ПСИХОЛОГІЧНА ПІДСИСТЕМА СИСТЕМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Психологічна складова (підсистема) системи національної безпеки виражається сукупністю індивідуально-психологічних, соціально-психо-логічних, політично-психологічних, релігійно-психологічних, морально-психологічних, етнопсихологічних та інших чинників, які здійснюють певний вплив на соціальну психіку народу (як державно-політичну націю), зумовлюючи появу певного психічного стану окремого громадянина та соціально-психологічного стану суспільства загалом.

Психологічна підсистема системи національної безпеки містить такі компоненти:*

психічне здоров'я окремих громадян;*

психічне здоров'я окремих соціальних груп;*

інформаційно-психологічний;*

соціально-психологічний;*

морально-психологічний;*

політико-психологічний;*

етнопсихологічний;*

індивідуально-психологічний;*

владно-психологічний та ін.

Коротко розглянемо їх. Психічне здоров'я окремих громадян і соціальних груп суттєво впливають на національну безпеку. У психологічних словниках психічне здоров'я найчастіше визначають як "стан душевного благополуччя, для якого характерна відсутність хворобливих психічних виявів і який забезпечує адекватне умовам навколишньої дійсності регулювання поведінки, діяльності". Власне це визначення психічного здоров'я цілком узгоджується з визначенням здоров'я, яке сформулювали експерти Всесвітньої організації охорони здоров'я: "Здоров'я - стан повного фізичного, розумового і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб чи фізичних дефектів".

Загалом психічне здоров'я вивчає така наука, як психогігієна. Тому X. Менг у статті "Психогігієна і всесвітній рік психічного здоров'я - учора, сьогодні, завтра" з нагоди Міжнародного року психічного здоров'я за домовленістю між Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) і Всесвітньою федерацією психічного здоров'я (ВФПЗ), визначає психогігієну як "науку та практику, яка спрямована на збереження психічного здоров'я кожної окремої людини і суспільства загалом".

Німецький дослідник К. Гехт розкриває її ширше: "Під психо-гігієною ми розуміємо профілактичну охорону психічного здоров'я людини через створення оптимальних умов функціонування мозку і певного розвитку психічних властивостей особистості, покращення умов праці та життя, встановлення багатосторонніх міжособистісних стосунків, а також через підвищення опору психіки людини шкідливим впливам навколишнього середовища".

У свою чергу, російський дослідник Л.В. Куліков, підтримуючи загалом визначення психічного здоров'я ВООЗ, акцентує увагу на тому, що його (психічне здоров'я) "неможливо визначити без урахування суспільних і групових норм і цінностей, багатьох інших явищ духовного життя людини (певного суспільства, конкретного історичного періоду)".

Відомий психолог Заходу А. Маслоу психічне здоров'я розглядає як наслідок повної задоволеності. Згідно з його поглядами, здорова людина - це щаслива людина, яка живе в гармонії сама зі собою, не відчуває внутрішнього розладу і т. ін. Психічно здоровим людям, згідно з А. Маслоу, властиві, зокрема: здатність любити і бути любленими, відсутність підозрілості; відмова від усіх засобів внутрішнього захисту, безмежна довіра в любовних стосунках, взаємна турбота і відповідальність, внутрішня гармонія, життєрадісність і т. ін.

На думку С.Д. Максименка, психічне здоров'я потрібно розуміти як аспект здоров'я загалом, який наголошує на етапі душевного комфорту, відсутності патологічних психічних виявів і здатності до ефективної діяльності й саморегуляції відповідно до власних (відрефлексованих) цілей та інтересів людини.

Психічне здоров'я людини - це наявність у її психіці активних і пасивних залежних патернів, що постійно генерують позитивний психоенергетичний потенціал, який забезпечує усвідомлене позитивне сприйняття навколишнього світу, гармонію з ним і з собою, особистісний оптимізм та задоволення від життя.

