УДК 364.624-053.2+741 

Ушакова І.В. 

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОКОРЕКЦІЇ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ ДІТЕЙ ЗАСОБАМИ МАЛЮНКУ В АРТ-ТЕРАПІЇ

Стаття присвячена проблемі корекції емоційної сфери дітей. Здійснено спробу проаналізувати вікові особливості дитячих малюнків. Запропоновані найбільш цікаві техніки малювання, що можуть застосовуватися фахівцями в практичній роботі.

Ключові слова: емоційна сфера, діти, малюнкова арт-терапія.

Статья посвящена проблеме коррекции эмоциональной сферы детей. Сделана попытка проанализировать возрастные особенности детских рисунков. Предложены наиболее интересные техники рисования, которые могут употребляться специалистами в практической работе.

Ключовые слова: эмоциональная сфера, дети, рисуночная арт-терапия.

The article devoted to the problem of correction of children's emotional sphere. The attempt of analyses of children's drawings was done. The most interesting methods of drawing were suggested, which can be used by different specialists in their practical work.

Key words: emotional sphere, children, picture art-therapy. Постановка проблеми. Проблема ефективної корекційної роботи з дітьми, що мають певні проблеми в емоційній сфері в сучасному суспільстві незаперечна. Зростаючий науково-технічний прогрес, постійна зайнятість батьків, їх невпевненість у майбутньому та й негативний вплив природних факторів зовнішнього середовища відзначаються на зростанні дитячої агресивності, тривожності, певних страхів тощо.

Малюнкова діяльність дітей здавна привертала увагу дослідників як можливий метод вивчення внутрішнього стану маленької людини, її здатність відбивати загальну картину світу та світ своїх переживань.

Мета дослідження. Метою нашого дослідження є аналіз вікових особливостей, що можуть знайти своє відображення в дитячих малюнках; добір ефективних проективних методів та вправ, пов'язаних із використанням малюнків у роботі з емоційними проблемами дітей.

Аналіз досліджень і публікацій. Застосування малюнкових технік для дослідження та корекції особистості дитини має важливе значення. Воно знайшло широке поширення як у нас у країні, так і за кордоном. Велику роль у розвитку досліджень дитячого малюнку зіграли роботи

А.В. Кларка, М. Ліндстрома, Г. Кершенштейнера, Е.Х. Кнудсена. Дослідженнями в області дитячої образотворчої діяльності займалися О.І. Галкіна, Є.І. Ігнатьєв, І.П. Сакуліна, Г.В. Лабунська, З.В. Денисова, В. С. Мухіна та ін.

Могутній поштовх цих досліджень і разом із тим оригінальний підхід до аналізу дитячих малюнків дали роботи Ж. Піаже. Дитячий малюнок розглядається в них як особливий вид наслідування, що розвивається за загальними законами наслідування і виражає особливості розумових образів, індивідуальних символів, які складаються в дитини.

Своєрідна точка зору на цей процес присутня в роботах Д.М. Узнадзе, який вважає, що дитина не придивляється до оригіналу і малює без натури. Значить, дитина малює не те, що вона безпосередньо сприймає, а те, що в неї є в уяві. І хоча в сприйняття і уявлення одна природа - зоровий образ предмета, - однак, насправді дитина малює щось інше. І це не те, що малює дорослий. Аналізуючи дитячі роботи, багато авторів звертають увагу на те, як у них передається навколишня дійсність і який особистісний зміст у це вкладається дитиною.

Дослідники дитячого малюнка підкреслюють, що малюнок є свого роду розповіддю про те, що в ньому зображується, і суттєво не відрізняється від словесної розповіді. Власне, це розповідь, виконана в образній формі, яку необхідно вміти прочитати. Дитячий малюнок широко застосовується у практичній психології як метод психодіагностики і психокорекції.

Основний матеріал та результати дослідження.

Аналіз малюнків маленьких дітей показує, що дитина малює не тільки те, що бачить, але й те, що вже знає про речі, і її поки що незрілої нервово- м'язової рівноваги недостатньо для пояснення своєї манери малювання, тих форм і властивостей, які вона додає предметам. У своїх малюнках дитина зображує фантастичні елементи, що є вираженням рівня її бачення багатьох проблем людини, а отже, її відносин із собою, родиною і навколишнім світом.

У малюнках дитина виливає природним і спонтанним способом свої почуття. Вона вбиває і оживляє, творить і руйнує образи, що відповідають її рівню свідомості й уяви, її манері відчувати і пояснювати навколишній світ. Таким чином, дитячий малюнок є найкращим тестом, невичерпним джерелом спостережень і найвищою мірою корисним для коректування відносин дорослого і дитини.

Кожна дитина у становленні своєї образотворчої діяльності проходить певні стадії [8, с. 9-19].

Перша стадія часто іменується стадією «мазанини». Перші проби малювання - це «мазанина, карлючки». Коли у віці 12 місяців дитина бере в руки олівець і починає тикати ним у папір, той вислизає в неї з рук, тому що необхідним для приборкування олівця рухам вона навчиться лише через 6-8 місяців.

Ця перша стадія характеризується В.В. Зень- ковським як «до-естетична» - не красою заповнена значна частина дитячого малювання, оскільки ще немає естетичного завдання як такого. Однак, подібно природі, перші сходинки усякої творчості вже вкладають у себе таємницю прекрасного, магічну силу фантазії. Про стадію «мазанини» О.О. Смирнов писав, що це стадія позбавлених змісту штрихів. Ними дитина ще не намагається виражати що-небудь конкретне. Вони - тільки результат наслідування тим діям, які вона бачить у дорослих. Вона хоче сама водити олівцем на папері, як це роблять дорослі. Вона зазнає великої насолоди і задоволення від того, що почуває себе винуватцем появи якихось ліній на папері. Правда, олівець ще не слухається її, веде за собою руку часто зовсім не туди, куди хочеться дитині. Але все-таки її рука залишає після себе реальний наочний слід.

К. Бюлер назвав цю