You Cannot Be One and What to Do about It. - Santa Barbara, Ca: The Adizes Institute publishing, 2004. - 296 p.

4. Carnevale D. G. Trustworthy Government. Leadership and management Strategies for Building Trust and High Performance. - San Francisco: Jossey Publishers, 1995. - 233 p.

5. Illich I. Deschooling Society. - New York: Harper and Row, 1971. - 116р.

6. Kuenzi T. M. Nonformal education, political participation and democracy: findings from Senegal // Political Behaviour. - Volume 28. - № 1. - 2006. - P. 1-31.

7. Moulton J. Formal and nonformal education and empowered behaviour. Prepared Project. Funded by USAID/AFR/SD, 1997.

8. Senge P. M. The Learning Organization Made Plain // Training and Development. - 1991. - #45. - P. 37-44.

9. U.S. Office of Personnel Management. Reports of task Force on Executive and Management Development. - Washington, D.C. : U.S. Government Printing office. - 1990.

10. Webster's New Universal Unabridged Dictionary. - Barnes and Noble Books, 1996. - 1497 с.