витривалість, за даними Н. Н. Ільїної, впливають комунікабельність і самооцінка (витривалість більша в екстравертів й осіб із низькою самооцінкою). Вольовий компонент витривалості більшою мірою виражений в осіб із високою екстравер-тованістю, високим невротизмом і низькою самооцінкою.
Цікаві результати отримала М. Н. Ільїна, вивчаючи вплив на витривалість статичних зусиль. її висновки свідчать, що коли є значимі мотиви, витривалість істотно збільшується; якщо значення командні, то витривалість більша, ніж при значенні "сам за себе". В експериментальних умовах особи з слабкою нервовою системою не поступались у витривалості особам із більшою і середньою силою нервової системи. Збільшення витривалості у представників слабого типу простежується здебільшого за рахунок збільшення вольового компонента.
Виконуючи різні за характером й інтенсивністю дії, співвідношення між компонентами витривалості однієї людини залишається досить постійним. Це співвідношення визначається віковими, типологічними особливостями, рівнем тренованості та специфікою діяльності, а також деякими особистісними властивостями, рівнем мотивації.
Подібні дослідження не проводили щодо інших вольових властивостей, хоча можна припустити, що витримка і самовладання, наполегливість і впертість, сміливість і рішучість також детермінуються природними особливостями людини, з одного боку, соціальними факторами, тренуванням і вихованням — з іншого.
Усі психічні властивості стабільні настільки, наскільки вони залежать від природних (здебільшого типологічних) особливостей. Разом з тим, при наявності необхідних відносин особистості, виникає можливість компенсації професійно важливої властивості за рахунок інших властивостей індивіда або за допомогою відповідних умов і навиків. Цю компенсацію людина, яка любить свою справу, може сформувати інтуїтивно, ефект буде більшим тоді, коли такі завдання введені до процесу професійної підготовки.
Література
1. Деркач А.А., Кузьмина Н. В. Акмеология: пути достижения вершин профессионализма. — М.: РАУ, 1993.
2. Дмитриева М. А, Крылов А. А., Нафтульев А. Я. Психология труда и инженерная психология. — Л.: ЛГУ, 1979.
8. Климов Е.А. Введение в психологию труда. — М.: МГУ, 1988.
4. Климов Е. А Образ мира в разнотипичных профессиях: Учебное пособие. — М.: МГУ, 1996.
5. Кононкин О. А. Психологические механизмы регуляции деятельности. — М.: Наука, 1980.
6. Мерлин B.C. Очерки интегрального исследования индивидуальности. — М.: Педагогика, 1986.
7. Методология исследования по инженерной психологии и психологии труда. — Ч. 1. — Л.: ЛГУ, 1974; Ч. Z. — Л.: ЛҐУ, 1975.
8. Основи загальної психології / За ред. акад. АПН України, проф. С. Д. Максименка. — К.: НПЦ Перспектива, 1998.
9. Практикум по инженерной психологии и психологии труда. — Л.: ЛГУ, 1983.
10. Справочник по инженерной психологии / Под ред. Б. Ф. Ломова. — М.: Машиностроение, 1982.
11. Хаккер В. Инженерная психология и психология труда. — М., 1985.
12. Хьелл Л., Зиглер Д. Теория личности (Основные положения исследования и применения). — СПб.: Питер Ком, 1998.
13. Чебихиева В. В. Психология трудового общения. — М., 1969.
14. Шадриков В. Д. Проблема антмогенеза профессиональной деятельности. — М., 1982.
15. Шадриков В. Д. Психология производственного обучения (системный подход). — Ярославль, 1976.
16. Шадриков В. Д. Системный подход в психологии производственного обучения: Автореф. докт. дис. — Ярославль, 1976.