Ознаки правдивості | Ознаки брехливості

Повернуті догори, розкриті до 5 співбесідника долоні, пальці розставлені, руки розімкнені с | Совання рук за спиною, в кишенях, хрещення їх на грудях, на животі, за спиною, стискання підлокітників крісла

Прямий погляд не нижче за рівень ( очей співбесідника і

і | Співбесідник менше 1/3 часу спілкування дивиться партнеру в очі, часто відводять погляд: чоловіки— на підлогу; жінки — на стелю; погляд, що вислизає

Нахил корпуса вперед в бік співбесідника; руки та ноги трохи розведені, плечі вільно опущені | Нахил корпуса в протилежний від співбесідника бік, зціплення кінцівок, напруженість плечей

Торкання пальцями обличчя (але не органів почуттів— рота, носа, вух, очей) | Торкання пальцями носа, рота, кутів губ, щік, потирання пальцем повіки, брови, почісування підборіддя

Скорочення відстані між партнерами | Збільшення відстані між партнерами

Часта доброзичлива посмішка | Штучна або безглузда посмішка, яка щезає раптово; зціплені зуби

Розстібнутий піджак, нога витягнута в бік партнера, долоні протягнуті вперед | Відтягування, поправлення комірця, потирання долонею шиї нижче від потилиці

Невимушена жестикуляція | Перебільшена жестикуляція або її повна відсутність; незвична жестикуляція та хаотичні рухи

Зваженість добору слів та пружний ритм мовлення | Багатослів'я та обмовки, вигуки

Наявність чітких формулювань та увага до деталей | Відсутність чітких формулювань та нехтування важливими подробицями

Моментальна реакція на питання | Паузи перед відповідями, занадто довге обдумування відповіді

Вмотивовані змістом розмови зміни модуляції, гучності та висоти голосу | Невмотивована зміна модуляції, гучності та висоти голосу (співбесідник говорить тихіше, замислюючись, із характерним розтягуванням слів)

Коректний вираз емоцій | Невмотивована радість (адже емоційно брехун відчуває особливе захоплення від того, що обдурювання вдається)

Нормальне забарвлення обличчя та природна міміка | і Неприродні рум'янець та блідість; мигання, неприродна міміка та асиметрія обличчя; тривалість гримаси більше ніж 5 секунд

5. Насмішки, метою яких є викликати почуття незручності і сорому у співрозмовника. У цьому випадку сам автор зауважень відчуває якісь неприємні емоції. Іронізуючи, людина не лише хоче поглузувати з партнера, а й замасковано показати, що вона са^ ма переживає. Це витончений напад на іншого, який відволікає увагу від особистості того, хто висловлюється.

6. Похвали і засудження дуже розповсюджені: "Ти нестерпний", "Це блискуча ідея", "Ти — найкращий". В загальних рисах можна собі уявити, як автор цих слів ставиться до адресата. Проте такі уявлення часто занадто узагальнені і недостатньо визначені, щоб напевне судити проте, що відчуває той, хто висловлюється.

7. Приписування іншим удаваних рис. Відчуваючи певні почуття в присутності іншої людини, ми можемо приписувати їй риси, які викликані цими почуттями. Партнер знаходиться в центрі уваги, а наші почуття залишаються неусвідомленими.

Безпосередні форми вираження почуттів дозволяють більш відверто і прямо висловлювати свої переживання, допомагають краще зрозуміти, що саме на душі, які почуття, і стверджують актуалізаторську модель спілкування.

Визначення власних почуттів: "Мені сумно", "Я у відчаї", "Я почуваюся впевнено і спокійно", "Мені радісно". Людина дає можливість партнеру зрозуміти, що з нею відбувається, а така відвертість викликає довіру і покращує спілкування. Людина не ховається за маскою, а знімає її.

2. Вживання порівнянь. Відчуваючи труднощі в прямому висловлюванні почуттів, можна звернутися до порівнянь і метафор: "Я почуваюся так, немов збираюся плигнути в холодну воду", "У мене таке відчуття, немов би я образив невинну дитину", "Почуваюся, як зацькований звір" тощо. Це збагачує емоційно виразну палітру спілкування.

Зарубіжна й вітчизняна психологія давно й плідно працює з визначення й класифікації вербальних і невербальних ознак, за якими можна розпізнати брехуна.

Література

1. Технологія спілкування (комунікативна компетентність учителя: сутність і шляхи формування) / Максименко С. Д., Забродський М. М. — К.:Главник, 2005.

2. Фіиула М. М. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. — К.: "Академ-видав", 2006.

3. Фрейд 3. Психология бессознательного. — М., 1990. Фурман А. В. Психокультура української ментальності. — Тернопіль, 2002.

4. Цимбалюк І. М. Психологія спілкування: Навч. посібник. — К.: ВД "Професіонал", 2004.

5. Щёкин Г. В. Как читать людей по их внешнему облику. — К., 1993.

6. Шибутани Т. Социальная психология. — М, 1968.

7. Юнг К. Г. Психологические типы. — СПб.: М., 1995.

8. Юрій М. Т. Етногенез та менталітет українського народу.— К.,

9. Янів В. Нариси до історії української етнопсихології. — Мюнхен, 1993.

10. Ярошевский M. Г. История психологии. — М., 1985.