Одні й ті самі поняття в різних мовах передаються різними словами. Кожне поняття характеризується обсягом і змістом.

ОБСЯГ ПОНЯТТЯ-це відображене в ньому коло об'єктів.

ЗМІСТ ПОНЯТТЯ - це відображення в ньому сукупності їх істотних ознак.

Поняття з більшим обсягом називаються родовими ("меблі", "транспорт"). Щодо понять із меншим обсягом ознак ("офісні меблі", "легкові автомобілі"), то вони є видовими.

Поняття, що мають ширший обсяг, мають назву категорії. Напри-клад, "рух", "кількість", "якість", "простір", "час". Поняття поділяють на загальні та одиничні.

Ті поняття, які відображають істотні ознаки одиничних об'єктів, на-зивають одиничними ("автомат", "бій", "гармата", "розвідник"). По* няття, які відображають ознаки цілих класів предметів, є загальними ("елемент", "зброя" тощо).

Поняття поділяють на конкретні та абстрактні.

У конкретних поняттях відображаються певні предмети, явища та зв'язки між ними (наприклад, "літаки", "танки", "бійці").

В абстрактних поняттях відображаються істотні ознаки та властивості відокремлено від самих об'єктів ("тактика", "мужність", "хо-робрість", "добро", "зло" тощо). Поділ понять на абстрактні та конкретні є відносним, оскільки абстракція має місце в утворенні кожного поняття.

ПРЕДМЕТОМ мислення людини є пізнавальні завдання, які мають різне змістовне підґрунтя і зумовлюють різне співвідношення предметно-дійових, перцептивно-образних І поняттєвих компонентів у їх розв'язанні. Залежно від цього розрізняють три головних різновиди мислення.

Наочно-дійове мислення - розв'язання завдання безпосередньо включається в саму діяльність. Особливо необхідне воно в тих випадках, коли найбільш ефективне розв'язання завдання можливе саме в процесі практичної діяльності.

Наочно-образне мислення виявляється в тому, що людина опе-рує образами предметів та явищ, аналізуючи, порівнюючи чи узагальню-ючи у них істотні ознаки. Воно наявне й у вищих тварин. Основна хара-ктеристика наочно-дійового мислення відображена в назві: розв'язання завдання здійснюється внаслідок реальної видозміни ситуації за допомо-гою рухового акту, який спостерігається.

функції образного мислення пов'язані з уявленням ситуацій і змін в них, які людина хоче одержати в результаті своєї діяльності, конкре-тизуючи загальні положення. За допомогою образного мислення повніше відтворюється вся різноманітність різних фактичних характеристик предмета. В образі може бути зафіксовано одночасно бачення предмета з кількох точок зору. Дуже важлива особливість образного мислення -встановлення незвичних, "неймовірних" поєднань предметів та їхніх властивостей. На відміну від наочно-дійового мислення, при наочно-образному мисленні ситуація змінюється лише в плані образу.

Словесно-логічне мислення (або абстрактне) відбувається у сло-весній формі за допомогою понять, які не мають безпосереднього чуттє-вого підґрунтя, властивого відчуттю і сприйняттю. Саме цей різновид ми-слення дає змогу виявляти загальні закономірності природи й суспільс-тва, на рівні найвищих узагальнень розв'язувати завдання, будувати нау-кові теорії і гіпотези.

Це мислення сьогодні виокремлюють як один з основних видів мис-лення, для якого характерне використання понять, логічних конструкцій, що існують і функціонують на основі мови, мовних засобів. Проте сучасна психологія не розглядає цей вид мислення як єдиний.

Наочно-дійове, наочно-образне і словесно-логічне мислення є щаблями розвитку мислення в онтогенезі та філогенезі.

На сьогодні у психології переконливо показано, що ці три види мислення співіснують і в дорослої людини, функціонуючи під час розв'язання різних завдань. Описана класифікація (трійка) не є єдиною. У психологічній літературі використовують кілька "парних" класифікацій.

Наприклад, розрізняють теоретичне і практичне мислення за типом розв'язуваних завдань і залежних від цього структурних та динамічних особливостей.

