УДК 352/353:364

С.Ф. ГУЛЕВСЬКА

РОЛЬ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У ЗДІЙСНЕННІ РЕГІОНАЛЬНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

Проаналізовано політичну, правову та фахову літературу з державного управління щодо проблем органів місцевого самоврядування у здійсненні соціальної політики, проаналізовано різні погляди науковців і фахівців на цю проблему.

Political, legal and professional literature is analysed from state administration in relation to the problems of organs of local self-government in realization of social policy, the different looks of workers of researches and specialists are analysed on this problem.

Розбудова української державності за принципами демократії об'єктивно зумовила переосмислення місця й ролі місцевого самоврядування в системі громадянського суспільства, пошук найкращого варіанта моделі організації влади, яка б цілком відповідала сучасним світовим та європейським стандартам, була спрямована на забезпечення прав, свобод і законних інтересів людини.

У політичній, правовій та в літературі з державного управління досліджуються різні проблеми місцевого самоврядування як механізму здійснення регіональної соціальної політики. Тому теоретичні здобутки у вітчизняній літературі з цієї проблеми значні. На особливу увагу заслуговують такі: остаточно визначений і збагачений понятійний апарат місцевого самоврядування і регіональної соціальної політики, удосконалені їх особливості в різних суспільно-політичних та соціально-економічних умовах та ін. Разом з тим сьогодні в місцевому самоврядуванні існує чимало проблем, які потребують дослідження і вирішення, а саме: упровадження чіткого розподілу влади між державними органами та органами місцевого самоврядування і передачі останнім значної кількості управлінських функцій; удосконалення системи і структури органів місцевого самоврядування; активізація участі населення у вирішенні проблем регіональної соціальної політики і механізмів її здійснення.

Слід зауважити, якщо поняття "місцеве самоврядування" в політологічній та юридичній літературі інтерпретується переважно за допомогою категорії "інтенсивності", то в дослідженнях з державного управління, на нашу думку, доцільно робити акцент на категорії територіальної громади, яка "виступає первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основою демократичного устрою держави, специфічною формою народовладдя" [7, c. 116].

Сучасна соціальна політика України значною мірою орієнтується на парадигму регіонального саморозвитку, у зв'язку з чим доцільно було б розглянути більш конкретно деякі підходи до визначення природи місцевого самоврядування і притаманних йому механізмів функціонування в аспекті здійснення регіональної соціальної політики [6, с. 162-163]. Теоретичне обґрунтування інституту самоврядування як механізму здійснення регіональної соціальної політики є основою практичного підвищення її ефективності. Слід підкреслити, що в цілому соціальна політика обмежено чутлива до запросів і очікувань окремих індивідів і найбільш адекватно реагує на потреби й інтереси соціальних груп, верств і окремих прошарків населення на регіональному рівні. Регіоналізація соціальної політики - це "форма, яка дозволяє в межах великого державного формування зберегти історичну різноманітність традицій, звичаїв, культури різних груп і прошарків народу " [4, с. 142-143].

Тому важливою складовою регіональної соціальної політики є інститут місцевого самоврядування, роль і відповідальність якого в рішенні завдань соціальної політики невпинно зростає. Це пов'язано зокрема з тим, що місцевому самоврядуванню притаманне прагнення налагоджувати соціальну політику з урахуванням соціально-економічних умов конкретної території, знаходити можливі альтернативні рішення низки соціальних проблем, здійснювати маневр ресурсами тощо. Місцеве самоврядування в системі соціального управління регіонами покликано забезпечувати комплексне вирішення питань з обслуговування населення і сприяти тим самим досягненню в суспільстві політичної й соціальної стабільності. Слід мати на увазі, що громадяни задовольняють більшість своїх потреб саме "за місцем проживання" [9, с. 30-31].

В умовах реформування українського суспільства, на нашу думку, слід виділити кілька основних напрямків соціальної політики, що потребують першочергового вдосконалення на регіональному рівні і у вирішенні яких зростає роль органів місцевого самоврядування.

1. Контроль за дотриманням законодавства про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії та прийняття нового закону України про державні соціальні стандарти та гарантії; здійснення адекватних сучасним умовам пріоритетів і соціальних стандартів задоволення тих чи інших потреб населення, на базі котрих відтворюються рівні основних державних гарантій [11, с. 56].

Головними соціальними питаннями місцевого значення виступають питання, пов'язані з наданням послуг населенню, які гарантовані загальнодержавними стандартами (мінімум благ, які мають право отримувати громадяни в межах усієї України незалежно від місця проживання), їх доступність для всіх і адресність. Водночас, на думку територіальної громади і з урахуванням тих соціальних благ, що їх виробляє місцеве населення, деякі види послуг населенню можуть і перевищувати загальнодержавні стандарти, чого не повинна заперечувати держава. У цьому випадку "місцеве самоврядування стає природним і єдиним локальним простором реалізації таких стандартів, а у перспективі і простором репродукування, становлення і розвитку нових соціальних стандартів" [3, c. 81].

Соціальний захист населення як комплексна система організаційно-правових і економічних заходів (соціальне забезпечення, соціальне страхування, соціальна допомога, соціальна підтримка і правовий захист), спрямованих на забезпечення необхідної якості життя кожного члена територіальної громади в конкретних соціально-економічних умовах.

Зайнятість населення і регулювання ринку праці, котрі забезпечуються розробкою територіальних програм зайнятості населення, затверджених відповідними районними і обласними радами, а також заходами відносно соціальної захищеності різних груп населення від безробіття [6, с. 87 - 96].

Розширення реальних можливостей участі територіальної громади як первісного суб'єкта місцевого самоврядування, основного носія його функцій і повноважень у здійсненні регіональної соціальної політики, вдосконалення механізмів функціонування інституту самоврядування. Важлива роль місцевого самоврядування в системі регіональної соціальної політики пояснюється тим, що воно створює сприятливі умови