У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Стаття - STAVROS & LOGOS
34



мають спільний погляд на біблійні події, а Євангеліє від Івана викладає власну думку апостола про події, пов'язані з діяннями Ісуса Христа. Отож, горішній кінець, праве й ліве рамена являють собою просторовий образ синоптичних євангелій, а різні за профілями краї рогів хреста - свідчення впливу четвертого, несиноптичного та апокрифічних євангелій (Якова, Псевдо-Матея, Фоми, Никодима і т. ін.).

Опрацьовані нами літературні джерела, архівні матеріали, музейні колекції, польові матеріали, окремі вироби, дозволяють зробити висновки про те, що художньо-естетичні ознаки й магічні властивості кам'яних стовпів, ант ропо- морфних стел, хрестів і скульптур, зведених різними народами, на різних землях, у різні часи, змінювалися так само як преображалася сама людина, її здатність і потяг до споминань. Якщо ветхозавітні спільноти відстовповували пам'ять коліна вертикально зорієнтованим природним утворенням, фалоподібним антропоморфом, то новозавітні продовжували робити те саме і в такий самий спосіб; те, що функціонувало, - стояло, а те, що переставало існувати, - падало.

Міфологічний аспект християнства проявляється в тому, що Христові діяння, слова, спокутний подвиг трансформувались у релігію. В ній існував культ, елементи ритуальної поведінки, містеріальні образи, літургійний час, періодичне оновлення світу, тобто первопоштовх, первопочаток, первовитоки, перворечі, первоістоти і т. ін. «Релігійний досвід християнина, - пише М. Еліаде, - ґрунтується на наслідуванні Христу як взірцю; на літургічному повторенні життя, смерти, воскресення й вознесення Господа, а також на синхронізації перебування християнина на землі з часом, коли Ісус ненадовго втіливсь, аби знову стати Богом небесним» [2].

Відроджувати народне хресторобство в Україні означає оновлювати його символічну мову, метафоричне мислення, образну стилістику. Воно є підґрунтям національної культури, в якій помісна церква має займати чільне місце. Застосування нових методик дослідження при формуванні реальної ставрології сприятиме пришвидшенню наукової фіксації конкретних мистецько-релігійних проектів. «Поштовхом до формування ставрології як окремої галузі наукових знань стали:

майже тисячолітня практика хресторобства, існуючий корпус християнських пам' ятників в Україні;

морфологічне розмаїття кам'яної пластики, образів, пов'язаних із конфесійними, регіональними етнічними, функціональними особливостями хресторобства, наявністю тих чи інших сортів каменю;

високий рівень кам'яної культури в Україні;

повноцінний міфологічний комплекс;

здатність українців припасовувати вроджену емоційність, нові знання й уміння до потреб часу;

наявність етноконфесійної канонічної ставрографії;

еклезіяльна свідомість і релігійна толерантність українців.

Стримуючими факторами становлення вчення про stavros, на нашу думку, виявилися:

брак теорії хресторобства;

відсутність у православному богослов' ї догмата

про stavros;

стихійність у народному кам'яному хресто- робстві;

іконографічна виснаженість православної комеморативістики;

нерозробленість теорії екуменічного хреста;

низький рівень євангелізації і катехізації української людности;

невпорядкованість поняттєвого апарату, пов'язаного зі ставрологією;

профанація релігійного символу у зв'язку з побутуванням хреста як інсигнії, прикраси, орнаментальної фігури, професійного емблемата, знаку харизматичних спільнот і професійних угрупувань, що перебувають на маргінезі суспільного життя тощо.

Визначальними аспектами дослідження теоретичної основи ставрології в Україні стали:

відображення хреста - на етапах виготовлення й сприймання - у відповідних формах миследіяння, тобто формування релігійно-мистецького образу пам'ятника через проектування;

надбання stavros' ом теургічних властивостей Хреста Ісусового, котрий безперестанку витесують, несуть, на якому розпинають, який невпинно зводять і час від часу «корчують»;

усвідомлення знаннєвих і цільових компонентів хрестокаменя, за допомогою якого віруючий набуває здатність охоплювати етнофольклорну традицію в межах церковної громади;

звернення подумки до знаряддя спокутної смерти як причини вищого смислу й мети особистого життя;

перманентне намагання поєднати в стоячому хресті Боже знамення й персональний символ Христової віри;

конструювання в ході миследіяння імпліцитних образів stavros' у у вигляді знаків, знамень,

схем, графем, емблематів, моделей, міфологем,

стилістичних фігур тощо.

Ставрологія має випереджати хресторобську практику, орієнтувати каменярів на пошуки злагоджености в релігійному пам'ятникарстві через актуалізацію естетики пластичної творчости, через вишукану мистецьку форму, що височить над буденністю. Народне каменярство не відтворює світ, не вивищується над ним; воно творить суверенне, безвідносне до людського життя, співзвуччя частин і цілого. Майстер, витесавши хрест, не виражає зміст відрізку часу, в якому живе, а наділяє його відповідним змістом. Тому пізнання пам'ятника здійснюється щораз, особисто, без посередників-тлумачників; варто лиш розгледіти й відчути те, що спрямоване на тебе і приховане від інших. Stavros, як витворена гармонія, має власну духовну природу, визначаючи приналежність теургічного ремесла до царства естетичної примарности, до того, чого насправді немає.

Опанування основ ставрології, як і вивчення будь-якого об'єкта, має вестися шляхом порівняння й узагальнення її різних виявів. Приміром, зіставляючи поодинокі хрести, вчені наражаються на дилему: або зберегти пам'ятник з описами посвят, причин творення, з відомостями про автора, параметри хреста, або законсервувати (відтворити) оточення, що сприятиме проявленню образу хрестокаменя.

Вчення про stavros передбачає дослідження хресторобства як об'єктивного факту, що спізнається, передовсім, з нього самого. Аналіз християнського пам'ятникарства має відбуватися не тільки в межах його морфології, образної стилістики; кам'яні хрести є одним із засобів освоєння й облаштування обширів для потреб власної душі. Процес витісування перехрещених каменів - це не історичні шкіци про «артистів», а скоріше, духовна діяльність без імен.

Ставрологія (Sxavpo^ - хрест, стовп, паля, гострокіл; Хоуос; - слово, мовлення, судження), вчення про екуменічній хрест; поєднує християнське пам'ятникарство і «благочестиві розмірковування» про Боговтілення, сутність спокутної смерти Ісуса Христа на стовпі. Вихідним аргументом у встановленні онтологічного статусу ставрології є взаємозв'язок її окремих аспектів. Саме творення хреста, його сприймання дають відповідь на питання про співвідношення акту й потенції конкретного лапідарія, його психічних відповідників, що постають у свідомості віруючого на основі


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11





Наступні 7 робіт по вашій темі: