її державною де-факто. Російська мова, як і раніше, домінувала в засобах масової інформації (хоча її присутність неухильно скорочувалася, а на казахському радіо нині російської мови лише 10%), вона широко використовувалася в галузі публічної політики, в науці і мистецтві. Доля казахської мови залишалася серйозною проблемою, і здавалося, що знадобиться, мабуть, не одне десятиліття, щоб казахська мова стала використовуватися поруч з російською мовою як рівна [4]. На початку 90-х років ХХ століття основною галуззю використання казахської мови була внутрішньосімейна. Поширенню казахської мови чинила перепони майже цілковита відсутність спеціальної термінології, словників, підручників. Діловодство продовжувало здійснюватися російською мовою. Навіть закони спочатку писалися російською мовою, а потім перекладалися казахською. Незважаючи на ухвалення "Закону про мови", проголошення відкрито дискримінаційної щодо російської мови мовної політики, на той час вона більшою мірою залишалася неуспішною через відсутність реальних інституційних механізмів її здійснення та контролю [4].
Разом з тим Казахстан одна з небагатьох держав, що за відносно короткий час вирішила проблеми мовної політики без гострих конфліктів і особливих потрясінь, незважаючи на те, що майже половина населення держави - представники некорінної національності. У державі поступово створювалися умови для вільного розвитку мов усіх етносів, які проживають на території республіки. Держава всемірно підтримувала і заохочувала цей процес. Глава держави Н.Назарбаєв неодноразово у своїх програмних виступах заявляв про потребу проведення в державі триєдиної мовної політики - кожний казахстанець має володіти мінімум трьома мовами: казахською, російською і англійською [5]. Це відкриє перед людиною величезні можливості для самореалізації, допоможе їй значно розширити світогляд і стати максимально корисною для своєї країни. Сьогодні в цій державі знання мови не тільки допомагає в отриманні багатоманітної і різнобічної інформації, у користуванні Інтернетом, але і в здійсненні ділових контактів, укладенні вигідних договорів, у гідному представленні Казахстану на світові арені в будь-якій сфері діяльності. Разом з тим одним з критеріїв розвиненості держави за міжнародними стандартами, наприклад Давоського економічного форуму чи Всесвітньої торговельної організації, є повноцінне функціонування державної мови певної країни. На переконання очільників Казахстану, казахська мова повинна стати спільною мовою для всіх громадян Казахстану, рідною для казахів і другою рідною для всіх інших [5].
У розумінні керівництва Республіки Казахстан вивчення державної (казахської) мови - це питання національної безпеки, соціальної стабільності й інтелектуальної розвиненості країни, яка покликана об'єднувати громадян країни. У цьому зв'язку влада Республіки Казахстан насамперед дбає про те, щоб сформувати реальну необхідність у державній (казахській) мові, створити потребу в її використанні, зробити її привабливою і престижною [5].
Такі зміни в мовній ситуації країни стали насамперед можливими завдяки тому, що державна мовна політика в Казахстані має глибоке коріння. Перший етап її розробки припадає на 1991 - 1995 роки. Тоді її основною метою був розвиток етнічної самобутності і збереження національно-культурного різноманіття Казахстану. Ця політика відіграла свою помітну роль у зміцненні єдності народу і утвердження міжнаціональної злагоди. Її основоположні принципи було проголошено і на конституційному рівні (1995 р.), і в Концепції формування державної ідентичності Республіки Казахстан (1996 р.). Згодом було ухвалено декілька законів і нормативно-правових актів, що закріплюють такі позиції. Основним документом є Закон "Про мови в Республіці Казахстан", прийнятий 1997 року. Він замінив аналогічний закон 1989 року. У ньому поглиблено відбито правові основи функціонування мов і обов'язки держави щодо створення умов для їх вивчення і розвитку. Цей закон отримав високу оцінку зарубіжних експертів і Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), що схвалила казахстанську теорію і практику спільної державної національної і мовної політики. Наприклад, закон закріпив критерії знання державної мови для окремих посадових осіб, державних службовців. "Цей Закон установлює правові основи функціонування мов у Республіці Казахстан, зобов'язання держави щодо створення умов для їх вивчення і розвитку, забезпечує однакове шанобливе ставлення до всіх, без винятку, мов, що вживаються в Республіці Казахстан" [5].
Життєва потреба вивчення казахської мови як державної підтримується в Казахстані вже майже всім населенням. Соціологічні дослідження останніх років свідчать про тенденцію постійного зростання інтересу громадян до оволодіння державною мовою. Міністерство культури та інформації Республіки Казахстан 2006 року провело моніторинг, який засвідчив, що 49,3 відсотка опитаних респондентів уважають: казахська мова поступово зможе стати мовою міжнаціонального спілкування на території держави [5]. У переддень інформаційної епохи з використанням сучасних ІТ-технологій Казахстан може в стиснутий термін здійснити прорив у цьому напрямку. Як свідчить досвід Малайзії, 10 років тому малайська мова була приблизно в такому ж стані, як і казахська в Казахстані зараз. Завдяки запровадженню державної мови в Інтернет і комп'ютерне програмування їм удалося в найкоротший час зробити те, на що потрібно багато років. Нині Міністерство культури та інформації разом з Агентством з питань інформатизації та зв'язку формує спеціальну програму щодо комп'ютеризації державної мови. Зокрема, планується розвиток сітьових порталів казахською мовою і створення Інтернет-магазинів для розповсюдження казахської книжки та "електронних друкарень" для випуску книжкової продукції на компакт-дисках, також створення умов для отримання знань дистанційної освіти під час вивчення державної мови за допомогою Інтернет- технологій. Разом з тим у державі розроблено різноманітні комп'ютерні програми для вивчення державної мови на персональних комп'ютерах,