УДК 338.49:334.012.33

К.І. Ткач, канд. екон. наук

Одеський державний економічний університет

Машинобудівний комплекс України в системі пріоритетів національної промислової політики

Аналізується структура промислового виробництва та обґрунтовується значення її окремих елементів для виходу промисловості зі системної кризи. У цьому значенні промислова політика виступає як політика структурна, безпосередньо пов'язана з реалізацією потенціалу машинобудівного комплексу країни.

промислове виробництво, системна криза, промислова політика, машинобудівний комплекс

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями. Незважаючи на думку, яка набула загального поширення, про постіндустріальний характер сучасної епохи, як і раніше ключовим в оцінювальних судженнях про розвиток національної економіки є стан машинобудівної галузі країни. Саме з машинобудуванням пов'язується створення доданої вартості й умов розширеного відтворення, потреба у кваліфікованих кадрах і інноваційний прогрес.

Водночас, таке значення машинобудування, як і його розвиток, не є «природженими» властивостями індустріальної системи. Досвід економічно розвинених країн доводить, що розвиток даної галузі цілком і повністю залежить від того курсу, який обирає держава стосовно промисловості і машинобудування. У такому разі мова йде не стільки про рецепти універсальної промислової політики, скільки про акценти, які «розставляються» кожною державою, що береться підтримувати власну промисловість.

Аналіз досліджень і публікацій останніх років, у яких започатковано розв'язання даної проблеми. Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується дана стаття. У науковій літературі питаннями машинобудівного комплексу в системі національної промислової політики займаються Зворигіна Н., Мазур А., Мілевський В., Осипов В., Семиноженко В., Шапран В., Чернявська І. Зважаючи на значення, яке сьогодні надається національній економіці як області наукового аналізу, так і сфері застосування принципів економічної політики, особливої уваги заслуговує питання про структуру промислового виробництва і значення її окремих елементів для прогресу промисловості взагалі. У цьому значенні промислова політика виступає як політика структурна, безпосередньо пов'язана з реалізацією потенціалу машинобудівного комплексу країни.

Як об'єкт узгоджених заходів промислової і структурної політики машинобудування являє собою недостатньо вивчену галузь. Такий недолік чітко проявляє себе при прогнозуванні розвитку промислового виробництва в умовах нестабільної кон'юнктури основних світових ринків.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Визначення ролі машинобудування у відтворенні потенціалу національної промисловості, а також у подоланні перехідного характеру економіки взагалі є метою даної статті.

Виклад основного матеріалу. Звертання до загальних питань взаємодії структурної і промислової політики має своєю кінцевою метою з'ясування того впливу, який справляють на економічний прогрес і, отже, зростання добробуту суспільства, структурні особливості економіки. Дану залежність можна представити подвійно:

1. Залежність економічного прогресу від того або іншого варіанта комбінації факторів виробництва, розподілених між галузями суспільного виробництва. Тут принципово важливою виявляється сполучення двох груп галузей промисловості - добувної й обробної. Виступаючи першою і найважливішою характеристикою галузевої структури економіки, такий поділ дозволяє отримати загальне уявлення про характер економіки.

Очевидно, що для т. зв. «сировинної економіки» характерними будуть показники високої зайнятості в добувних галузях, її значна участь у створенні ВВП країни, висока питома вага інвестиційних потоків і т. ін. Враховуючи обмежений характер економічних ресурсів, такий розподіл варто сприймати в як вихідну умову для подальшого відтворення галузевої структури економіки.

У свою чергу пріоритет обробних галузей створює важливі переваги для національної економіки, особливо в тих випадках, коли ці галузі демонструють значний інноваційний потенціал. Його значення виявляється тим вищим, чим вищим виявляється ступінь інтеграції національної економіки в міжнародному поділі праці. Саме тут галузева структура національної економіки набуває вигляду конкурентної переваги держави.

Характеризуючи економіку України, виходячи з ролі добувних і обробних галузей, треба зазначити незначну присутність машинобудівних підприємств у рейтингових оцінках національної промисловості. Більше того, тут обмежена присутність таких підприємств сполучається з їхніми низькими порівняльними показниками (відносно компаній добувного сектору). Так, наприклад, у рейтингу 200 найбільших компаній України, розрахованому на підставі показників валового (чистого) доходу, розміру активів, кількості зайнятих і характеру діяльності, найбільш велике машинобудівне підприємство (ЗАТ Новокраматорський машинобудівний завод) посідає 544-у позицію зазначеного рейтингу [1, С. 54-55].

2. Залежність державної промислової політики від структури економіки. На практиці це набуває вигляду державного сприяння і захисту галузевої структури національної економіки. Тут мова має йти про різні форми стимулювання прогресу в галузях, визначення і підтримку пріоритетних напрямків розвитку.

Принципово важливим тут є галузевий склад обробної промисловості й питома вага в її структурі машинобудівного комплексу. Незважаючи на складну структуру останнього все-таки треба визнати, що саме машинобудування дозволяє державі розгортати ефективні програми створення нових робочих місць, завойовувати нові ринки, розраховувати на міжнародний авторитет.

З погляду реалізації промислової політики машинобудування є ключовою галуззю промисловості. Підставою для такого висновку є виняткова, без перебільшення мобілізуюча роль машинобудування в справі освоєння економічних ресурсів країнами, які стали на шлях реалізації промислової політики. Виникаючі у зв'язку із цим залежності визначаються низкою обставин.

1. Машинобудівні підприємства є найбільшими споживачами продукції цілої низки галузей промисловості, серед яких особливо варто відмітити металургію й нафтохімію. Виробництво металу, коксу, лакофарбових і полімерних матеріалів найбезпосереднішим образом пов'язане з перспективами, які відкриваються перед підприємствами машинобудування.

Так, наприклад, один з лідерів вітчизняного машинобудування — ВАТ ЗАЗ за підсумками 2008 р. співробітничало з 1 383 підприємствами-постачальниками, з яких 1 120 — українські. Загальна ж кількість субпідрядників акціонерного товариства перевищує 10 тис.