Перша половина XIX ст. для країн Східної Європи була пов'язана з національним відродженням, що спонукало інтелігенцію до заснування академій наук. Усвідомлення себе як національної спільноти мало одним з наслідків у галузі культури виникнення національних академій наук або наукових товариств «...народи з давніми культурними традиціями згуртовували свою інтелектуальну еліту в установі академічного типу, щоб визначити і збільшити власний внесок в загальнолюдську цивілізацію» 1. У роки національного відродження у слов'янських народів утворилися академії наук та наукові товариства. Так, у 1866 р. засновано Хорватську академію наук та мистецтв, 1871 р. - Польську академію наук, у 1886 р. - Сербську Королівську академію, у 1890 р. - Чеську академію наук словесності та мистецтва, 1869 р. - Болгарське літературне товариство, яке у 1911 р. реформоване в Болгарсыу академію наук. У 1918 р. - гетьманом П. Скоропадським підписано закон про застування Української Академії наук.

З середини XX ст. склалися необхідні передумови для створення академій наук в Албанії (1947 р. - створено Інститут наук, який у 1972 р. реформовано в Академію наук), Македонії (1967 р. - Македонська академія наук і мистецтв, Чорногорії (1973 р. - Чорногорське товариство наук і мистецтв, яке у 1976 р. реорганізовано у Чорногорську академію наук і мистецтв), Косово (1975 р. - Академія наук і мистецтв).

Сьогодні академії наук зберігають спеціалізацію науково-дослідної роботи. Одні із них проводять дослідження в галузі природничих, точних та гуманітарних наук, інші - обмежуються вузькою науковою спеціалізацією (їх дослідження спрямовані на вивчення історії, археології, архітектури, літератури, мови), низка академій проводить дослідження в галузі природничих (або гуманітарних) наук; виділяються також академії які спеціалізуються на технічних науках.

У XIX ст. виникає дисциплінарна наука, тобто наукова дисципліна стала основною формою організації знання. Тоді ж дані наукових досліджень допомогли отримати перемогу в боротьбі з інфекційними хворобами, у розробці нових ліків тощо.

Створення академій медичного профілю дозволило акцентувати увагу на боротьбі з епідеміями, проводити дослідження нових лікарських засобів і методів лікування тощо. Центром медичних досліджень стає Франція. Так, у 1731 р. виникає Королівська хірургічна академія; витоки Французької національної академії фармації беруть початок зі створення у 1777 р. - College de Pharmacie; у 1820 p. засновано Королівсьту медичну академію; у 1734 р. - Медичну Мадридську академію (Іспанія), у 1841 р. засновано Бельгійську Королівську медичну академію. Згодом виникають медичні академії в Румунії (1935), Швейцарії (1943 p.), Хорватії (1961 p.), Росії (1992 р., шбазіюлишньої Академії медичних наук СРСР),вУкраїні (1993 p.), та інших країнах.

Широка зайнятість населення у сільському господарстві, необхідність його модернізації зумовили появу сільськогосподарських академій які виконували функції центрального відомства у зазначеній галузі. Завдання та функції сільськогосподарських академій лишаються незмінними від часу їхнього заснування - розвиток сільськогосподарських наук, лісівництва, рибного господарства, тваринництва. Часто до складу сільськогосподарських академій входять науково-дослідні установи, дослідні господарства, підприємства та організації. У 1811 р. виникає Королівська Шведська академія сільського господарства та лісівництва; з 1929 р. починається історія Російської академії сільськогосподарських наук (коли була прийнята постанова Раднаркому СРСР про заснування Всесоюзної академії сільськогосподарських наук ім. В. І. Леніна (ВАСГШЛ)); з 1931 р. - Української академії аграрних наук (УААН), яка була утворена як Всеукраїнська академія сільськогосподарських наук.

У XX століття наука вступає під знаком нової революції, яка розпочалася в області фізики (відкриття складної будови атома, створення спеціальної та відносної теорії ймовірності), а потім розповсюдилася на інші галузі знання. Бурхливий розвиток технічних наук зумовив появу організацій нового типу - академій технічних (або інженерних) наук. Інженерні академії виникають у Швеції (Королівська Шведська академія інженерних наук, 1919 p.), Фінляндії (Шведська академія технічних наук Фінляндії, 1921 p., Фінська академія технічних наук, 1957 p.), Данії (Датська академія технічних наук, 1937), Норвегії (Норвезька академія технічних наук, 1955 p.), Великобританії (Королівська інженерна академія наук, 1976), Швейцарії (Швейцарська академія технічних наук, 1981 p.), Польщі (Академія інженерних наук Польщі, 1992), Хорватії (Хорватська академія інженерних наук, 1993 p.), Франції (Національна академія технологій, 2000), Німеччині (Німецька академія технічних наук, 2008) та в інших країнах.

Інженерні або технічні академії створювалися зусиллями промисловців або фінансистів. Завдяки широким фінансовим можливостям (приватне фінансування, залучення коштів інвесторів, отримання грантів під конкретні проекти) вони реалізують як високовитратні довготривалі проекти, так і короткострокові програми. При академіях функціонує мережа науково-дослідних інститутів, робота яких спрямована на вирішення конкретних проблем промислового сектору, що забезпечує швидке впровадження наукових результатів у виробництво.

На сьогодні, академічна наука є невід'ємним компонентом системи організації науки європейських країн. Академії наук країн Європи виконують спільну функцію - своєю діяльністю всіляко сприяють розвитку науки на користь власним державам та всього людства. Академії