УДК 32:342.727:[070:159.922]

Кучма Л.О.

ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА: ТЕОРЕТИКО

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ТА ДИСКУСІЇ

У статті осмислено теоретико-методологічні підходи до трактування проблем забезпечення інформаційно-психологічної безпеки особистості, суспільства та держави як окремої складової національної безпеки держави.

Ключові слова: безпека, інформаційно-психологічна безпека, особистість, національна безпека, держава, суспільство, нормативно-правове забезпечення, ефективність безпеки.

В статье осмысленны теоретико-методологические подходы к трактованию проблем обеспечения информационно-психологической безопасности личности, общества и государства как отдельной составляющей национальной безопасности государства.

Ключевые слова: безопасность, информационно-психологическая безопасность, личность, национальная безопасность, государство, общество, нормативно- правовое обеспечение, эффективность безопасности.

The article is devoted to the problem of providing of informatively-psychological safety of individual, society and state as separate constituent of national safety of the state.

Key words: security, informational-psychological safety, individual, state security, state, society, legal guarantees, efficiency of security.

Актуальність та постановка проблеми.

Дослідники процесів політичного маніпулювання зазвичай стверджують про надзвичайно негативні наслідки останніх. Вчені, зокрема, зазначають, що деструктивні маніпуляції людиною, суспільною думкою та масовою свідомістю, поряд із національними конфліктами, екологічними катастрофами та демографічними проблемами, перетворюються в глобальну світову проблему початку третього тисячоліття. Саме тому особливо актуальною є проблема створення дієвої системи соціально-психологічного захисту в масштабах українського суспільства, оскільки традиційні механізми захисту громадян зруйновані або ж не відповідають розвиткові сучасних маніпулятивних технологій, а нові механізми захисту ще тільки формуються.

Стаття 34 Конституції України стверджує, що кожному громадянину гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя [7, с. 14].

Із розвитком технологій, а надто зі стрімкою інформатизацією суспільства, головна увага науковців починає зосереджуватись на проблемах забезпечення інформаційної безпеки. Саме в цій сфері повинна бути розглянута і, відтак, законодавчо врегульована проблема інформаційно - психологічної безпеки особи та суспільства. Останню вважають окремою складовою національної безпеки держави та трактують як стан захищеності гарантованих законодавством умов життєдіяльності держави, суспільства та окремої особи від зовнішніх та внутрішніх загроз.

Підтримання національної безпеки є важливим напрямом державної діяльності, що актуалізується залежно від наявності та ступеня відповідних загроз [8, с. 13].

Звичайно, можна говорити, що поряд із забезпеченням першочергових потреб людини, які дають можливість їй вижити в складних економічних умовах, проблема забезпечення психологічного здоров'я людини та суспільства на практиці повинна відійти на другий план, проте ми переконані, що ці проблеми особливо актуальні, оскільки вони становлять важливу передумову виживання людини в сучасному світі.

Метою нашої роботи є розгляд основних підходів до розуміння інформаційної та інформаційно- психологічної безпеки особистості, суспільства й держави та визначення проблем її реалізації і законодавчого врегулювання.

Об'єктом нашого дослідження є інформаційно- психологічна безпека особистості, суспільства та держави як складова частина національної безпеки.

Предметом нашого дослідження є теоретико- методологічні підходи та дискусії щодо особливостей формування і забезпечення інформаційно- психологічної безпеки людини, суспільства та держави.

Новизна проблеми. У статті розглядається процес нормативного забезпечення інформаційно - психологічної безпеки особистості, суспільства та держави, який поряд із захистом персональних даних, доступу до правової та іншої інформації повинен бути законодавчо врегульований та трактуватися як окрема складова національної безпеки держави.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами: матеріали статті можуть бути використані для розробки спецкурсів з політології та політичної психології.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні відбувається зміна в трактуванні терміна «інформаційна безпека». Суспільство змушене переходити від традиційної боротьби з витоками інформації і несанкціонованим проникненням в інформаційні системи до створення комплексних систем інформаційної безпеки, створюючи перешкоди масовому інформаційному впливу на свідомість громадян. Прикладом такої трансформації може служити резолюція 120 Асамблеї Ради Європи «Про вплив нових комунікативних та інформаційних технологій на демократію», прийнята 1997 року. У ній зазначено, що розвиток та застосування нових комунікативних та інформаційних технологій дасть реальну соціальну вигоду. Ці технологій повинні сприяти свободам, підвищувати рівень самореалізації громадян та спонукати їх до активнішої участі в громадських справах, стимулювати економічний розвиток і зайнятість, заохочувати соціальний і культурний процес, удосконалювати процес освіти й здобуття знань. Їх слід використовувати в інтересах людини, соціального прогресу, демократії та миру.

Асамблея вважає за доцільне шукати способів уникнення таких ризиків, як зменшення політичного вибору, маніпуляції із свідомістю, комерціалізація та фрагментація політичних повідомлень, надмірна кількість громадських опитувань, маргіналізація парламентських процедур, соціальна дискримінація, контроль за громадянами й тенденція до негайної, проте девальвованої форми демократії. Резолюція рекомендує врахувати нові перспективи, що їх несуть нові комунікативні та інформаційні технології для розвитку інтерактивності як основного засобу подолання пасивності, яка характерна для тих, хто просто спостерігає за подіями [5, с. 145].

Вчені стверджують, що передбачити всі можливі загрози в галузі інформаційної безпеки неможливо, оскільки вони здатні змінювати свої зміст та динаміку, а правове регулювання вимагає стабільності [8, с. 16]. Саме тому наголошується на необхідності спрямовувати політику інформаційної безпеки не на пошук відповіді на певну загрозу, а на створення безпечних