Функції почуттів, органи творчості

План

1. Психомоторика — орган творчості

2. Механізм відображення невідчутного

Механізм почуттів - жива ЕОМ. Вона не лише обчислює кількості енергії та інформації, яка до нас надходить, оцінює (позитивно чи негативно) відображене, вимірюючи його внутрішнім еталоном - образом-кодом "золотого перетину" - станом власної гармонії. Образ-код у механізмі почуттів виконує функції регулятора дій і діяльності людини. А на вищому розвиткові почуттів у механізмі коди золотого перерізу набувають властивостей інструмента творчості.

Вимірювальну функцію почуттів люди використовують дуже давно. А сучасна наука експериментально підтвердила: око людини віддає перевагу предметам симетричним, пропорційним, а хаотично розташовані, наприклад, лінії, одноманітні кольори тощо - стомлюють людину.

Але наше довкілля не всюди улаштоване гармонійними предметами і явищами. Ті, що містять у собі відчутні пропорції золотого перерізу, сприймаються й оцінюються як такі, що випромінюють красу, приваблюють до себе, заряджають енергією. Наприклад, якщо кульмінація музичної мелодії потрапляє на золоту точку, то вона переживається як гармонійна, - а людина отримує насолоду і енергію, а якщо ні - то охоплюють негативні почуття: музика "ріже" слух.

Найголовніше в цій ЕОМ - механізмі почуттів, що працює на приймання, переробку та інтеграцію інформації. І саме головне—на створення разом з уявою предметів і явищ - творчих продуктів.

У нього "вихід" зовні один - живий рух мислячого тіла, яким матеріалізуються думки, образи-коди та продукти уяви. Якраз матеріалізація продуктів почуттів - їх вимірювальних здатностей - стають безпосередніми мірками стану механізму творчості.

Почуття — джерело народження думки. Думка — це вже усвідомлене почуття, що зафіксоване словом, в ньому матеріалізувалося. Ви уже знаєте: почуття виникає при нашому контакті з явищем, процесом, предметом. Почуття — потік переживань з малоусвідомлюваним змістом; тому його важко висловити. Але коли ми даємо йому ім'я - це вже думка, матеріалізований субстрат, що виконує продуктивну роботу.

Думка тут - інструмент, що перетворює відміряну в образі дію та її простір, у власність людини. А простір наших дій, як ви уже знаєте, відміряється і контролюється моральним почуттям.

Думка висловлюється зовні словом, знаком, дією, закарбованою у рукотворному предметі, залишаючи в житті реальний відбиток.

А почуття - канал зв'язку, яким, незалежно від нашої волі й бажань, перетікають енергія й інформація.

Почуття - координатор взаємозв 'язків мислення, уяви і дій.

Оскільки почуття і їх переживання створюють взірцеві міри істини, добра й гармонії предметів і явищ (якщо людина перебуває у стані оптимуму). Почуття функціонують як зразкові вимірювальні прилади. Вони фіксують відхилення від істини, добра і гармонії і тому є регуляторами розумових і психомоторних дій поза свідомістю. Ось чому людина прагне перетворювати: а) недосконале на досконале, б) аморальне на моральне, в) створювати красу в собі і довкіллі.

Функції почуттів здійснюють сприймання і асиміляцію енергії та інформації для підтримування стану гармонії. Але разом із тим людина не тільки споживач (цей стан її розвитку - не рідкість), але і запрограмована природою як творець, приречений на безперервну творчість. Завдяки почуттям відбувається "боротьба мотивів", операції над уявними образами будовою геометричних фігур тощо. Каналами почуттів до нас надходить до 90% інформації. А інша - каналами пам'яті й мислення.

Тому почуття - не тільки регулятори дій і вчинків, а й виконують функції прогнозування успішності дій і діяльності. А розвиток почуттів (моральних, пізнавальних, прагматичних та естетичних) є питанням морального виховання.

Ставлення людини до навколишнього світу визначається:

1) станом розвитку почуттів - здатності відшукувати в хаосі джерел енергію та інформацію, що живлять людину;

2) станом гармонійності предметів, від якої залежить насиченість почуттів;

3) почуттями, які ЇЇ ведуть туди, де вона радітиме і втішатиметься від напруження, збудження і періодичного невдоволення.

Маленька людина, переживаючи своє ставлення до предметів, порівнює і оцінює їх, і на підставі цього обирає стратегію поведінки: подобається — не подобається, діяти так чи інакше тощо.

Згодом - у підлітковому віці - почуття почнуть тонко диференціювати і оцінювати довкілля в досить широких шкалах: 1) відоме - невідоме;

2) моральне - аморальне; 3) гармонія - дисгармонія. В юності ці порівняння і оцінки почуттями набувають не лише пізнавального, а й дійового, перетворюючого ставлення, спрямованого на гармонізацію довкілля.

Перманентні стани почуттів. Спорідненість станів людини і предмета їх зближує, об'єднує в цілісність. Людина і предмет одне одному уподібнюються.

