УДК 651. 04

К.С. Шапошников, доц., канд. екон. наук

Херсонський державний університет

Поліалог у сфері телекомунікація: соціально- економічна сутність та особливості проведення

В статті визначено соціально-економічну сутність поліалогу як особливого механізму організації корпоративного гносеологічного процесу, наведено системоутворюючі креативні ознаки поліалогу, запропоновано логічно-структурну схему проведення поліалогу у сфері телекомунікацій. інноваційна війна, корпоративне управління, оператор телекомунікацій, поліалог

Постановка проблеми у загальному вигляді. Одним із найбільш важливих, хоча й не помітних на перший погляд підсумків минулого століття стала можливість ведення бізнесу у сфері телекомунікацій на основі прямих рівноправних зв'язків усіх з усіма. Такий спосіб організації взаємодії у економічній та багатьох інших науках одержав назву мережі. Мережний спосіб ведення бізнесу дозволяє діяти без урахування природжених або набутих статусів і обов'язкової участі бюрократичних структур, а також набагато швидше, ніж при використанні традиційної системи опосередкованих відносин. Фактично мережа звільняє економічних агентів від багатьох соціально-політичних та економічних обмежень, генеруючи таким чином вагомий приріст дієздатності. Сьогоднішня загальнодоступність мережних взаємин і ступінь відповідної інституціональної свободи від просторово- тимчасових обмежень забезпечені досягненнями в сфері інтернет- і нано-технологій, нової енергетики, а також генної інженерії. У зв'язку з цим сучасним економічним агентам, незалежно від сфери діяльності, необхідно шукати нові джерела генерації ідей і, у кінцевому підсумку, конкурентних переваг.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми пошуку нових форм (віртуальних, креативних, мережних) генерації ідей, організації бізнесу загалом висвітлені у працях Й.Ханса, Д.Хомутського, Р.Патюреля, В.Тарасова, Я.Квача, О.Редькіна [1-5]. Хоча названі вчені є представниками різних наукових шкіл, всі вони погоджуються з думкою про те, що епоха завжди прихильного клієнта завершилася, тому всім економічним агентам необхідно проектувати таку архітектоніку організації корпоративного гносеологічного процесу, яка б на виході найповніше задовольнила постійно зростаючі потреби споживачів.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Не дивлячись на пильну увагу наукової спільноти до стратегій та технологій корпоративного управління операторами телекомунікацій, досі невисвітленими залишаються соціально-економічна сутність, характерні риси та особливості проведення поліалогу у цій сфері.

Метою статті є визначення соціально-економічної сутності та особливостей проведення поліалогу як особливого механізму корпоративного гносеологічного процесу у сфері телекомунікацій.

Виклад основного матеріалу дослідження. Найперше розглянемо соціально- економічну сутність поліалогу. Почнемо з того, що поняття «поліалог» досить довго ототожнювали з поняттям «інноваційна війна», яке займає чільне місце серед складних синтетичних об'єктів мислення, що однозначно відносить це поняття до креативної сфери. Саме тому ми вважаємо за доцільне виділити (з безлічі необхідних і можливих) лише два родових поняття, найбільш необхідних, з нашої точки зору, для визначення поняття «інноваційної війни».

Природно, що такими родовими поняттями є «війна» і «логічна система». Наступним кроком ми маємо подати «інноваційну війну» як особливий вид воєн і логічних систем одночасно і обгрунтувати, чому для сфери телекомунікацій ми вважаємо за доцільне називати її поліалогом.

Тривалий час технологія інноваційної війни розроблялася і удосконалювалася у рамках програми «Метаапейрон». Зокрема, деякі елементи технології інноваційних воєн були успішно експериментально застосовані ще у 1991 році, проте досі не використовуються у сучасному вітчизняному корпоративному управлінні операторами (провайдерами) телекомунікацій. Обмовимось, що станом на сьогоднішній день технологія інноваційних воєн складна і багатоаспектна, проте жодна з моделей креативного управління не є простою.

Розглянемо спочатку «інноваційну війну» як війну особливого роду. Ми вважаємо, що війну можна визначити, як спосіб насильницького вирішення суперечностей довільного походження між соціальними та економічними суб'єктами. Відповідно, безліч воєн найбільш доцільним для нашого викладу способом можна розділити на класи за критерієм домінуючого типу застосовуваного в ході бойових дій насильства (фізичне, економічне, психічне й інтелектуальне). Отже, ми одержуємо чотири основні категорії воєн: фізичні, економічні, психічні та інтелектуальні.

Загальною рисою названих широко представлених у людській історії видів воєн є та обставина, що перераховані види насильства застосовуються, головним чином, безпосередньо до особистості супротивника. У цьому контексті новим і досі мало вивченим та майже не застосовуваним видом воєн є інтелектуальні війни - війни, у яких єдино припустимим видом застосовуваного насильства є насильство над мисленням (інтелектуальне), спрямоване на доказ істинності власної інтелектуальної позиції, системи висунутих тез і, відповідно, хибності позиції супротивника, а не на дискредитацію (або придушення) інтелекту, психологічної стабільності чи інших якостей та інтересів супротивника як такого.

Історичним корінням інтелектуальних воєн ми вважаємо давньогрецьки діалоги, характерною особливістю яких була відсутність софістичних технологій і логічно некоректних вивертів, націлених на досягнення інтелектуальної перемоги незалежно від істинності тези, котра відстоюється. З певною умовністю до інтелектуальних воєн можна віднести також наукову дискусію (якщо вона націлена не на простий обмін думками, а на обов'язковий доказ правоти однієї зі сторін).

Інтелектуальні війни, у свою чергу, ми вважаємо за доцільне поділити на дві групи: репродуктивні війни та інноваційні війни. Репродуктивні війни ми визначаємо як інтелектуальні війни, спрямовані на доказ відомих, але не повною мірою доведених істин, щодо яких у різних суб'єктів мислення можуть бути диаметрально протилежні погляди. Загальнокорпоративною метою репродуктивної війни ми вважаємо упорядкування, розширення і гармонізацію існуючих знань, усунення міжособистісних протиріч між комбатантами. Відповідно, інноваційні війни коректним чином можуть бути визначені як інтелектуальні війни, спрямовані на генерацію і доведення нових істин, ідей (ідейних полей), адекватних дійсності та більш ефективних, ніж вже відомі.

При цьому