Дослідження А. В. Філіпова, Ю. А. Калікінського, Я. К. Пономаря й інших свідчать, що з ускладненням техніки вимоги до сенсорних і перцеп-тивних властивостей спеціаліста не тільки не зменшуються, а й переростають у вимоги високої сенсорної культури. Найважливіший компонент сенсорної культури — культура спостереження, яка опосередкована знаннями та мисленням. Професійне вміння вести спостереження тісно пов'язане з спостережливістю як властивістю особистості: воно опирається на цю властивість і водночас розвиває її.

Індивідуально-психологічні властивості суб'єкта діяльності

Друга категорія властивостей — психологічні параметри, які характеризують людину як суб'єкт дії та пізнання. Передусім, виділяють індивідуальні особливості психічного регулювання моторики різних органів руху.

Психомоторні властивості.

До трудової діяльності психомоторних властивостей входить система дій. У різних видах праці дії мають різний характер, однак для всіх дій, не тільки моторних, а й сенсорних, розумових, характерні: а) доцільність (цілеспрямованість); б) адекватність змісту дії, яка змінюється, змінному стану об'єкта праці; в) опосередкованість дії знаряддям праці, характер якої змінюється з розвитком технічного прогресу (дії над предметами праці за допомогою засобів праці замінюються або доповнюються діями над самими засобами праці); г) поліефек-торність трудових дій, яка означає можливість виконання тієї самої дії за допомогою різних груп м'язів; ґ) відповідні співвідношення фіксованих, автоматичних і мінливих компонентів, які перебудовують; д) суспільна зумовленість трудових дій, яка виражається в тому, що їх регулює не тільки працівник, а й інші люди (зовні) або матеріалізовані продукти діяльності (інструкції, креслення, технічні карти тощо).

Людська діяльність існує у формі дії або ланцюга дій. Окремі складові системи діяльності рухливі, тому завжди треба виявляти і розкривати їхні внутрішні зв'язки. Для цього доцільно використовувати системний аналіз.

Психологія праці використовує системний аналіз трудової діяльності, розробляючи методичні прийоми, але про результати говорити ще рано. Вивчено лише характеристики трудових дій, їхні зміни, які пов'язані з ходом технічного прогресу, та суб'єктивні фактори, що мають зв'язок із середовищем і визначають цю динаміку.

Розрізняють три основні параметри трудових дій: силовий, просторовий і часовий. На ранніх етапах розвитку техніки панівним був силовий фактор. Збільшення значення просторового та часового компонентів до все більшого дроблення великих силових рухів на більш мілкіші дозуючі, які забезпечували більш точне диференціювання сили удару або натиску.

З розвитком комплексної автоматизації і механізації трудових процесів змінюється як регуляція трудових дій (збільшується значення дій мислення), так і характеристика основних параметрів рухів (силових, просторових і часових) [3]. В операціях з органами дистанційного управління, як і в багатьох інших видах виробничої діяльності, рухи стають дозованими. М'язова напруга в цих рухах диференціюється на нижньому порозі зусилля.

Порівняльний аналіз макрорухів у трудових операціях свідчить про те, що перехід від ручних дій (вбивання гвіздка — і до найскладнішого — монтаж блока радіоапаратури) до механізованого (штампування) і автоматизованого виробництва (оперування органами дистанційного управління) супроводжується поступовим скороченням кількості макрорухів. Мікрорухи кисті руки, пальців виникають лише у складніших випадках трудової діяльності. У межах тієї самої трудової діяльності збільшується кількість мікрорухів, які введені в найскладніші й точні рухи.

Силовий фактор у процесі розвитку праці все більше підчиняється просторовому та часовому. В умовах механізованого виробництва просторово-часовий фактор повністю підчиняє силовий. Це призводить до подальшого дроблення великих силових рухів на дрібніші, дозовані, навіть до виникнення мікрорухів пальців рук. Поряд з дрібними зберігаються робочі рухи, які виконують більші м'язи руки. Перехід до автоматизованого виробництва вимагає максимальної точності та швидкості реакції (тобто збільшує роль просторово-часового компонента). Виконати таку точність рухів великими м'язами неможна. Тонкі рухи пальців можуть забезпечувати потрібну точність. Саме з цим і пов'язане виникнення безлічі мікрорухів під час оперування органами дистанційного управління. Силовий фактор у таких рухах не відмирає, не спрощується, а навпаки, розвивається й удосконалюється. Можливо, що такі дрібні рухи вимагають більше м'язових зусиль, ніж грубі, силові.

Комплексні дослідження А. Н. Розе довели, що психомоторні характеристики пов'язані, передусім, з динамічністю збудження, гальмування і балансом з динамічності. У віці 25—28 років збільшується кількість зв'язків психо-моторних показників з показниками сили-чутливості і зменшується зв'язок із характеристиками динамічності. Наприклад, радіомон-тажниці в галузі точного виробництва до 28—29 років знижують продуктивність праці, а потім поступово не виконують норми і переходять працювати на інші ділянки. Системний аналіз психомоторики Розе засвідчив складність і нестійкість її міжфунаціональних зв'язків, унаслідок чого треба обережно оцінювати психомоторні властивості й враховувати вікові та статеві особливості. З погляду загальної характеристики психомоторики людини представляє інтерес тренування всіх видів сенсомоторних реакцій. Є дані, що свідчать про можливість довільної регуляції швидкості сенсомоторної реакції з точністю до сотої долі секунди [3].

