УДК 004.822:001«71» Юрій ХАЛАВКА,

аспірант Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, мол. наук. співроб.

Олена БОНДАРУК,

студентка Одеського державного економічного університету

МЕРЕЖЕВІ ІНІЦІАТИВИ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ ПОДОЛАННЯ КРИЗОВИХ ТЕНДЕНЦІЙ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКИ

У статті висвітлено роль соціальних мереж як потенційного ефективного інструменту для подолання кризових тенденцій української науки. Основним дієвим чинником у цьому випадку є означене підвищення інтенсивності спілкування між науковцями в Україні та за кордоном. Викладені тенденції підтверджуються прикладом створеної авторами соціальної інтернет-спільноти «Українські науковці у світі - Ukrainian Scientists Worldwide».

Ключові слова: соціальні мережі, наука, Україна, спільнота дії, Інтернет.

Низький рівень розвитку української науки, величезна міграція висококваліфікованого персоналу за кордон ні для кого не є таємницею. «Відплив мозку» є складною соціальною проблемою і навіть більше - становить пряму загрозу національній безпеці.

Сьогодні науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки стали запорукою успіху всіх розвинутих країн. Точиться шалена боротьба за ідеї, інновації, а таким чином - за кваліфікований науковий персонал. В Україні поки що такого розуміння немає. Звичка розвиватися екстенсивно не переборена.

Протягом 17 років незалежності України кількість наукових працівників, що виконують наукові та науково-технічні роботи, скоротилася втричі: з 313,1 до 94,1 тис. Звичайно, саме тому й ефективність впровадження проведених досліджень скоротилася майже вдвічі. Упровадження нових розробок техніки скоротилося з 9398 у 1995 р. до 758 у 2008 р. (більше ніж у 12 разів) [1].

Таким чином українська наука не тільки не розвивається, але й переживає регресію. Тому на тлі кризового стану української науки дещо абсурдними є статистичні показники галузі: за роки незалежності в Україні кількість кандидатів наук зросла в 1,2 раза (з 57,6 тис. до 68,3 тис.), докторів - у 1,5 раза (з 8,1 тис. до 12,0 тис.), членів-кореспондентів - у 2,5 раза (з 235 до 569), академіків - у шість разів (з 265 до 1554), кількість аспірантур - у 1,7 раза, аспірантів - у 2,3 раза (з 13 до 30 тис.) докторантур - у 2,6 раза, докторантів - у три рази (з 0,5 до 1,5 тис.). Це при тому, що лише кожен шостий з докторантів і аспірантів захищає дисертацію. Три сотні докторських та 2 тис. кандидатських дисертацій (кількісно це немало), які щорічно останнім часом захищаються в Україні, не є об'єктивним свідченням високого рівня української науки. Це є лише показник кількості дисертацій і не більше. Чимало з них до справжньої науки не мають ніякого відношення. Часто це переписування в різних інтерпретаціях загальновідомих фактів, переклад статей зарубіжних учених тощо [2].

Засилля псевдонауковців призводить до стрімкого падіння іміджу української науки, заплямовує честь і гідність дійсно талановитих учених, що займаються реальними розробками і пишуть цінні для всього наукового світу роботи. І сьогодні дуже важливо, щоб школярі і студенти знали про здобутки вітчизняних учених, щоб це не вважалося фантастикою, а намір стати науковцем не ототожнювався з фінансовою самопожертвою.

Тим часом інтелектуальний потенціал нашої країни розтікається по світу в пошуках як пристойної освіти, так і потім пристойного заробітку.

Близько 5 тис. учених (майже 10 % дослідників) виїхало з України з 1991 р. Багато українських дослідників значну частину часу проводять за кордоном. Утім, сьогодні вченим не потрібно їхати за кордон, щоб працювати на іноземні держави.

Наш потенціал значною мірою використовується для виконання зарубіжних науково-дослідних замовлень. Досить навести такий факт: НДІ Міністерства промислової політики фінансуються з-за кордону більше, ніж усередині країни. Таким чином, галузева наука більше ніж наполовину працює на іноземні замовлення. За відсотком відволікання наукового потенціалу на роботи за кордоном ми випереджаємо всі країни світу [2].

На сьогодні кількість молодих людей, що цікавляться наукою й планують пов'язати своє життя з науковими дослідженнями, критично мала.

У сучасному інформаційному суспільстві вирішення комунікативних завдань та проблем, пов'язаних з координацією зусиль для виконання того чи іншого завдання, зокрема розвитку науки, успішно здійснюється з використанням мережевих технологій - шляхом створення відповідних інтернет-ресурсів. Вони називаються спільнотами дії (Community of Practice, CoP). Функціональність спільноти дії зрозуміла з назви: вона поєднує людей, зацікавлених у здобутті й розвитку знань у певній сфері, їх використання на практиці. Такі мережі можуть складатися з учених, інженерів, спеціалістів з маркетингу і продажу тощо. Причому ці спільноти не обов'язково повинні бути обмежені рамками однієї компанії, а можуть об'єднувати людей зі схожими інтересами в різних організаціях в усьому світі.

CoP відрізняються від спільнот за інтересами - її учасників об'єднує не тільки прагнення до якоїсь галузі знань, а й бажання співпрацювати в процесі використання цих знань на практиці. Члени спільноти добре розуміють один одного, оскільки працюють над схожими проблемами. Вони здатні оцінити рівень кваліфікації, проблеми колег, отримати один від одного знання, яких не вистачає.

Відомі приклади ефективного застосування CoP для вирішення глобальних проблем людства. Наприклад, спільнота Світового банку, що об'єднала спеціалістів з різних країн, розробила новий підхід до реалізації програм боротьби з бідністю [3].

Ми впевнені, що шляхом створення соціальної мережі українських науковців у мережі Інтернет можна досягти збереження, консолідації та розвитку інтелектуального потенціалу України через покращення комунікації між українськими науковцями.

Унікальна роль Інтернету в трансформації соціальної структури полягає в тому, що він створює широкі соціальні