Існує також відмінність між інтуїтивним та аналітичним (логічним) мисленням. Переважно використовують три ознаки: часову (тривалість процесу), структурну (членування на етапи), рівень перебігу (усвідомленість або неусвідомленість). Аналітичне мислення розгорнуте в часі, має чітко виражені етапи, значною мірою представлене у свідомості самої ми-слячої людини. Для інтуїтивного мислення характерна швидкість пере-бігу, відсутність чітко виражених етапів, воно мінімально усвідомлене. У психології це мислення вивчали Я.А. Пономарьов, Л.Л. Гурова тощо.

У психології існує ще один важливий поділ мислення - на реалістичне та аутистичне. Перше спрямоване в основному на зов-нішній світ, регулюється логічними законами, а друге пов'язано з реаліза-цією бажань людини (хто з нас не видавав бажане за дійсно існуюче!). Ін-коли використовують термін "егоцентричне мислення", і для останнього характерна насамперед неможливість прийняти думку іншої людини.

Важливим є поділ мислення на продуктивне і репродуктивне. Дослідниця 3.1. Калмикова базує цю відмінність на "ступені новизни, яку одержуємо в процесі мисленнєвої діяльності продукту щодо знань об'єкта". Необхідно також розрізняти невимушені мисленнєві процеси від вимушених. Наприклад, невимушені трансформації образів сну і цілеспрямоване розв'язання мисленнєвих завдань.

Наприклад, 3.1. Калмикова виокремлює словесно-логічні та інтуїти-вно-практичні компоненти практичного мислення. Загалом співвідно-шення між різними видами мислення ще не виявлено. Проте зрозуміло головне: терміном "мислення" у психології позначають якісно різнорідні процеси.

Процеси мислення і розуміння. Завдяки мисленню особистість здо-буває розуміння предметів і явищ, обов'язку, честі, гідності, відповідаль-ності, політики, економіки, сенсу свого життя, Батьківщини тощо.

РОЗУМІННЯ - це складна аналітико-синтетична діяльність інтелекту, яка скерована на розкриття внутрішньої сутності предметів, процесів і явищ, на усвідомлення зв'язків, відношень, залежностей, які в ній відображаються.

Необхідна умова, розуміння будь-яких фактів - достатні знання та життєвий досвід людини, які є ключовими компонентами цього процесу.

Критерієм розуміння є сформульована в слові думка, яка відо-бражає знання істотних ознак предмета чи явища. Уміння охарактеризу-вати словами те, що осмислюється, свідчить про правильне розуміння.

Література:

1. Брушлинский A.B. Мышление и прогнозирование (Логико-психологический анализ). - М.: Мысль, 1979.

2. Брушлинский A.B. Субъект: мышление, учение, воображение: Избр. психол. тр. - Москва; Воронеж: МОДЭК, 1996.

3. Бурлаков Ю.А. Механизмы речи и мышления. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1995.

4. Варій М.Й. Загальна психологія: Навч. посібник / Для студ. психол. і педагог, спеціальностей. - Львів: Край, 2005.

5. Веккер ИМ Психические процессы: В 3 т. - Т. 1. - Л.: Изд-во Ленинг. ун-та, 1974. Вертгеймер М. Продуктивное мышление / Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1987. Завалишина Д.Н. Психологический анализ оперативного мышления: Экспериментально-теоретическое исследование. - М.: ЦЕНТР, 1997.

6. Калмыкова З.И. Продуктивное мышление как основа обучаемости. - М.: Педагогика, 1984. Милордова Н.Г. Мышление в дискуссиях и решении задач. - М.: Изд-во Ассоц. строит, вузов, 1997.

7. Поддьяков H.H. Мышление дошкольника. - М.: Педагогика, 1977.

8. Психология XXI века: Учебник для вузов / Под ред. В.Н. Дружинина. - М.: ПЕР СЭ, 2003.

9. Психологія: Підручник / За ред. Ю.Л. Трофімова. - 3-тє вид. - К.: Либідь, 2001.

10. Тихомиров O.K. Психология мышления. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984.

11. Якиманская И.С. Развитие пространственного мышления школьников. - М.: Педагогика,1980.