Мова і мовлення.

Важливу ділянку індивідуальних особливостей становить мовна характеристика людини (висота голосу, тембр, спектр). Мова й мовлення — поняття не тотожні. Мова — специфічний людський засіб спілкування, становить систему знаків, які функціонують у ролі засобів спілкування. Мовлення — це процес використання працівником мови для спілкування. Залежно від віку, характеру діяльності, середовища мовлення працівник набуває певних особливостей, незважаючи на те, що люди говорять однією мовою. Мовлення одного працівника образне, яскраве, виразне, переконливе, іншого — навпаки, обмежене, бідне, сухе, малозрозуміле. У цьому виявляється відмінність у володінні мовою. Кожному працівнику властивий індивідуальний стиль мовлення, відмінний в артикуляції звуків, інтонуванні, логічній виразності. Мовлення виступає як діяльність, набуваючи вигляду мовних дій, які є складовими елементами цілеспрямованої трудової діяльності, тобто засобом чи знаряддям спілкувань між працівниками [4].

Увага.

Серед властивостей, які характеризують людину як суб'єкт, варто виділити особливості уваги. Професійно значимі властивості уваги — інтенсивність, стійкість, швидкість, широта розподілу — є різними у різних видах діяльності.

Уся характеристика уваги тією чи іншою мірою визначається типологічними особливостями нервової системи і тому мало змінюється. Швидкість переключення уваги залежить від рухливості нервових процесів.

Стійкість уваги визначається силою процесу збудження. Сила нервової системи є основним фактором, який зумовлює можливість довготривалої зосередженості. Особам із слабким збудливим процесом (у певних рівних умовах) важче ніж "сильним" справлятися з професіональними завданнями, які вимагають довготривалої зосередженості уваги, постійного спостереження.

Виконуючи дії, які вимагають розподілу уваги між багатьма об'єктами, міра її концентрації на відповідних об'єктах з часом змінюється залежно від того, якого значення надають цьому об'єкту в певний проміжок часу. Створення оптимальної схеми розподілу уваги допускає врахування цього значення і динаміки.

Опанувавши новий вид діяльності або займаючись цією ж діяльністю у нових умовах, завжди відбувається перебудова системи організації й уваги.

Поряд з формуванням аттенційних навиків відбувається й інтелектуалізація уваги, опосередкування її актів мисленєвих й мнемонічними властивостями, введення уваги в систему професійного досвіду та відносин особистості [3].

Мнемонічні властивості.

Для успішної трудової діяльності потрібні різні мнемічні властивості: обсяг пам'яті, швидкість запам'ятовування, міцність збереження засвоєного матеріалу, точність і швидкість відтворення, готовність пам'яті до швидкого відтворення матеріалу в потрібний момент. Професійна пам'ять може оперувати зоровими образами, слуховими (радисти, гідроакустики, музиканти), руховими (акробати, наладчики апаратури), дотиковими (брокери, лікарі), нюховими та смаковими (працівники харчової та парфумерної промисловості). Це може бути пам'ять на обличчя (адміністратори, провідники, педагоги), графічний і цифровий матеріал. Змістом професійної пам'яті можуть бути художні образи, слова, поняття, ідеї.

Суттєва роль у розвитку професійної пам'яті в міцності збереження, у точності відтворення матеріалу належить мотивації. Йдеться про мнеміч-ну спрямованість (мотивація у вузькому значенні), ставлення до праці, до своєї спеціальності та до власних професійних завдань.

Отже, один із способів удосконалення професійної пам'яті полягає у формуванні відповідних мотивів й установок.

Другий спосіб, досить давній, полягає у використанні різних мнеміч-них прийомів. Наприклад, вивчаючи курс нервових хвороб, студент повинен запам'ятати два терміни: міоз (звуження зіниці) й мідріаз (розширення зіниці). Студенти плутають ці терміни до того моменту, доки викладач не зауважить, що слово "міоз" коротше, а "мідріоз" довше.

Значення мнемічних прийомів досить незначне. Організація матеріалу на підставі суттєвих ознак, тобто за змістом, значно ефективніша. Метод організації матеріалу дає змогу людині оперувати великою кількістю інформації, економно використовуючи пам'ять. Ця організація відбувається за допомогою логічного розчленування матеріалу, порівнюючи, групуючи,

визначаючи звуки з раніше накопичених знань. Отже, пам'ять функціонує в тісній взаємодії з процесами мислення, а мнемічні властивості отримують опору в мислиннєвих властивостях особистості.

Імажинітивні властивості.

Індивідуальні відмінності в характеристиках уяви і фактори, які впливають на динаміку імажинітивних властивостей, вивчені недостатньо. У психології творчості вивчення творчого мислення поєднано з аналізом прийому творчої (продуктивної) уяви. Будь-яка трудова дія має мету, яка найчастіше виявляється у формі образу кінцевого продукту, результату трудових дій. Здебільшого кінцевий результат раніше визначає малюнок, технологічну кару, словесну інструкцію. Є професії, основний зміст яких полягає в оперуванні образами відтворюючої уяви, наприклад, розмітники, закрійники, диспетчери.

Диспетчер аеропорту на підставі інформації, яка надходить із різних каналів про розташування і рух літаків у своїй уяві створює просторово-часовий зоровий