Коли йдеться про психічне здоров'я людини, то маємо на увазі таких людей, у яких нема патології, а психічні відхилення або відсутні, що, фактично, є ідеальним результатом, або мають ненормативний (але не аномальний, не ненормальний) характер. Тому психічне здоров'я людини загалом може бути відмінним, хорошим, задовільним і поганим. Критеріями психічного здоров'я людини є:*

адекватний до віку рівень зрілості пізнавальної, емоційно-почуттєвої та вольової сфер особистості;*

здатність керувати своєю поведінкою;*

здатність вибирати життєві цілі та розумно планувати їхнє досягнення;*

особистісний та соціальний оптимізм;*

задоволення від діяльності, особистого й суспільного життя, спілкування, споглядання картин природи;*

розуміння прекрасного, комічного й трагічного;*

відповідність суб'єктивних образів об'єктам, які відображаються, а характеру реакції - зовнішнім подразникам;*

здебільшого стабільний позитивний настрій;*

адаптивність у мікросоціальних відносинах;*

відчуття щастя тощо.

На порушення психічного здоров'я впливає низка чинників. Серед них - тривала дія негативних емоцій, що генерує негативну психоенергію.

Негативним чинником також є духовна, соціальна, емоційна і фізична депривація. На психічне здоров'я людей у суспільстві негативно впливає надмірна матеріалізація соціального життя, яка вимагає великої затрати часу, а також відмова від духовних цінностей на користь матеріальних.

Відсутність духовного (духовна депривація) і позитивного емо-ційного навантаження на психіку людини (емоційна депривація) зумовлює поступове збільшення негативного психоенергетичного потенціалу, який сформувався внаслідок дії негативних емоцій (через конфлікти, сварки, невдачі, розчарування, страхи, бездуховність, втрату близьких, несправедливість, негативізм, відсутність перспективи, неза-доволення своїм становищем у суспільстві тощо). Цей негативний психоенергетичний потенціал спричинює психічні розлади, нервові зриви, депресивні стани та ін., що знижує психічне здоров'я людини.

Важливим чинником, який впливає на психічне здоров'я громадян, є соціальна справедливість чи несправедливість. Неспра-ведливість, як негативне зовнішнє психічне, породжує страждання, відчай, злість, розчарування, а також сприяє розвиткові агресивності, нетерпимості, конфліктності. Вона руйнує особистісний і соціальний оптимізм, спричинює тривалі негативні почуття й настрій, формує негативні установки, що знижує психічне здоров'я людини.

Соціальний оптимізм, як чинник психічного здоров'я громадян, полягає в тому, що він генерує позитивну психоенергію. Його основою є віро, в майбутнє - це те психічне, яке генерує позитивну психоенергію. Без нього неможливо змінити суспільство, налагодити ефективне виробництво, одне слово, творити в ім'я процвітання держави, нації, суспільства, кращої долі кожної людини.

Соціально-психологічний чинник пов'язаний із суспільною дійсністю, вплив якої на соціальну психіку насамперед визначає соціально-психічні стани суспільства та його соціально-психічну атмосферу.

До головних суспільних чинників, які визначають психічне здоров'я громадян, належать:*

соціальні й політичні конфлікти та нестабільність;*

наявність роботи чи безробіття;*

позиція і змістовна спрямованість засобів масової інформації (ЗМІ);*

соціальна бідність;*

тривала дія негативних емоцій;*

духовна, соціальна, емоційна і фізична депривація;*

соціальна справедливість чи несправедливість;*

правова захищеність чи незахищеність;*

соціальний оптимізм;*

співвідношення матеріальних і духовних потреб у суспільстві;*

релігія;*

соціальна деградація;*

соціально-психічна єдність суспільства та ін.

Під впливом цих чинників відбуваються зміни в соціальній психіці народу (суспільства).

