нерідко стикається зі злом, яке долається вірою людини. В реальній єдності добра і зла полягає трагізм добра. Саме до цієї трагічної колізії звернувся Ра-фаель в останньому своєму шедеврі — картині "Сікстинська мадонна", завершеній незадовго до смерті великого італійського художника XVI ст. Юна Мадонна зі своїм сином спускається до людей, стражденних, які чекають її, простягають до неї руки. Вона вражена стражданнями і тривогами людського життя, вона знає, що люди неминуче вб'ють її дитя, тому скорботою затьмарена її юна краса. Та, не зважаючи на біль, що щемить її душу, горда жінка, благородна у своєму пориві, Марія все ж таки спускається на землю. Вона несе людям сподівання на звільнення від страждання й одночасно відчуває свою вину: роблячи людям добро, Марія прирікає їх на зло, вони повинні будуть убити її дитину. Проте через це зло люди прийдуть до добра. У своїй самотній доброчинності Марія несе їм віру. Вона сама віра — віра в чудо, надія на спасіння. Фантазія Рафаеля (такого сюжету немає в Біблії) розкриває трагізм добра, показує самотність доброчинності, яка в змозі здійснити чудо, створити віру, віру в те, перед чим людина несе свою відповідальність. Останнє — це совість людини, яка визначає "те, що треба".
Для кожної людини "те, що треба" суто індивідуальне: воно поєднується з усім тим, що може визначати наше індивідуальне й неповторне буття. Добро сприяє, а зло заважає виявленню морального імперативу. Вчинок розкриває людську індивідуальність, долає через віру як інтуїтивне знання порочне коло моральних відносин, породжує надію на здійснення волі людини як самовиявлення її буття.
Література
Абульханова-Славская К.А. О субъекте психической деятельности. М., J973. Абульханова-Славская К.А., Брушлинский А.В. Философско-психологическая концепция С Л. Рубинштейна. К 100-летию со дня рождения. М., 1989. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М., 1991.
Асмолов А.Г. Психология индивидуальности. Методологические основы развития личности в историко-эволюционном процессе. М., 1986.
Басейн Ф.В. О развитии взглядов на предмет психологии // Вопр. психологии. 1971. № 4. С.101-113.
Бахтин М.М. К философии поступка // Философия и социология науки и техники: Ежегодник 1984- 1985. М., 1986.
Вопросы теории и психологии творчества / Под ред. БАЛезина. Харьков, 1914.
Выготский Л.С Исторический смысл психологического кризиса // Собр. соч.: В 6 т. М., 1982. Т.1.
Гегель Философия духа. Энциклопедия философских наук. М., 1977. Т.З.
Гельвещй К.А. Про людину, її розумові здібності та ЇЇ виховання / Пер. 1932.
Гуссерль Э. Амстердамские доклады // Логос. М., 1992. № 3.
Исторический путь психологии: прошлое, настоящее, будущее (Сб. тезисов Междунар.
конференции). М., 1992.
Кант И. Сочинения: В 6 т. М., 1964.
Кониський Г. Філософські твори: В 2 т. К., 1990.
Костнж Г.С. К вопросу о психологических закономерностях // Вопр. психологии. 1955. No 1.
Леви-Брюль Л. Первобытное мышление. М., 1930. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М., і 975. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. М, 1972. Павлов И.П. Полное собрание сочинений. 2-е изд. М., 1951. Роменець В.А. Історія психології. К., 1978.
Романець В.А. Історія психології епохи Просвітництва: Навч. посібник. К., 1993. Рубинштейн СЛ. Бытие и сознание. М., 1957. Рубинштейн СЛ. Проблемы общей психологии. М., 1973. Сеченов И.М. Избранные произведения. М., 1952. Т.1.
Татенко В.О. Об'єкт психічної активності як предмет дослідження // Актуальні проблеми психології: традиції і сучасність: В 3 т. К., 1993. Татенко В.А. Субъект психической активности: поиск новой парадигмы // Психолог, журн. 1995. №3.
Ткаченко О.М. Принципи і категорії психології. К., 1979.
Франк СЛ. Непостижимое. Онтологическое введение в философию религии // Соч. М., 1990.
Фромм Э. Душа человека / Пер. М, 1992.
Челпанов Г.И. Мое отношение к марксизму в психологии //ОР РГБ. Ф.326. П.37. ед.хр. 12.
Челпанов Г.И. Психология и марксизм. М., 1925.
Юнг К. К пониманию психологии архетипа младенца // Самопознание европейской
культуры XX века. М., 1991.
Ярошевасий MS. История психологии. М., 1966.
Holzkamp К. Kritische Psychologie und phanomenologische Psychologie: Oer Weg der Kritischen Psychologie zur Subjekfwissenschaft // Forum Kritische Psychologie. 1984. Bd.14.