Релігійні спільноти. Є чотири основні типи релігійних організацій: церква, секта, деномінація віровчення і культ. Церква - релігійна організація, яка має тісні контакти з широкими прошарками суспільства і яка діє всередині нього. Секта - організація, що відкидає цінності іншого суспільства, тобто невелика група представників церкви відокремлюється і створює нову релігію. Деномінація — проміжна ланка між церквою та сектою. Культ - крайня форма секти.

Попри свою специфіку, релігійні групи мають загальні риси. До таких загальних характеристик можна зарахувати групові інтереси, потреби, норми, цінності, думки, цілі

У релігійних групах віруючим прищеплюють певну систему ціннісних орієнтацій, які випливають з віри.

У релігійній вірі велику роль відіграє уява, яка виявляється в яскравих релігійних образах, уявленнях, які виникають на основі релігійних міфів, культових художніх зображень. На базі цього релігійно-художнього матеріалу формуються релігійні уявлення.

Розглянемо деякі особливості натовпу. Неорганізований натовп й організована демонстрація можуть складатися з тих самих людей, але поведінка їхня буде різною, оскільки сутність цих спільнот неоднакова.

Зі соціально-психологічного погляду натовп - це контактна, неорганізована спільнота, для якої характерний високий ступінь конформізму індивідів, які діють емоційно й порівняно одностайно. Натовп чинить сильний психологічний тиск на індивідів. У натовпі, в умовах анонімності, розчиняється індивідуальна відповідальність її членів.

Виокремлюють такі соціально-психологічні особливості НАТОВПУ:*

підвищення групової сугестивності й зниження ефективності дії механізмів контрнавіювання;*

підвищення емоційності сприйняття дійсності;*

придушення почуття відповідальності за власні вчинки;*

поява відчуття сили й усвідомлення анонімності.

Масове спілкування, маючи властивість психологічного впливу, здійснює вплив на поведінку й діяльність учасників натовпу. Основним засобом психологічного впливу, який чинять учасники натовпу, є слово, причому в основному експресивна, емоційна лексика: крик, свист, заклики тощо. Навіювання є одним з основних способів психологічного впливу особистості чи групи на інших учасників за допомогою передавання різних за змістом повідомлень (домовленостей, погроз, чуток, шантажу). Навіювання завжди вербальне. Воно — свідома діяльність з боку суб'єктів впливу.

Література:

1. Бойко В.В., Ковалев А.Г., Парфенов В.Н. Социально-психологический климат коллектива и личность. - М.: Мысль, 1983.

2. Варій М.Й. Основи соціальної психології" військового колективу. Монографія. - Львів: Сполом, 2000.

3. Варій М.Й. Соціальна психіка нації / Наукова монографія. - Львів: Сполом, 2002. Вичев В. Мораль и социальная психика. - М.: Прогресе, 1978.

4. Кричевский Р.Л., Дубовская У.М. Психология малой группы: теоретический и прикладной аспекты. - М.: Изд. МГУ, 1991.

5. Лутошкин А.Н. Эмоциональные потенциалы коллектива. - Кострома, 1988.

6. Петровсий A.B., Шпалинский В.В. Социальная психология коллектива: Учеб. пос. - М.: Просвещение, 1978.

7. Социальная и военная психология / Под ред. Н.Ф Феденко. - М.: ВПА, 1990.