Соціальна психіка народу - це багаторівневе, багатосистемне цілісне незалежне від індивіда утворення, яке забезпечує його спільну життєдіяльність за посередництвом єдиного світовідчуття, світо-сприймання, світорозуміння й світопочуття, сформованих на основі реалізації єдиного смислу спільності. Соціальна психіка - це особливий внутрішній світ людської спільноти. Вона — особливе зовнішнє загальне психічне, у якому інтегровано відображається вся сукупність соціально-психологічних явищ, які наявні у певній людській спільноті (соціальній групі, суспільстві та ін.), а також психічне минулого.

Соціальна психіка — це психоенергетичний потенціал великої сили, який впливає на індивідуальні психіки членів групи, скеровуючи їх на реалізацію смислу спільності життєдіяльності.

Загалом соціальна психіка народу — це особливе зовнішнє психічне, що існує поза індивідом, але яке однозначно стає "присутнім" в індивідуальній психіці у процесі національної життєдіяльності.

Це зовнішнє психічне містить не лише здатність відображати соціальну дійсність, а й смисле-, історико- та ідейно-стимулюючі аспекти, а також патерни, які містять інформацію про націю, державність, характер перебігу соціальних, економічних, політичних і духовних процесів, про протиборство у світі, національні інтереси та ін.

Отже, соціальна психіка народу - це складне, багаторівневе, системне, цілісне суще утворення, яке виявляється як інтегрована взаємодія ментально-психічного, духовно-перцептивного, психокому-нікативного, емоційно-почуттєвого і спонукально-вольового, а одночасно є основою, рушійною і керуючою силою національної життєдіяльності та розвитку. У ній відображено інтегровану єдність функціонування всієї сукупності соціально-психологічних явищ, процесів, понять, значень, смислів, вірувань, традицій, звичаїв, стереотипів, ціннісних орієнтацій, установок та іншого, що впливає на поведінку та діяльність народу (етносу) і його соціально-психічний стан.

Суспільство може перебувати в одному з трьох станів:*

соціально-психологічної стабільності;*

соціально-психологічного напруження;*

соціального психозу.

Кожен з цих станів може мати три рівні вираження: низький, середній і високий.

Безумовно, стан соціально-психологічного напруження, тим більше стан соціального психозу, негативно впливають на психічне здоров'я громадян.

Динамічними елементами соціально-психологічного стану сус-пільства є: соціальна взаємодія; соціальна агресивність; соціальні почуття; соціальний настрій; соціальний оптимізм; соціальне самопочуття; соціальні ціннісні орієнтації; ставлення до влади; соціальна совість.

Що сприяє формуванню такого стану? Насамперед це виникнення негативних соціально-психологічних явищ або руйнівної психології, яка сформувалася в Україні.

Під руйнівною психологією слід розуміти відповідні стиль мислення, суспільну (колективну) свідомість і самосвідомість, установки, ціннісні орієнтації, стереотипи та інші утворення різних етнічних суспільств, політичних партій, організацій та окремих індивідів, які сприяють формуванню негативних соціально-психологічних, політико-психологічних, морально-психологічних і психологічних явищ, що руйнують соціально-психологічну єдність народу (суспільства), дезорганізовують функціонування його соціальної психіки та сприяють виникненню негативних сощально-психологічних станів.

Водночас руйнується соціально-психологічна єдність державно-політичної нації (народу, суспільства).

Різні етнічні спільноти, соціальні групи та окремих індивідів об'єднує в одне ціле - державно-політичну націю - не загальна територія, навіть не спільна економіка, а смисл спільності, на основі якого через зміни в соціальній психіці народу формується його соціально-політична єдність. Вона є похідною від функціонування всієї соціальної психіки народу та виражає специфічне психічне із сильною позитивною психоенергією.

Соціально-психологічну єдність народу можна виразити через її складові, а саме соціоінтеріоризаційну, духовно-перцептивну, морально-перцептивну, політично-інтеріоризаційну, емоційно-почутгєву та раціонально-вольову.

Тому сьогодні як ніколи актуальним є питання виховання нації, тобто формування її соціально-психологічної єдності, до якої входять насамперед духовно-психологічна, емоційно-почуттєва, спонукально-вольова (зокрема політична) і психокомунікативна складові.

Таке виховання