Серед нормативно-інституційних аспектів модернізації політичної системи в Україні (здійснення політико-адміністративної модернізації загалом) першочергового значення набуває вирішення проблеми інституціалізації громадянського контролю над процесом прийняття та реалізації державно-політичних рішень, базуючись на взаємозв'язку між політичною системою і громадянським суспільством, громадянським суспільством і владою. Однією із суттєвих вимог перехідного етапу суспільно-політичного розвитку України є перехід від владно-стримувальних ознак взаємодії влади і суспільства (організаційних структур державного управління і громадян) до активних організаційно-управлінських форм такої взаємодії. Йдеться, передусім, про створення: 1) інституціональних та нормативних передумов для масової участі громадян в управлінні; 2) організаційно-інституційних форм структуризації суспільства, консолідації соціального інтересу та артикулювання вимог громадян; 3) організаційних засад взаємодії структур управління із організованими громадськими структурами [4, с. 38].

У контексті забезпечення національної безпеки України основними завданнями модернізації політичної системи суспільства мають стати: зведення до мінімуму стихійності у сфері політичного життя; наукове осмислення об'єктивних особливостей розвитку української політики за всі роки незалежності; ґрунтовний аналіз інтересів різних політичних інститутів; створення умов для розвитку громадянського суспільства; чітке встановлення меж державних структур, сфери їх дії, каналів впливу та взаємодії; створення правового поля для ефективної співпраці органів державної влади, політичної опозиції і суспільства; розробка механізму, який би виключав будь-яку можливість установлення тоталітаризму і авторитаризму в управлінні державою, щоб юридичний і фактичний статус, місце і роль будь-якого органу державної влади в державному управлінні збігалися [6, c. 175].

Характерною особливістю модернізації політичної системи суспільства є диференціація суспільно-політичної структури (інституціоналізація), яка передбачає формування розгалуженої мережі соціально-економічних, політичних та інших інститутів суспільства, спрямованих на забезпечення стабільності й соціального порядку. Розвивається вона через удосконалення традиційних інститутів, які в процесі модернізації суттєво змінюють свої функції та характер діяльності, а також через формування нових інститутів. Характерним для процесу модернізації є структурно-змістовне перетворення політичної системи, спрямоване на формування політичної структури соціальної дії. Ще однією складовою модернізації політичної системи є створення цілісної, взаємопогодженої на різних її етапах і рівнях системи політичної соціалізації. Вона має бути спрямована на забезпечення зворотного зв'язку особи з політичною системою, створення відповідної критичної кількості соціально-політичних суб'єктів, здатних до осмислення одержуваної інформації, раціонального використання власного й іншого досвіду в індивідуальній поведінці.

Модернізована структура політичної системи має прискорити проведення реформ в усіх сферах життєдіяльності суспільства; стимулювати процеси його структуризації, інтеграції та демократичного розвитку; створити умови для найповнішої реалізації громадянських прав і свобод людини і громадянина.

1. Література:

2. Адміністративна реформа в Україні: чи вдасться розірвати замкнене коло? // Національна безпека і оборона. - 2000. - № 5. - 76 с.

3. Вибори - шлях до демократизації суспільства. Методичні матеріали з питань виборчого процесу / За ред. В.М. Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - 78 с.

4. Гудима Н. Принципи відкритості і прозорості та їх реалізація в державному управлінні України // Вісн. НАДУ. - 2005. - № 3. - С. 78 - 84.

5. Ефективність державного управління. Зб. наук. пр. - Вип. 1/2. - Л.: ЛРІДУ УАДУ. - 2002. - 268 с.

6. Конституции государств - участников СНГ. - М.: НОРМА- ИНФРА, 1999. - 736 с.

7. Концептуальні засади реформування політичної системи в Україні. Стан і перспективи розвитку політичних наук: Матеріали "круглого столу", Київ, 13 квітня 2001 р. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - 264 с.

8. Політична система суспільства: сутність, структура, функції. Бібліографічний покажчик. - Х.: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харківська державна наукова бібліотека ім. В.Г. Короленка, 2001. - 40 с.

9. Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку: Навч. посіб. для студентів вищ. закладів освіти. - К.: Парламент. вид-во, 2002. - 327 с.

10. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студентів вищ. навч. закладів / Відп. ред. Ю.С. Шемшученко, В.Д. Бабкін. - К.: Ґенеза, 1997. - 400 с.

11. Послання Президента України до Верховної Ради України "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році". - К.: Інформ.- видав. центр Держкомстату України, 2003. - 478 с.

12. Рудич Ф. М. Політологія. Курс лекцій: Навч. посіб. для студентів вищ. закладів освіти. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. - 200 с.; Політологія: Підруч. для вищ. навч. закладів / За заг. ред. Ю.І. Кулагіна, В.І. Полуріза. - К.: Альтерпрес, 2002. - 612 с.

13. Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку: Матер. наукової конференції, м. Київ, 15-16 листопада 2000 р. - К.: НТУУ КПІ. - 2001. - 340 с.

14. Українська державність: становлення, досвід, проблеми: Зб. наук. ст. (за матеріалами ХІІ Харківських політологічних читань). - Х.: Право, 2001. - 174 с.

15. Comparative Politics: Notes and Readings / Ed. by B. Brown, R. Macridis. - Belmont, 1996.

16. Coser L.A. Master of Sociological Thought. New York,