У даній Концепції визначено національні інтереси України в інформаційній сфері, основні загрози національним інтересам, основні внутрішні та зовнішні чинники ескалації загроз, пріоритетні напрями державної політики забезпечення інформаційної безпеки України та першочергові заходи щодо їх реалізації. Під інформаційною безпекою в ній розуміють стан захищеності національних інтересів України в інформаційній сфері, за якого не допускається (або зводиться до мінімуму) завдання шкоди особі, суспільству, державі через: неповноту, несвоєчасність, недостовірність інформації, несанкціоноване поширення та використання інформації, негативний інформаційний вплив, негативні наслідки функціонування інформаційних технологій.

У даній концепції чималу увагу приділено регулюванню негативних інформаційних впливів, під яким розуміємо маніпуляційні впливи. Це цілком закономірно, адже експерти на перше місце серед основних загроз інформаційній безпеці ставлять обмеження свободи слова та доступу громадян до інформації, руйнування системи цінностей, духовного та фізичного здоров'я особи, суспільства, негативні зміни їх цільових настанов, маніпулювання громадською думкою з боку державної влади, фінансово-політичних кіл.

У Концепції також виділені основні напрями та першочергові заходи (організаційні й зміни та доповнення до чинного законодавства) державної політики забезпечення інформаційної безпеки України. Це стосується забезпечення конституційних прав і свобод громадян в інформаційній сфері, формування відкритого та безпечного інформаційного простору (зокрема пропонується прийняти згаданий Закон «Про психологічний захист населення» для зменшення негативного впливу на індивідуальну та суспільну свідомість, рекомендується прийняти Хартію етики журналіста, у якій викласти основні морально- етичні та корпоративні правила поведінки журналістів, створити спеціальний, обраний усіма журналістами, видавцями, орган (Рада з питань діяльності ЗМІ), який би визначав порушення зазначених правил та вживав до порушників заходів громадського осуду), забезпечення захисту інформаційного простору України від негативного зовнішнього впливу, створення якісного інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інтеграції України до світового інформаційного простору [1, с. 50-59].

Висновки. На основі розглянутих у статті позицій стосовно проблем забезпечення інформаційно-психологічної безпеки можемо визначити інформаційно-психологічну безпеку як стан захищеності інтересів особистості, суспільства та держави, за якого забезпечується неможливість завдання шкоди духовній сфері людини, культурним надбанням суспільства через використання негативних інформаційно- психологічних впливів. Досягнення такого стану можливе лише за умов, які забезпечують вільний доступ до інформації, захист таємниць приватного життя, захист від негативних інформаційно - психологічних впливів. Даний стан дає змогу повноцінно розвиватися, адаптуватися до швидкозмінюваних соціальних умов, відповідно організовуючи свою поведінку й життєдіяльність, задовольняти свої основні потреби з урахуванням інтересів і діяльності інших людей та діючих соціальних інститутів.

Формування такого рівня інформаційно- психологічної безпеки, який би унеможливив використання негативного маніпулятивного впливу на особистість, потребує значних зусиль як з боку окремої особистості, так і з боку всього суспільства й держави. Прагнення до побудови демократичного громадянського суспільства, до забезпечення свободи слова та інформації, до недопущення маніпулювання суспільною свідомістю, до збереження та розвитку культурних та духовних цінностей є основними елементами в процесі забезпечення такої безпеки.

ЛІТЕРАТУРА

Актуальні проблеми інформаційної безпеки України. Аналітична доповідь // Національна безпека і оборона. - 2001. - № 1. - С. 2-59.

Гундертайло Ю.Д. Юнгіанський підхід до проблеми засобів масового впливу // Політична культура демократичного суспільства: стан і перспективи в Україні. Мат. Всеукр. наук.-практ. конференції 26-27 лютого 1998 року. - К.: Гнозис, 1998. - 226 с. - С. 56-59.

Емельянов Г.В., Лепский В.Е., Стрельцов А.А. Проблемы обеспечения информационно-психологической безопасности России // Информационное общество. - 1999. - № 3. - С. 47-51.

Інформаційна безпека України: проблеми та шляхи їх вирішення // Національна безпека і оборона. - 2001. - № 1. - С. 60-69.

Інформаційне законодавство. Збірник законодавчих актів у 6-ти т. / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка, К.С. Чижа. - Т. 5: Міжнародно-правові акти в інформаційній сфері. - К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. - 328 с.

Інформаційне законодавство. Збірник законодавчих актів у 6-ти т. / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка, К.С. Чижа. - Т. 3: Інформаційне законодавство країн СНД та Балтії (Латвія, Литва, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан). - К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. - 440 с.

Конституція України (зі змінами і доп.). - К.: Атіка, 2006. - 64 с.

Кормич Б.А. Організаційно-правові основи політики інформаційної безпеки України. Автореф. дис. ... на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук. - Харків, 2004. - 44 с.

Лепский В.Е. Информационно-психологическая безопасность субъектов дипломатической деятельности / Дипломатический ежегодник - 2002. Сб. статей. Колл. авт. - М.: Научная книга, 2003. - С. 233-248.