УДК 027. 54 (477) : 025. 17 + 021. 8 (477) Людмила ГАЛАГАН,

в. о. заввідділу пошуку та обліку документів Фонду Президентів України

Фонд Президентів України: призначення, функції, діяльність

У статті розглянуто особливості діяльності Фонду Президентів України (ФПУ), його призначення, функції та специфіку діяльності. Наголошено, що особливістю даної структури є не лише збирання та використання різних видів документів, а й науково-дослідна та інформаційно-аналітична робота з їх популяризації як серед населення, так і в діяльності органів державної влади.

Як правило, після перебування на посаді Президента людина формально відходить від політики. Вона або створює власний фонд, або пише мемуари й бере участь у громадській діяльності. На загал роль президентів у відставці зводиться до ролі експертів і моральних авторитетів. Так, моральним авторитетом для Чехії залишається її перший посткомуністичний президент В. Гавел, для Румунії - президент Е. Кон- стантінеску, для Литви - А. Бразаускас. Останній, зокрема, після відмови в балотуванні на другий термін (1997 р.) згодом все ж повернувся в політику й очолив литовський уряд. І це - ще один варіант того, чим можуть займатися президенти після того, як залишать свій пост: вони можуть залишатися активними політичними гравцями, формувати свої партії, брати участь у виборах, боротися за реалізацію своєї президентської програми на інших постах тощо. Найбільший же вплив на політику колишні президенти мають у США, де вони досить активно допомагають діючій адміністрації.

В Україні ж екс-президенти, як правило, вдаються до активної громадської діяльності, у той же час тримаючи руку на політичному пульсі своєї держави. Так, на думку багатьох експертів, Л. Кравчук справді виглядає першим Президентом незалежної України: він має свою точку зору на суспільно-політичні процеси, що відбуваються в державі, та аргументовано захищає її, не стаючи при цьому відкрито на бік будь-кого зі сторін-суперників. Л. Кучма принципово відійшов від політики і досить рідко дає коментарі на цю тему. Він спостерігає за сучасними суспільно-політичними процесами, обіймаючи посаду голови Президентського фонду «Україна», що займається підтримкою обдарованої молоді в Україні, розробкою та реалізацією гуманітарних проектів, питаннями міжнародної співпраці, а також веде науково-експертну й аналітичну роботу.

Так чи інакше, незалежно від роду діяльності, колишні президенти в демократичних країнах залишаються носіями безцінного досвіду, який можна передати своїм наступникам для блага всієї держави. Тому різного роду документальні свідчення та матеріали, що стосуються життя та діяльності екс-президентів, а також діючого глави держави й президентських структур становлять невід'ємну частину всієї історичної спадщини країни, яку необхідно зберегти і надати можливість ознайомитися з нею всім бажаючим. У цьому плані особливої актуальності набуває діяльність спеціалізованих центрів, які не лише акумулюють величезні обсяги інформаційних ресурсів, що відображають специфіку розвитку та функціонування президентської влади в державі, а й сприяють популяризації різного роду матеріалів та документальних зібрань про Президента, його життя та творчість серед широкого кола користувачів.

Серед наукових досліджень, присвячених проблемам збереження та систематизації документів і матеріалів, що відображають життя та суспільно-політичну діяльність президентів, становлення та розвиток інституту президентства, а також відповідних владних структур, можна виділити праці В. Удовика, Я. Чепуренко, С. Польовик, А. Федорчука та ін.

Метою цієї статті є висвітлення організаційних засад діяльності Фонду Президентів України, його призначення, структури та специфіки функціонування як центру збирання, збереження і наукової обробки інформаційних ресурсів щодо функціонування інституту президентства в Україні та за її межами.

Як приклад подібних структур особливо показовими є Президентські бібліотеки США, що функціонують як сховища документів, записів, колекцій та інших історичних матеріалів, що належать американським президентам, починаючи з Г. Гувера. На сьогодні в країні діють 13 президентських бібліотек (Presidential Libraries), які об'єднані в президентську бібліотечну систему й адмініструються Національним управлінням архівів та документації (National Archives and Records Administration). Крім того, у США вже склалась традиція, коли кожен президент створює свою бібліотеку у своєму рідному штаті, точніше в штаті, на базі якого він обирався на посаду президента. Наприклад, нинішній президент Б. Обама народився в штаті Гавайї, але політичну кар'єру зробив в штаті Іллінойс, тому з часом його бібліотека з'явиться саме в Іллінойсі.

До бібліотек традиційно передаються не лише папери, а й різноманітні подарунки президентів (які вони мають право залишити й у своїй власності, однак зобов'язані заплатити за них), а також інші предмети, які зазвичай прикрашають музейні вітрини (наприклад, деякі особисті речі та інші артефакти). За стан збереження цих предметів та документів відповідає Національна архівна служба.

Серед подібних структур на території СНД можна назвати Бібліотеку Адміністрації Президента Російської Федерації, Президентську Бібліотеку Республіки Білорусь, Бібліотеку Управління справами Президента Азербайджанської Республіки, основними функціями та напрямами діяльності яких є «створення інформаційних ресурсів, їх збереження, каталогізація, обслуговування співробітників президентських служб і адміністрацій, складання оперативних інформаційних бібліографічних бюлетенів та ін.» [4].

Крім таких меморіальних комплексів, присвячених одній особі, та бібліотечних структур, у багатьох країнах створюються спеціалізовані фонди президентів, більшість з яких має благодійний та культурно-просвітницький характер. Як приклад можна виділити Фонд першого Президента Росії Б. Єльцина (http://www.yeltsin.ru), Фонд О. Квасневського (http://www. kwasniewskialeksander.pl), Фонд Г. Алієва (http://www. heydar-aliyev-foun- dation. org), в Україні - Президентський фонд Л. Кучми «Україна»