загальнокорпоративна мета інноваційної війни - інтелектуальний розвиток у широкому змісті, здійснення фундаментальних проривів у невизначених, неструктурованих управлінських областях, що мають стратегічне значення. Інакше кажучи, у загальному випадку інноваційна війна - це спосіб вирішення антагоністичних гносеологічних чи аксіологических протиріч еволюційного характеру між різними суб'єктами корпоративного управління шляхом застосування сторонами логічно коректного інтелектуального насильства (примусового доведення істинності одних тез і хибності інших).
Розглянемо тепер визначення інноваційної війни як особливої логічної системи. Визначимо, спочатку, поняття логічної системи взагалі. Ми погоджуємось з думкою В.Петросяна [6], котрий у загальному виді визначає довільну логічну систему (суб'єктивний логос) як деяке відносно адекватне, відчужене від мислячого соціального суб'єкта відбиття абсолютного об'єктивного логосу, що є, одночасно, засобом ефективного мислення та у широкому сенсі боротьби індивіда за існування. Така
інтерпретація дозволяє говорити про принципову можливість існування в одному інституціональному середовищі ієрархії взаємно субординованих логічних систем (суб'єктивних логосов), що являють собою різні якісні рівні відбиття абсолютного об'єктивного логосу, а також про абсолютну істину особливого роду - реально існуючу, хоча й непізнану абсолютну логічну істину.
Більше того, стає можливим логічно коректно міркувати про ступені істинності (відповідності абсолютному об'єктивному логосу) і гносеологічної ефективності порівнюваних між собою логічних систем.
Для адекватного визначення інноваційної війни як логічної системи нового покоління нам необхідно зробити ще одне зауваження. Ще за часів античності зародилося жорстке протиставлення логічних систем двох типів, які ми умовно назвемо діалогічними та монологічними. Діалогічні логічні системи призначалися для організації колективного мислення двох суб'єктів (діалогу), а монологічні - для підвищення продуктивності односуб'єктного мислення (монологу).
Наведені вище міркування дають нам можливість досить точно, хоча і попередньо, визначити інноваційну війну як синтетичну логічну систему, креативну технологію нового типу, котра поєднує в собі властивості формальної логіки, монологіки, діалектики та діалогіки. Принагідно зауважимо, що детермінуючою креативною особливістю інноваційної війни як логічної технології нового покоління є її відкритість, адже вона розрахована на необмежену кількість учасників антагоністичної інтелектуальної комунікації.
Саме тому інноваційна війна, розглянута нами як особлива багатополярна логічна система, нова креативна технологія впорядкованого масового мислення, котра дозволяє строго встановлювати порівняльну істинність і цінність тих або інших диаметрально протилежних ідеальних конструкцій, В.Петросяном [6] була названа «полілектикою», тому процес багатополюсної антагоністичної інтелектуальної комунікації, який і утворює зміст інноваційної війни ми пропонуємо називати «поліалогом». Підсумовуючи сказане, відзначимо, що, хоча ми підходили до визначення інноваційної війни із двох різних сторін, підсумкові конструкти семантично досить близькі між собою і є комплементарними.
Виділимо тепер системоутворюючі креативні ознаки поліалогу:
- наявність багатополюсного інтелектуального антагонізму серед потенційних комбатантів;
- наявність принаймні однієї нової ідеальної конструкції довільної природи, що претендує на більшу істинність і\або ефективність у порівнянні з уже відомими;
- наявність спеціального логічного інструментарію, що дозволяє гарантованно здійснити акт інтелектуального насильства;
- наявність спеціальних інститутів та інструментів, що дозволяють повністю блокувати застосування несумлінних логічних і психологічних вивертів, спрямованих на досягнення перемоги будь-якою ціною.
Визначивши такі ознаки, запропонуємо механізм реалізації поліалогу для сфери телекомунікацій.
Дослідивши існуючі понятійні апарати та методологічні підходи, ми дійшли висновку про те, що оптимальною ідейною та методологічною основою для опису і запуску поліалогу є ідеологія, термінологія та технологія, сформовані за кілька тисячоріч використання військової стратегії. Формування ефективного механізму поліалогу у сфері телекомунікацій стало цілком здійсненним завданням для нас після усвідомлення того, що предметну область довільної науки або комплексу наук, адекватно відображену у кваліфіковано підготовленому віртуальному інформаційному просторі мережі Інтернет, можна і доцільно описувати та оцінювати з погляду
потенційної уразливості ідей для логічної та онтологічної критики, а також з погляду порівняльних інноваційно - військових характеристик комбатантів.
Обмовимось, що ключові поняття та нормативно - правові інструментами, які визначають механізм управління інноваційною війною у будь-якій галузі наведено у працях [1; 3; 5]. Важливою креативною особливістю організаційно-економічного механізму поліалогу у сфері телекомунікацій є наявність низки нових корпоративних управлінських інститутів і підсистем, які ніколи раніше не використовувалися у практиці наукової полеміки. Мова йде про інноваційний арбітраж - високоспеціалізовані мережі логічного, семантичного та онтологічного контролю, покликані виявляти та усувати спроби софістичної аргументації, що гарантує новизну, патентну чистоту і якість пропонованих у даному поліалозі ідей і проектів.
Наш методичний підхід спирається на логічно-структурну схему проведення експериментального поліалогу у сфері телекомунікацій, яка, на нашу думку, може виглядати у такий спосіб (рис. 1). Зауважимо, що у цій схемі ми застосовуємо загальновживані та специфічні скорочення, серед яких:
- ЗПО - загальні проекти оптимізації;
- ІП - інноваційні проекти для підтримки загальних проектів оптимізації;
- БО - бойові операції за схемою «теза - критика - спростування критики».
Тепер вважаємо за потрібно детальніше розглянути сутність кожного етапу
проведення поліалогу. Підготовчий етап містить у собі такі основні складові:
- створення оператором телекомунікацій корпоративного оргкомітету з підготовки інноваційної війни;
- розробка її програми та блоків організаційно-нормативної документації;
- розробка середовища, у якому бутуть проходити «бойові дії»;
- формування органів забезпечення та управлінського апарату;
- відбір та інструктаж потенційних учасників про умови участі у поліалозі та його правила.
На етапі первинної оптимізації ми вважаємо за доцільне виконати такі дії:
- добір і первинна порівняльна експертиза розроблених учасниками загальних проектів оптимізації корпоративної стратегії розвитку оператора телекомунікацій, виконаних у єдиній структурі та за єдиними формальними стандартами;
- відбір та первинна порівняльна