інструментів і комплектуючих [2, С.6].

2. Машинобудування, поряд з харчовою промисловістю, належить до галузей, які виробляють кінцеву, а не проміжну продукцію. Тому зростання виробництва машинобудівної продукції розглядається непрямим, хоча і доволі достовірним, показником зростання промислового виробництва взагалі. Одночасно, зростання виробництва на підприємствах галузі впливає на транспортну інфраструктуру, обсяги перевезень і торговельно-посередницьку діяльність. Останнє має особливе значення, оскільки зростання машинобудування безпосередньо пов'язане з розвитком сервісних центрів, відповідальних за ремонт і обслуговування продукції машинобудування.

3. Технологічний та інноваційний прогрес у промисловості безпосередньо пов'язаний з оновленням виробничої бази машинобудування. Саме тут формується потреба в модернізації всього виробничого циклу, який починається з видобутку та переробки сировини і закінчується виготовленням кінцевої продукції. Більше того, машинобудування задає і «швидкість», з якою такі процеси розвиваються у промисловості.

Одночасно, технологічний прогрес у машинобудуванні нерозривно пов'язаний з інвестиційним процесом. У цьому значенні машинобудування виступає галуззю, яка безупинно генерує значні інвестиційні потоки. Чим вищим виявляється технологічний прогрес у галузі, тим більші інвестиції є необхідними для підтримки конкурентоспроможності підприємств машинобудування. Так, наприклад, будівництво у Черкасах концерном «Богдан» заводу з виробництва легкових автомобілів затребувало інвестицій загальною сумою 330 млн дол. [З, с. 40].

4. У силу своїх технологічних особливостей підприємства машинобудування виступають найбільш великими споживачами робочої сили. Тому їх внесок у вирішення проблем зайнятості варто вважати вирішальним. У цьому зв'язку треба зазначити, що поширена думка про вирішальну роль у справі забезпечення зайнятості малих підприємств має враховувати те, що значна частина самих малих підприємств є замкнутою в технологічні ланцюжки, які ініціюються попитом великих машинобудівних підприємств. У певному сенсі такі малі виробничі підприємства виступають допоміжними підрозділами єдиного технологічного циклу, який починається в машинобудуванні.

5. Машинобудування є найбільшим споживачем кваліфікованої робочої сили. При цьому варто брати до уваги те, що машинобудування:

по-перше, ініціює попит на найбільше професійно підготовлених працівників, робочі місця яких знаходяться на підприємствах, які, як правило, завершують складний виробничий цикл створення продукції. У цьому значенні машинобудування виступає галуззю, яка завершує тривалий етап перетворення дарів природи на споживчу вартість і тих трансформацій, які супроводжують споживчу вартість під час переходу від проміжного споживача до кінцевого. Один тільки факт такого сталого переходу свідчить на користь того, що тут має місце постійне ускладнення виробництва і, відповідно, зростання вимог, які висуваються до кваліфікації виробничого персоналу. З погляду розглянутих нами проблем, таку особливість машинобудування варто визначити, як здатність галузі постійно генерувати кількісні параметри застосовуваної взагалі у промисловості праці;

по-друге, машинобудування виявляється безпосередньо задіяним у справі формування попиту на наукові розробки і, відповідно, зайнятість у проектно- дослідницькій діяльності. У такому разі вирішальним фактором є те, що машинобудування виступає не тільки технологічно, але й економічно етапом, який завершає тривалий цикл виробництва. Уже тільки ця обставина вимагає значних зусиль

у справі планування виробництва і збуту продукції. Як наслідок виникає потреба у специфічній діяльності, яка «супроводжує» виробництво технологічно (у вигляді розгалуженої системи технічних служб, націлених на постійне вдосконалення технологічного процесу виробництва) і економічно (діяльність пов'язана з оптимізацією пропорцій застосовуваних виробничою одиницею ресурсів і факторів).

Отже, машинобудування опиняється включеним у складну систему формування попиту на кадри вищої кваліфікації і, навіть, у певний напрямок наукової діяльності, безпосередньо в'язаний з виробничою практикою. Таку функцію галузі треба вважати такою, що визначає глибину попиту на кваліфіковану працю в промисловості й національній економіці взагалі.

З погляду промислової політики обставини, які є пов'язаними з роллю машинобудування у формуванні попиту на кваліфіковану працю, мають виняткове значення. Відсутність тут чітко позначених пріоритетів, форм і механізмів впливу на тенденції, які розвиваються в машинобудуванні (стосовно формування попиту на кваліфіковану працю), мають розглядатися як важливі критерії ефективності державної промислової політики. Більше того, представляється доцільним віднести цю функцію держави до завдань стратегічного рівня, які мають безпосереднє відношення не тільки до промислової, але й інших видів державної економічної політики (наприклад, структурної, інвестиційно-інноваційної тощо).

Варто зазначити більш високу стійкість до впливу економічної кризи підприємств машинобудування, які використовують кваліфіковану працю. Попередні підсумки, які підведено за результатами розвитку в кризовий період, вказують на те, що найбільшою мірою скорочення робочої сили торкнулося машинобудівних підприємств, які широко використовують ручну працю.

Узагалі ж варто визнати, що за показником скорочення виробничого персоналу машинобудування поступається лише будівельній галузі. За період з 1.06.2008 р. до 1.06.2009 р. чисельність зайнятих у галузях машинобудування знизилася на 27,2% (у той час, як цей показник у промисловості взагалі склав 17,4%) [4, С. 19].

6. Збільшення частки машинобудування у валових показниках національної економіки розглядається як важлива ознака позитивних структурних змін як у промисловості, так і народному господарстві взагалі. Уважається, що збільшення частки машинобудування в загальних показниках економіки спричиняє зростання попиту як в інших галузях переробної, так і добувної промисловості. Тут мова може йти про певний мультиплікаційний ефект, який викликає зростання зайнятості й ділової активності на доволі широкому тлі галузей, що зовні не пов'язані з машинобудуванням.

Звертає на себе увагу те, що значне зростання у машинобудуванні історично збігається з першими ознаками переходу України у фазу економічного зростання. Звичайно таке зростання пов'язується з підвищенням активності, насамперед, важкого машинобудування й експортоорієнтованих