Сюжет дитячих оповідань Б.Грінченка в багатьох відношеннях має такі ж якості, як і сюжет М.Коцюбинського. Як правило, в сюжеті помічаємо розгортання дії у всій її повноті, розвиток характерів та їх взаємовідносин, людських переживань, відчуттів, рух емоційного стану, психологічних порухів,настрою тощо (оповідання «Ялинка», «Маленький грішник», «Сама, зовсім сама», «Сестриця Галя», «Ксеня» та ін.).

Обидва прозаїки прагнули відтворити цілісну картину характеру, за всіма змінами якого приховується переплетення думок і почуттів, потік яких безпосередньо впливає на динаміку характеру. Картина внутрішнього життя персонажа, змальована митцями, не поступається за глибиною, достовірністю і динамізмом картинам української прози другої половини XIX ст.

В оповіданнях М.Коцюбинського і Б.Грінченка явища світу природи органічно поєднуються з людськими почуттями, які стають більш інтенсивними і гострими через різнобарвну палітру. Так, в оповіданні М.Коцюбинського «Харитя» читаємо: «Погідне блакитне небо дихало на землю теплом. Половіли жита й вилискувались на сонці. Червоніло ціле море колосків пшениці. Долиною повилась річечка, наче хто кинув нову синю стрічку на зелену траву. Аза річкою, попід кучерявим зеленим лісом, вся гора вкрита розкішними килимами ярини. Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь, широко стелиться килим яснозеленого вівса» [З, с.26]. Або в оповіданні Б.Грінченка «Каторжна» помічаємо аналогічний життєрадісний пейзаж: «Прийшла весна весела, верба зазеленіла, соловейко затьохкав, вишні цвітом укрилися. У садок вона вийде, серце з грудей вирватись хоче. Небо синіє далеке й широке, хмарки по йому, як ягнята, біжать, степи, ліси зеленіють, садок увесь пахощами обнімає ох і красо ж божая, яка ж ти гарна!» [2, с.340].

Пейзаж у поетиці дитячих оповідань М.Коцюбинського і Б.Грінченка не самоціль, швидше пафос, дух поетики, покликаний до життя художньореалістичним відображенням самобутнього селянського буття, витриманим у кращих традиціях класичної прози Г.КвіткиОснов'яненка, Т.Шевченка, І.НечуяЛевицького, Панаса Мирного. Але якщо у творах вказаних митців у пейзажах переважають фарби і звуки, то в аналізованих оповіданнях кольоровий епітет. У цьому проявляється індивідуальна художня своєрідність дитячих оповідань.

Важливі ідейнокомпозиційні функції виконують у дитячих оповіданнях обох прозаїків «пейзажні деталі» [1, с.309]. У всіх випадках за допомогою лаконічного пейзажу відтворюється психологія дітей. В оповіданні Б.Грінченка «Ксеня» буквально один штрих акцентує увагу читача на мажорному настроєві дітей: «Річка хлюпочеться, гай над нами листям зеленим шелестить» [2, с.301302]. Або в оповіданні М.Коцюбинського «Маленький грішник»: «Сонечко підбилось вже височенько і пригрівало. Снігтак блищав, що Дмигрик не міг на нього дивитись і кліпав очима» [3, с. 134].

Найважливішою рисою психологізму дитячих оповідань обох авторів є аналіз маленькими героями власних почуттів і роздумів. І саме такий самоаналіз можна помітити в оповіданнях «Маленький грішник» або «Каторжна»: «Що зо мною буде? турбують думки дитячу голову. Де я подінусь? ...Хто мене нагодує, хто зодягне мене, каліку непотрібною? ...Знов старцювати? .. .Ні, не буду, не хочу й бачити того Гаврилка, що навчив мене руку простягати... Буду, щось робити, на хліб заробляти» [3, с. 141 ]. Або: «Все закрутилось їй у голові. Червоне полум'я одно перед нею. Треба його погасити. Вона відразу зірвалася з місця і впала на полум'я. Воно пекло її, на їй займалася одежа. Але вона того не чула. Вона хапала руками вогняну солому, підгортала під себе і силкувалася гасити» [2, с.243].

У такій оригінальній формі самоаналіз помічаємо також в оповіданнях «Ялинка», «Харитя», «Сама, зовсім сама», «Дзвоник» та ін. Сповідь маленьких героїв як прийом психологічного аналізу безумовно є надзвичайно ефективним засобом проникнення в глибини їх внутрішнього світу.

Отже, жанровий аспект дитячих оповідань обох митців сприяє виявленню типологічних, історично стійких факторів і особливостей художнього жанру. Сам вибір письменниками того чи іншого жанру (у даному випадку оповідання) вказує на їх ставлення до змальованих картин і є орієнтацією на певну літературну традицію. На цьому фоні проступає і те нове, що є досягненням обох авторів та їх епохи.

Список використаних джерел:

Буз, Л. Дитячі оповідання М.Коцюбинського і Б.Грінченка: поетика портрета / Людмила Буз // Література. Фольклор. Проблеми поетики: збірник наукових праць. К. : Твім інтер, 2004. Вип. 17.

Грінченко, Б. Твори: В 2 т. / Борис Грінченко. К., 1963. T. І.

Коцюбинський, М. Твори: В 3 т. / Михайло Коцюбинський. К., 1979. Т. 1.

Summary

In the article the peculiarity of poetics of the children's stories M.Kotsyubinskogo and B.Hrinchenko is investigated in historical and typological aspects including psychology and functionality of their landscape and portrait.

Key words: genre, psychology, art detail, perception of gesture, author's commentary, poetics, character, plot.

Одержано 8 жовтня 2010 року