Карлючки. Карлючки - це метод, призначений для того, щоб допомогти дітям виразити відверто щось, що таїться усередині їх. Оригінальна методика полягає в тому, що спочатку дитина повинна цілком використати своє тіло, щоб виконати малюнок у повітрі за допомогою розгонистих ритмічних рухів. Потім дитина зі закритими очима малює ці рухи на великому уявлюваному аркуші паперу. Дитина використовує величезний уявлюваний аркуш паперу, поставлений перед нею на такій відстані, що до нього можна дістати рукою, і на такій висоті, щоб дитина могла до нього дотягтися. Її просять уявити, що вона тримає олівець у кожній руці і зображує карлючки на цьому уявлюваному папері. Вона повинна бути упевненою, що досягає кожного куточка і кожної частини аркуша. Ця вправа за участю всього тіла сприяє релаксації, звільненню дитини для того, щоб її карлючки на справжньому папері були менш обмеженими. Потім дитину просять зробити малюнок карлючками на справжньому папері, іноді зі закритими очима, іноді з відкритими. Наступний крок полягає в розгляданні карлючок з усіх боків, у відшукуванні серед них форм, які що-небудь нагадують. Іноді діти уявляють себе цими формами, шумлять, говорять, що начебто дивляться на хмари. Потім вони стирають і доповнюють ряд ліній за своїм вибором так, щоб вийшла картинка. Діти розповідають про ці картинки.

Живопис пальцями. Живопис за допомогою пальців викликає особливі тактильні й кінестетичні відчуття. Він заспокоює і розслаблює. Можна зробити пробні малюнки і картини та швидко це стерти. Дитині не загрожують невдачі, не потрібно великого мистецтва. Вона може розповісти яку-небудь історію за малюнком, який вважає закінченим, чи розповісти про те, що їй нагадує картина.

Живопис із використанням ніг. Ноги мають чутливість, але велику частину часу вони обмежені взуттям, у якому не можуть нічого відчувати. Дитину просять зняти черевики і шкарпетки й описати, як почувають себе її ноги, коли вони стали вільними. Після того, як цю ідею засвоєно, пропонується розповісти про те, що можна було б зобразити за допомогою ніг. Потім на підлозі розстеляється рулон цупкого паперу і ставиться ванночка з фарбою. Дитині показують, як визначити необхідну кількість фарби, що відбувається, коли фарби мало чи забагато. Потім дитина переходить до малювання, використовуючи всі частини ступні, проходжуючись по паперу, залишаючи відбитки за допомогою пальців, п' яток, бічної поверхні ступні, намагаючись виділити характерні для кожної ноги розходження. При цьому, діти описують, що вони малюють і як себе почувають.

Малювання за допомогою крапель автомобільної фарби. Наливається трохи білої фарби на прямокутник (розміром 12 на 15 см) так, щоб вона вся була покрита фарбою. На цю білу поверхню дитина капає трохи фарби іншого кольору і дає їй вільно розтектися по поверхні. Потім використовується фарба іншого кольору і т. д. Оскільки фарби висихають дуже швидко, такий вид малювання має великі переваги. Не відбувається змішування кольорів, зображення виходять чисті і красиві. Дуже ефективна техніка при відображенні позитивних емоцій і почуттів.

Висновки. На думку Є. Романової й О. По- тьомкіної [7], застосування «психографічних методів» переконує в тому, що в «малюнках на задану тему», тобто в ситуації стандартного образотворчого завдання міститься значно більше інформації про психологічні особливості людини, що малювала, ніж зазвичай вважається. У таких малюнках корисної для психолога інформації більше, ніж у рукописному тексті (як у почерку, так і в самому змісті тексту).

Інформація, отримана внаслідок виконання клієнтом малюнка, спирається не на логічні форми мислення, а безпосередньо на образний його зміст. Так, зміст графічного зображення виявляється психологічно дуже складним - у ньому в єдиній, злитій формі представлені й образ, і відношення людини до світу, і особистий досвід переживання суб'єкта.

Використання проективних методик (зокрема, малюнків), на нашу думку, недоцільно розглядати лише як психодіагностичну техніку. Корекція засобом малювання багатоманітна і цілюща: через малюнок, клієнт може прожити негативні і позитивні емоції, зцілитися від страждань і страхів, знайти способи вирішення проблем сьогодення і намітити шляхи зростання і розвитку на майбутнє. 

ЛІТЕРАТУРА

Бурно М.Е. Терапия творческим самовыражением. - М., 1989.

Денисова З.В. Детский рисунок в физиологической интерпретации. - Л., 1974.

Игнатьев Е.И. Психология изобразительной деятельности детей. - М., 1961.

Кершенштейнер Г. Развитие художественного творчества ребенка. - М., 1914.

Мухина В.С. Изобразительная деятельность ребенка как форма усвоения социального опыта. - М., 1982.

Оклендер В. Окна в мир ребенка: Руководство по детской психотерапии / Пер. с англ. - М.: Независимая фирма «Класе», 1997. - 336 с.

Романова Е.С., Потемкина О.Ф. Графические методы в психологической диагностике. - М., 1992. - 256 с.

Терлецька Л.Г. Психокорекція засобами малюнку. - К.: Главник, 2007. - 144 с.