УДК 37.036+317.83

Іванова В.Л.

АРТ-ТЕРАПІЯ: ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ

У статті досліджуються питання становлення і розвитку арт-терапії як сучасного методу лікування за допомогою психокорегувального впливу художньої творчості. Розглядаються різні види арт-терапевтичної роботи в їхній самостійності і поєднаності. Висвітлені основні можливості музичної арт- терапії.

Ключові слова: арт-терапія, психокорекційна робота, музична арт-терапія.

В статье исследуются вопросы становления и развития арт-терапии как современного метода лечения с помощью психокорректирующего влияния художественного творчества. Рассматриваются различные виды арт- терапевтической работы в их самостоятельности и единении. Высветлены основные возможности музыкальной арт-терапии.

Ключевые слова: Ключевые слова: арт-терапия, психокорекционная работа, музыкальная арт-терапия.

In this article the questions of becoming and development art-therapy as method of curing by the psycho-correcting influence of the artistic creative is under research. Also in this article observed different spickies of art-therapy work in their independence and co-operation. Here main possibilities of musical art-therapy are represented.

Key words: art-therapy, psycho-correcting influence, musical art-therapy. Арт-терапія як метод лікування за допомогою психокорегувального впливу художньої творчості привертає до себе останнім часом все більшу увагу в усьому світі. Важко назвати ще який- небудь напрям у сучасній психотерапії, який мав такі ж великі можливості не тільки для «зцілення» окремих осіб і груп, але й для «соціального лікування». Дуже показовим є те, що поява перших форм арт-терапії супроводжувала глибокі зміни в культурі розвинених країн Заходу, а її розвиток надалі був тісно пов'язаний з рухом за реалізацію суспільного призначення мистецтва, яке мало б стати не стільки об'єктом естетичної фетишизації, скільки чинником оздоровлення суспільства і його громадян.

Арт-терапія є незамінним інструментом для дослідження і гармонізації тих сторін внутрішнього світу людини, для виразу яких слова мало придатні. З розвитком арт-терапії пов' язуються надії на створення такої гуманної, «синтетичної» методології, яка в однаковій мірі враховувала б досягнення наукової думки і досвід мистецтва, інтелект людини і його відчуття, потребу в рефлексії і жадання дії, план тілесний і план духовний. І, звичайно ж, інтерес до арт-терапії може бути пов'язаний з тим, що вона в еру панування технічного і фармакологічного напрямку медицини апелює до внутрішніх, самозцілюючих ресурсів людини, тісно пов'язаних з його творчими можливостями.

На пострадянському просторі застосовуються деякі форми образотворчої арт-терапевтичної роботи. Наприклад, для того, щоб «зайняти» хворих у стаціонарах тривалого перебування або прищепити їм «виробничі» навики. Малюнки нерідко використовуються для психологічного аналізу, необхідного для постановки діагнозу та оцінки психічних процесів. Є й окремі спроби включити деякі образотворчі прийоми в арсенал групової і сімейної психотерапії, у лікувально- корегувальну роботу з дітьми, що мають ті або інші психічні розлади, у реабілітаційний процес.

Те, що арт-терапія, у першу чергу, взяла «на озброєння» психотерапевтичні можливості образотворчої діяльності, не є випадковим. Як не парадоксально це може показатися, але сучасна наукова арт-терапія, при безлічі зв'язків із різноманітними культурними феноменами, найближче стоїть, мабуть, до первісного, «примітивного» доісторичного мистецтва. Останнє, як і арт- терапія, засноване на спонтанному самовираженні і певною мірою ігнорує естетичні критерії в оцінці його результатів і «професіоналізм» автора. Для арт-терапії теж важливішим є процес творчості, що не стримується ніякими умовностями, щирість і повнота самовираження, а не кінцевий продукт і його оцінка аудиторією.

Архаїчні форми мистецтва - як прообраз сучасної арт-терапії - найповніше збереглися в народній творчості. Їм властиві наївність і безпосередньо дієвий характер, а також опора на символічну, майже несвідому мову. Тому закономірно те, що для розвитку арт-терапії певну роль зіграв інтерес до дитячого «примітивного» мистецтва, який виявився наприкінці ХХ ст. У цей час почали розповсюджуватися ідеї про те, що «наївне», «непрофесійне» мистецтво може бути засобом оновлення і оздоровлення багатовікової західної цивілізації, виникли нові підходи до художньої освіти дітей, у яких робився акцент на вільному самовираженні, що ігнорує норми «високого» мистецтва.

Виявилося, що спонтанна образотворча діяльність здатна виражати неусвідомлюваний зміст психічного життя. Згідно з Фрейдом, образотворча уява має багато загального з фантазіями і сновидіннями, оскільки, подібно до них, виконує компенсуючу роль і знімає психічну напругу, що виникає при неможливості здійснення інстинктивних потреб. Вона є компромісною формою їх задоволення, що здійснюється не в прямому, а в опосередкованому вигляді.

Арт-терапія апелює до символічної функції образотворчого мистецтва, оскільки вона є одним із чинників психотерапевтичного процесу, допомагаючи пацієнтові осмислити й інтегрувати матеріал несвідомого, а психотерапевту - судити про динаміку цього процесу і зміни, що відбуваються у психіці пацієнта.

Не ставлячи під сумнів провідне значення арт-терапії засобами образотворчої діяльності, вчені і практики слушно вважають, що проблему арт-терапії треба вивчати більш широко - у площині багатожанрової художньої народної творчості як цілісного культурного феномена.

Так, набуває значного поширення арт-терапія засобами танцювальної діяльності. Ерна Грьон- люнд (Стокгольм, Швеція) і Наталія Оганесян (Санкт-Петербург, Росія), фахівці з танцювальної терапії, розглядають арт-терапію засобами хореографії не тільки як допоміжний метод традиційної арт-терапії, а як самостійний психотерапевтичний напрям. Вони пропонують досвід практичної арт-роботи у психіатричному стаціонарі, з дітьми і дорослими, що мають психічні та психосоматичні захворювання, а також у психопрофілактичній роботі в загальноосвітній школі [3].

Хореографічна робота з дітьми має виняткове значення - цей вид творчої діяльності безпосередньо впливає на психічний і фізичний стан