зміна пори року впливають не тільки на фізичне самопочуття людей, а й на їхній настрій.
Багатосистемність психіки
Разом із багаторівневістю, людська психіка, як цілісна система, має багато підсистем, кожну з яких можна розглядати як відносно самостійну систему.
До першої групи систем психіки належать:*
Психічні процеси, які поділяють на дрібніші підсистеми:
а) психічні пізнавальні процеси (відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення, уява);
б) емоційно-почуттєві процеси (емоції та почуття);
в) вольові процеси.*
Психічні властивості (темперамент, здібності, характер).*
Психічні стани, яких у науці налічують чимало (і позитивних, і негативних).*
Психічні утворення (мотиви, стереотипи, переконання, . установки, знання, навички, вміння тощо).
Психічні процеси - це різні форми чи види взаємодії внутрішнього і зовнішнього психічного, внаслідок чого у психіці відображаються предмети та явища. "Психічні процеси - різні форми єдиного, цілісного відображення людиною довкілля і себе в ньому" (С.Д. Максименко).
Психічне як процес - поняття, яке ввів у психологію І.М. Сєченов, розкриває основний спосіб існування психічного. Психічне існує як процес - живий, найбільш пластичний, безперервний, не заданий, відтак воно розвивається, породжує продукти своєї активності (психічні стани й образи, поняття, почуття, рішення, що формується, або нерозв'язання завдання тощо).
Психічні процеси є компонентами діяльності людини, що часто стають особливими діями (перцептивними, мнемонічними, мисленнєвими, мовленнєвими, уявними, вольовими та ін.).
Психічні властивості - сталі психічні утворення людини, що утворюються в процесі життєдіяльності, виховання та самовиховання.
Наприклад, на ґрунті психічного процесу відчуття, сприйняття, пам'яті, уваги, почуття, уяви, мислення й волі можуть породити такі властивості людини, які виражаються у формі чутливості, сприйнят-ливості, пам'ятливості, уважності, емоційності, балакучості, мовчазності, вдумливості, розсудливості, фантазерства тощо.
Психічні стани - це різні види інтегрованого відображення людиною взаємодії внутрішніх і зовнішніх психічних впливів у певний статичний відрізок часу.
Причому більшість із них існує без чіткого усвідомлення відобра-женого предметного змісту. Прикладом психічних станів можуть бути бадьорість, втома, апатія, депресія, ейфорія, відчуження, втрата почуття реальності, нудьга, страх, відчай, сум, той або інший настрій тощо. Вивчення психічних станів як психологічної категорії пов'язане з ім'ям М.Д. Левітова. Психічні стани так чи інакше характеризують психіку людини, визначають своєрідність різних психічних процесів.
Психічні стани виникають під час накладання психічних процесів, які відбуваються в цей момент, на властивості людини.
До іншої групи підсистем належать механізми психіки. "Механізм психіки - знаряддя" метод людини, завдяки якому поєднуються в цілість її органи і системи передавання і перетворення енергії та інформації в процесі її діяльності" (С.Д. Максименко).
Можна сказати, що механізми психіки - це знаряддя приймання, розкопування, перероблення й передавання психоенергії.
С.Д. Максименко виокремлює такі механізми психіки: відо-браження, проектування та опредметнення. Він зазначає, що психічне відображення - активний цілісний процес, який виявляється в різних формах і для якого характерна єдність пізнання, переживання й прагнення, єдність психіки й діяльності людини.
Психічне відображення містить систему функцій, які регулюють діяльність людини. Воно має, по-перше, активний характер, зумовлений пошуком та добиранням відповідно до умов середовища способів дій; по-друге, має випереджальний характер, забезпечуючи функцію передбачення в діяльності та поведінці; по-третє, кожний психічний акт є результатом дії об'єктивного через суб'єктивне відображення, через людську індивідуальність, що накладає відбиток своєрідності на її психічне життя; по-четверте, у процесі діяльності психічне відображення постійно поглиблюється, вдосконалюється й розвивається.
Механізм проектування виконує функцію впорядкування й гармонізування смислів відображення відповідно до мети дій або діяльності людини (С.Д. Максименко).
Шлях проектування - це сукупність і послідовність розумових або психомоторних дій, унаслідок чого створюються образи, схеми або знакові системи - теорії будови матеріальних предметів або дій машин, споруд, їх вузлів, а також власних дій, що сприяють розв'язанню теоретичних або практичних завдань.
С.Д. Максименко визначає механізм психічного опредмет-нення як процес перетворення та втілення людських душевних сил і здатностей із форми живої активності в образ застиглої предметності.
Ця діяльність має три основні форми:*
матеріальну, а саме: виробництво, фізична праця - в процесі яких людина перетворює і втілює себе в навколишньому світі;*
психічну - вироблення та інтерпретація змісту відображення, добір цінностей, розумові операції І переживання тощо, які є конструктивними елементами будь-якого виробництва;*
творення себе самого - розвиток душевних І духовних потенцій, а також усунення різних форм відчуження.
На нашу думку, механізми психіки є динамічними. Вони постійно залежать від видів і форм психічної діяльності. Внаслідок цього можна говорити про психічні механізми відчуття, сприйняття, запам'ятовування, аналізу, синтезу, уявлення, регулювання, спонукання, проектування та інше.
