В Україні інтернет-простір швидко наповнюється. За рейтингом кількості користувачів на першому місці Київ. Його частка становить 58,82 % від загальної кількості користувачів в Україні. Далі - Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк, Харків, Львів, Запоріжжя, Крим. Їхня сумарна частка становить 30,89 %. Найменша активність користувачів Інтернету зафіксована в Чернівецькій і Житомирській областях - 0,17 %. На решту регіонів припадає 9,95 % користувачів. Показово, що такі дані корелюють з рівнем соціально-економічного розвитку регіонів [4] .

За прогнозами фахівців, кожен з користувачів Інтернету віком 8-80 років до 2011 р. буде належати до 5-25 соціальних мереж [5] .

Система Інтернет дає змогу поєднати українських науковців та тих, хто цікавиться наукою в Україні, незалежно від місця роботи в Україні чи за кордоном. На сьогодні практично всі наукові та освітні установи в Україні забезпечені швидкісним доступом до мережі Інтернет.

Загалом пропонована соціальна мережа повинна давати можливість реалізувати технічно головні завдання, що постають перед нами при створенні інтернет-спільноти:

розміщення персональних профілів;

створення груп за інтересами;

проведення дискусій та голосувань;

обмін файлами та повідомленнями.

Звичайно, для функціонування мережі потрібне технічне забезпечення. Розробка потрібного за функціоналом сайту, подібного до іноземних аналогів (спеціалізованих мереж CoP), потребує значних капіталовкладень. Однак існують і альтернативні методи. Так, існує безліч безкоштовних інструментів для створення власних мереж задовільної функціональності.

У разі залучення спонсорських, державних чи коштів із продажу цільової реклами можливе вдосконалення мережі та спеціалізація шляхом надання особливих сервісів: сповіщення про нові вакансії, підрахунок статистики цитувань, можливість переглядати наукові зв'язки за співавторами статей, оцінювати статті чи інші матеріали учасника тощо...

Мережа вчених в Україні може вирішити цілий ряд завдань:

представлення українського наукового світу широкому загалу шляхом розміщення персональних сторінок українських науковців, із зазначенням галузі вивчення, переліком публікацій, резюме тощо;

боротьба з плагіатом;

подолання корупції;

проведення дискусій серед учасників мережі на актуальні теми в науці;

надання учасниками фахової оцінки подіям і процесам, що відбуваються в країні та світі;

проведення тематичних онлайн-конференцій як вузькоспеціалізо- ваних, так і загальнонаукового спрямування;

підтримка молодих науковців у просуванні свіжих ідей та пошуку наукових керівників для написання робіт і проведення досліджень;

поінформування молоді про досягнення українських представників наукового світу; про те, чим ми можемо і маємо гордитися;

популяризація наукової діяльності серед школярів та студентів шляхом проведення конкурсів, семінарів, конференцій тощо;

захист інтересів науковців на рівні держаних органів влади: написання колективних звернень, розробка програм підтримки науки в Україні тощо;

пошук і налагодження співпраці з інвесторами й роботодавцями;

проведення спільних семінарів у форматі «наука - освіта - влада - бізнес»;

збір свіжої інформації про розвиток науки у світі, публікація новин, нових грантів, інформування учасників про заплановані конференції тощо;

мережа може бути також цінним джерелом статистичних даних [6].

Спілкування - це те перше й основне, що ми можемо надати вітчизняним ученим, бо тоді науковець не залишається наодинці зі своїми думками та проектами.

Для успіху важливим є факт, що механізм та принцип дії соціальних мереж знайомий більшості українських інтернет-користувачів, бо за останні два роки мережі загальної спеціалізації (наприклад, «Однокласники», «ВКонтакте», Profeo) стали дуже популярними, особливо серед молоді. Такі ресурси використовуються загалом для розваги та пошуку старих знайомих або нових друзів за інтересами.

Звичайно, слід врахувати, що ефективність такого проекту залежить від самих учасників. Бо ж саме вони створюють цінність такої спільноти.

Про це говорить закон Меткалфа, який дає кількісну характеристику мережевому ефекту. Відповідно до цього закону сукупна цінність мережі зростає прямо пропорційно квадрату кількості користувачів.

Якщо в мережі існує n користувачів, і цінність мережі для кожного з них пропорційна кількості інших користувачів, тоді сукупна цінність мережі (для усіх її користувачів) пропорційна n2 - n [7].

За даними Держкомстату, станом на 2008 р. в Україні налічується 32 497 аспірантів та 1418 докторантів [1]. Отже, не враховуючи студентів та педагогічних працівників, цільову аудиторію проекту можна оцінити в 96 820+32 497-130 000 осіб.

Використавши ці статистичні дані та припущення, що хоча б 20 % українських учених стануть активними учасниками мережі, та оцінивши цінність мережі для одного користувача на рівні 1 дол. за кожного іншого користувача мережі, з яким він може зв'язатися, тоді створення такої мережі буде посу- ті відповідати інвестиції в українську науку обсягом 675 974 000 дол.

Ґрунтуючись на міркуваннях та завданнях, описаних у цій публікації, нами була створена мережа для українських науковців та всіх, хто цікавиться наукою в Україні «Українські науковці в світі» [8]. На сьогодні вона налічує понад 800 користувачів з 32 країн світу, яких поєднує не- байдужість до української науки. Численні відгуки учасників та велика кількість посилань на новостворену мережу в Інтернеті свідчать про наявність попиту на такі проекти та їх важливість.

Список використаних джерел

Статистичний збірник: Україна в цифрах / за ред. О. Г. Осауленка. - Київ : Техніка, 2008. - 674 с.

Рожен О. Країні, в якій служителів культу більше ніж учених, буде дуже важко у СОТ : інтерв'ю з Маліцьким