Перманентних станів, як відомо, п'ять. І тому легко визначити умови зародження почуттів, виходячи із спорідненості - подібності мір -станів людини і предмета:

1) гармонія в стані зародження - початковий стан того, що здатне до розвитку;

2) гармонія, що розвивається - всі явища перебувають у стані становлення, розвитку, випромінюють красу і тому надзвичайно привабливі;

3) досконала гармонія - вершина розвитку - шедеври ноосфери;

4) гармонія порушується - бридке, гидке тощо;

5) порушена гармонія людини - потворне, неповноцінне морально, позбавлене природного вигляду, хаотичне тощо.

Відмінності людських почуттів за силою вияву і спрямованістю зумовлюються, з одного боку, самими предметами і явищами, серед яких людина живе, і з другого боку - перманентними станами людини, в яких вона перебуває.

Цілісність, гранична упорядкованість та узгодженість здорового тіла і душі відповідають поняттю "гармонія". Людина в цьому стані зазнає позитивних почуттів, стикаючись із спільномірним їй предметами, що відповідають її стану, - з гармонією.

В оптимальному стані людина, її почуття чітко розрізняють у предметах і явищах: а) відоме і невідоме, б) моральне і аморальне, в) гармонійне (краса) і дисгармонійне. Невідоме, аморальне та дисгармонійне спонукають її до дії - процесів вирішення задач, наслідком чого є їх перетворення на відоме і гармонійне, попереджене аморальне у довкіллі. І саме завдяки цим діям людина спрямована на творчість.

Згодом розширюватиметься коло порівнянь і оцінок предметів, їх глибина, точність і на цій підставі визначатиметься доцільність дій і діяльності людини.

Людина, зосереджена лише на переживанні відомого, морально приємного і краси є пасивним споживачем, або ерудитом. Протилежне вона ігнорує, робить вигляд, що його просто не існує, а якщо з ним стикається, то намагається уникати, тікати від дискомфорту, що утворюється під час зустрічі з невідомим.

Людина у стані дисгармонії, контактуючи з подібними її стану дисгармонійними предметами (з порушеною впорядкованістю, неузгодженістю, диспропорцією тощо), переживає теж, як це не парадоксально, позитивні почуття, захоплюється "насолодою" живописним хаосом. Живописний хаос впливає на творчу людину навпаки: спричинює почуття низького, гидкого або потворного. Якщо міра дисгармонійного предмета відповідає стану людини, то вона отримує від контакту з ним задоволення, насолоджується його "красою". У такому разі вона ошля-хетнює зло і дисгармонію, де вони їй трапляться.

Зруйнована гармонія — це структурний елемент механізму творчості - породжує в людини схильність до руйнування гармонійного в навколишньому світі (згадайте Герострата, який спалив диво світу - храм Артеміди: найдосконалішу, яка тільки існувала, рукотворну гармонію), до негативних масових психічних станів, наприклад, паніки, ейфорії, масової непокори тощо.

Людина з порушеним механізмом почуттів байдужа до краси і гармонії, її почуття "працюють" рідко, бо їх заміняють емоціями. Емоції спричинюють рухи реактивні, імпульсивні, що завершуються некеро-ваними афектами. Вчинками такої людини керує не вона сама, а зовнішні впливи, незалежно від модальності, вона прагне до знищення всього, побудованого за законами гармонії, заради єдиної мети: само-убезпечення від перегріву енергією власного "Я". Людина-виконавець не здатна до відкриттів, винаходів і створення художніх образів.

Почуття пов'язані з емоціями та інстинктами, однак їх не можна ототожнювати. Почуття за способом перебігу, за силою переживань і психічною напруженістю поділяються на: 1) настрої, 2) пристрасті, 3) афекти та 4) катарсис.

Почуття регулюють нашими діями і вчинками: усвідомлено або несвідомо виконують функцію координаторів діяльності; містять інформацію та енергію про наше оточення і наш стан. Тому почуття - не тільки регулятори дій і вчинків, а й виконують функції прогнозування успішності дій і діяльності. А розвиток почуттів (моральних, пізнавальних, прагматичних та естетичних) є питанням морального виховання.

Отже, перероблення чуттєво-інтуїтивного відображення здійснюється: сенсорними, перцептивними, дихотомічними, трихотомічними та комбінаторними діями. Вони утворюють домінанти, прагнення і спонуки — образи і прийняття рішення щодо поведінки у майбутньому.

їх іноді розглядають нарізно і без урахування зв'язків між ними. Ми ж їх дослідили як цілісність, в одній - всі п'ять дій.

Почуття, таким чином, залежно від рівня їх розвитку, підсилюють або зменшують енергію вдатностей людини до дій, сприяють або обмежують її творчий потенціал. А це означає: щоб регулювати почуттями, треба знати їх назви і поєднувати в одну цілісність переживання. Знак почуття - це слово чи поняття, які його фіксують засобами мови, допомагають дійти до переживань двома шляхами: від самих почуттів і ззовні - від назви до їх переживання. Тому знак - це код, завдяки якому людина стає здатною відродити минулі образи і думки пережити їх знову і знову, а також підсвідомий зміст