Концепція психоенергетичної цілісності особистості
Під час свого становлення як особистості індивід є об'єктом соціального впливу і суб'єктом цілеспрямованого пізнання та перетво-рення об'єктивної дійсності й самого себе. У процесі розвитку особистості людина оволодіває засобами людської діяльності та спілкування, мовою, у неї формуються вищі психічні функції, свідомість, воля, самосвідомість, вона стає суб'єктом активного цілеспрямованого пізнання й перетворення навколишнього соціального та природного середовища. У неї виникає здатність до самовдосконалення, самотворення власної особистості в процесі самопізнання, самовиховання та самонавчання, вона вступає у "суб'єкт-суб'єктні" стосунки з іншими людьми.
Отже, під особистістю розуміємо конкретну людину, яка:*
належить до певного суспільства й соціальної групи;*
усвідомлює своє ставлення до навколишнього середовища, народу і до самої себе;*
займається певною діяльністю;*
вирізняється своєрідними особливостями поведінки й діяльності;*
володіє тільки їй притаманною системою психічних і соціопсихічних властивостей та якостей.
Особистість кожної людини наділена тільки їй властивим поєд-нанням рис та особливостей. Саме вони створюють її індивідуальність — поєднання психологічних особливостей людини, котрі утворюють її своєрідність і неповторність, відмінність від інших людей.
Індивідуальність виявляється в рисах характеру, темпераменті, звичках, переважаючих інтересах як пізнавальних процесів, у здібностях, індивідуальному стилі діяльності. Так само, як поняття індивід і особистість не є тотожними, особистість та індивідуальність також не тотожні, хоча й утворюють єдність. Індивідуальність забезпечує властивий тільки конкретній особистості стиль взаємозв'язків із навколишньою дійсністю. Індивідуальною є кожна людина, але індивідуальність одних виявляється яскраво, інших - малопомітно.
Індивідуальність особистості окремо виявляється в неповторному вияві утворень її інтелектуальної, емоційної та вольової сфери чи одразу в усіх сферах психічної діяльності. Проте цього ще недостатньо, щоб адекватно відобразити структуру особистості, оскільки залишається не з'ясованим співвідношення біологічного й соціального в психічному розвиткові індивіда. Щодо зв'язків біологічного й психічного, то важко сформулювати універсальний принцип, який би був правильним для всіх випадків. Ці зв'язки багатопланові й багатогранні.
Ще більш різноманітне та багатопланове відношення психічного й соціального. Психічні властивості особистості відчувають на собі вплив соціальних чинників, які постають як зовнішнє психічне. Однак тріада біологічне-психічне-соціальне по-різному діє в структурі особистості та співвідноситься на різних ступенях її розвитку, у різній діяльності і за різних обставин.
Психічна структура особистості складається з таких підструктур: а) біопсихічної; б) ментально-психічної; в) інтраіндивідуальної; г) соціо-психічної; д) свідомість-самосвідомість (рис. 4.2).
Рис. Психічна структура особистості.
Відмінні ознаки особистості:*
свідомість;*
самосвідомість;*
саморегулювання, тобто процес управління своєю поведінкою й діяльністю;*
активність, що виявляється в конкретній діяльності; але діяль-ність може мати й антигромадський характер, тоді таку людину називають асоціальною особистістю;*
особливості перебігу психічних процесів (відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення, уява, увага);*
індивідуальність;*
соціальний статус, тобто становище особистості в системі міжособистісних відносин, яке визначає її права, обов'язки, привілеї. Статус особистості задається наявною системою суспільних відносин і об'єктивно визначається місцем особистості в соціальній структурі. Він б її об'єктивною характеристикою, але може усвідомлюватись адекватно чи неадекватно, активно чи пасивно, цілковито, частково або зовсім не усвідомлюватись.
ПОЗИЦІЯ особистості характеризує суб'єктивний - активний, діяльний бік становища особистості у структурі суспільства. У складних за своєю природою суспільних відносинах кожна особистість може займати кілька позицій, що відрізняються одна від одної своїм значенням, визначеністю та іншими ознаками;*
соціальна роль — спосіб поведінки особистості залежно від її статусу або позиції у суспільстві, конкретному колективі чи соціальній групі. За визначенням І.С. Кона, роль особистості — це соціальна функція, нормативно схвалений спосіб поведінки, якої очікують від кожного, хто займає цю позицію. Ці очікування визначають загальні контури соціальної ролі й не залежать від свідомості та поведінки конкретного індивіда. Вони подані йому як те, що є зовнішнім, більш або менш обов'язковим;*
ранг - це престиж, репутація, авторитет, популярність у групі, колективі, суспільстві.*
самовизначення, тобто усвідомлення власних інтересів, свого місця в житті та суспільстві, а також своїх можливостей, потреб, цілей і цінностей тощо;*
самовираження - вияв здібностей, сутнісних сил, особистісних властивостей, якостей та особливостей;*
самоствердження - закріплення у свідомості навколишніх своєї значущості, вагомості; реалізація власних цілей через подолання перепон.
Література:
1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. - M.: Наука, 1980. Асмолов А.Г. Психология личности. Принципы общепсихологического анализа. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990.
2. Бессознательное. Природа, функции, методы исследования: В 3-х томах. - Т. 1. -Тбилиси, 1978.
3. Варій М.Й. Соціальна психіка нації : Наукова монографія. - Львів: Сполом, 2002.
4. Варій М.Й. Загальна психологія: Навч. посібник / Для студ. психол. і педагог.
5. спеціальностей. - Львів: Край, 2005.
6. Винницький O.P. Мозок і парапсихологія: Монографія. - К.: Поліграфкнига, 1996.
7. Вичев В. Мораль и социальная психика. -