На підставі фундаментальних досліджень створюються нові прогресивні технології, що знаходять застосування у промисловості, сільському господарстві, медицині. Часто, академії є засновниками, або сггівзасновниками інноваційних центрів.

Діяльність академій наук забезпечується фінансуванням з державного бюджету, корпоративних організацій, загальних інвестицій. Окрему категорію фінансових надходжень становлять благодійні та членські внески, прибутки від продажу академічних періодичних видань та інші додаткові джерела фінансування, пов'язані з діяльністю академій. Початково, деякі академії існували лише за рахунок членських внесків (Лондонське Королівське товариство), проте, згодом уряди країн почали виділяти субсидії (наприклад, grant-in-aid для Лондонського Королівського товариства та Единбургського Королівського товариства), або надавати гранти на проведення науково-дослідної роботи за певними напрямами. У фінансуванні академій наук Німеччини беруть участь Федеративний уряд, а також федеральні землі, де розташовуються конкретні академії.

Найвищим керівним органом академій є зібрання їхніх членів - Генеральна асамблея, Загальні збори, Таємний комітет, Пленум, Збори делегатів. Безпосереднє керівництво поточною діяльністю здійснюють Президія, Правління, Рада, Дирекція, Адміністративний комітет, Адміністративне бюро, Колегія. Дорадчі функції мають Сенат, Опіку нська та Почесна ради. Президентом або директором обирають видатних вчених та організаторів науки з правом повторного переобрання або без нього. В деяких академіях президент обирається на один або два роки, проте, в більшості випадків термін його повноважень становить 4-5 років. На початковому етапі діяльності академій президенти часто затверджувалися королями. Така традиція зберігається в бельгійських академіях. З метою збереження наступності у керівництві, часто віце-президент обирається президентом академії.

Керівними особами академій, крім президента, є віце-президент, неодмінний або генеральний секретар, секретарі класів, вчений секретар, скарбничий; в деяких академіях - виконавчий секретар, директор Бібліотеки.

В переважній кількості академій та наукових товариствах важлива роль в керівництві належить неодмінному секретарю, до функцій якого відноситься ведення протоколів зібрань, листування, управління документацією, складання щорічних звітів, контролювання процесу виборів тощо. В багатьох академіях визначні вчені обиралися на посади неодмінних секретарів і впливали безпосередньо на роботу академій (Мартінус ван Марум - Голландське наукове товариство; Г. К. Ерстед - Датська Королівська академія наук і словесності; П. Варгентін, И. Я. Берцеліус - Шведська Королівська академія наук; Г. Слоан, Т. Юнг - Лондонське Королівське товариство; Б. Фонтель, Луї де Бройль - Академія наук Франції).

Академії наук або наукові товариства об'єднують дійсних (ординарних) членів, членів-кореспондентів, іноземних членів, іноземних членів- кореспондентів, почесних членів, королівських членів, заслужених членів, «відставних членів», аташжчленів-дирекгорів, членів-вкладників, членів- організацій. Критеріям для обрання у дійсні члени служать наукові заслуги кандидата, наявність фундаментальних наукових праць. Д ійсними членами, як правило, обираються громадяни власної країни, при переїзді до іншої країни, дійсні члени переходять до категорії іноземних. Процес обрання членів Академії проходить на демократичних засадах за широкої оповіщеності громадськості через засоби масової інформації.

В більшості академій вибори нових членів відбуваються спочатку в класах або відділеннях, а потім на Загальних зборах. В деяких академіях наук нових членів обирають виключно Загальні збори. Часто в академіях вибори затверджуються королем (Італія, Бельгія), президентом республіки (Франція), Папою римським (Ватикан), міністерствами. Кількість членів в деяких академіях залишається незмінною з моменту їх заснування, зокрема це характерно для «мовних академій» Франції, Швеції, Іспанії10.

Від часу свого заснування більшість академій мали бібліотеки, архіви, лабораторії, інститути, музеї. Деякі академії з часом втратили свої науково- дослідні установи - передали їх державі, або вони перетворилися в самостійні інституції. Від часу створення академій та наукових товариств формуються Архіви та Бібліотеки установ, які сьогодні є потужними науковими центрами, що забезпечують доступ до інформаційних ресурсів, здійснюють культурно-просвітницьку діяльність, книгообмін, проводять семінари, конференції тощо.

Значна частина академій наук та наукових товариств функціонують як добровільні об'єднання вчених на зразок Лондонського Королівського товариства. Академії не мають власних науково-дослідних установ, а їхні члени проводять наукові дослідження переважно у висококласних лабораторіях університетів та вищих навчальних закладах. В рамках університетів, як правило, працюють окремі науково-дослідні центри для проведення фундаментальних і прикладних досліджень. Робота цих центрів «... нагадує роботу академічних інститутів: абсолютна більшість наукових співробітників не зайнята в навчальному процесі... центри мають власний бюджет і відраховують університетам фіксовану його частину...»11. Витоки таких добровільних об'єднань науковців беруть початок в університетській системі Середніх віків. Ці установи функціонують як незалежні, недержавні організації, метою яких є розвиток наук, забезпечують вільну дискусію в обговоренні актуальних наукових питань; заохочують до наукової роботи молодих дослідників; нагороджують учених за видатні внески в науку; здійснюють міжнародні наукові контакти; популяризують наукову інформацію різними засобами. Вони продовжують зберігати свою наукову спеціалізацію, функції та завдання; до їх складу входять визначні вчені країн.

Іншою формою організації академічної науки є функціонування академій як спеціалізованих на науково-дослідній роботі установ, що працюють переважно за державної підтримки; академії наук проводять фундаментальні теоретичні, експериментальні та прикладні наукові дослідження. До академій такого типу відносяться: Нідерландська Королівська академія наук та мистецтв, Королівська Шведська академія наук, Болгарська академія наук, Національна академія наук України, Російська академія наук, Національна академія наук