влади, яка виявляться у невиконанні державою своїх функцій щодо забезпечення законності. Відбувається це здебільшого в результаті зрошування владних і кримінальних структур. Як наслідок, виникають рівнобіжні структури: з одного боку - офіційна (видима) влада, з іншого - лідер головного угруповання в якому-небудь регіоні (невидима, але реальна влада). Паралелізм наявний не тільки у сфері поділу реальних владних повноважень, а й у сфері збору податків: з одного боку - "безсилля" податкової міліції та податкової інспекції щодо забезпечення стягування податків, з іншого — астрономічні суми, які утворюються за рахунок поборів з кожної ятки, магазина, міста, району і т. ін. за забезпечення так званої "безпеки".
Слід зазначити також, що влада не може ефективно боротися зі злочинністю через відсутність необхідної правової бази, і насамперед закону про організовану злочинність. З цієї причини держава не контролює джерел доходів населення. Йдеться про практику заповнення Декларації про доходи, про відсутність контролю за діяльністю банків і т. ін.
2. Деформація соціальних відносин та інститутів, яка виникла в результаті помилок під час проведення реформ:*
соціальні наслідки (безробіття та ін.);*
спекулятивний характер капіталу, невиконання ним, зокрема фінансовим капіталом, соціально корисних функцій;*
перебіг і результати приватизації;*
зрощування кримінальних і комерційних структур.
3. Деформація правоохоронних органів, яка виявляється в незадовільному виконанні своїх функцій.
Пов'язано це з тим, що в низці випадків через недофінансування правоохоронні органи виявляються залежними від злочинного світу, переходячи на його утримання. Нерідко представники правоохоронних органів є "дахом" злочинного світу.
4. Деформація суспільства:*
ерозія культури, соціальних цінностей;*
правовий нігілізм;*
конфліктогенна стратифікація через значну різницю між матеріальним становищем різних соціальних прошарків;*
безробіття;*
втрата моральності, духовних цінностей, виникнення стереотипів, які виправдовують будь-які засоби для досягнення мети, зокрема аморальні й протиправні.
Ріст злочинності завжди пов'язаний із кризою у сфері моральності. Зв'язок тут зворотний: що нижча моральність, то вища злочинність. Про кризу моральності можна говорити тоді, коли зникає внутрішньоособистісний конфлікт під час ухвалення рішень про вибір засобів для досягнення мети. Криза моральності - це знецінення людського життя, праці, освіти. Людина перестає бути метою, вищою цінністю, а стає засобом. Праця не є джерелом чесних доходів, а освіта - фактором, який визначає статус. Усе це спричинює заміну нормальних цінностей цінностями злочинного світу, де життя - "копійка", працю не цінують, статус залежить не від рівня освіти й знання, а від дотримання злодійських законів.
Однак не можна об'єктивувати причини моральної кризи та посилатися на важке матеріальне становище і т. ін. Усе залежить від особистісного розвитку, самооцінки, локусу контролю, самоповаги особистості. На рівень злочинності впливають не самі по собі об'єктивні, наприклад економічні, причини, а також сприйняття, ставлення до них, тобто причини пізнавального аспекту.
У цьому контексті доцільно розглянути проблему соціальної напруженості.
Соціальна напруженість — це масовий адаптаційний синдром, який відображає ступінь фізіологічної, психофізіологічної та соціально-психологічної адаптації, а в багатьох випадках дезадаптацію різних категорій населення до хронічної фрустрації, труднощів (зниження рівня життя й соціальних змін), що виявляється в різкому рості незадоволення, недовіри до влади, конфліктності в суспільстві, тривожності, злочинності, економічної і психічної депресії, погіршенні демографічної ситуації, компенсаторних реакцій (агресії, пошуку ворогів, надії на диво), стресогенності відносин та визначається станом економіки, ефективністю влади, впливом засобів масової інформації, опозиції й кримінальних структур.
Як правило, соціальна напруженість - атрибут системної кризи у сфері політики, економіки й суспільства, а також перехідного періоду від одного виду режиму до іншого, що супроводжується соціальними змінами.
Література:
1. Беликов В.В., Кумень Е.С. Деятельность преступных сообществ как угроза безопасности России // Безопасность. -1996. - №7. -12 (35).
2. Гайдар Е.Т. Государство и эволюция. - М., 1995.
3. Гуров А.И. Профессиональная преступность. Прошлое и современность. - М., 1990.
4. Иванов З.Л. Понятие транснациональной преступности и международно-правовое регулирование борьбы с ней // Преступность и законодательство. - М., 1997. Иванов РФ. Мафия в США. - М., 1996.