Вчені-астрономи користуються аналогічним методом. Аби вивчити еволюцію зірок, вони не можуть чекати, поки цей процес здійсниться натурально. Вони відшукують зірки, які перебувають на різних рівнях розвитку, роблять припущення про можливий порядок цих рівнів і приходять до цілісної картини, що має значну наукову цінність. Відкриття еволюції живого світу було здійснене саме таким чином. Учені, які спеціалізуються з історичної психології або психології етнічної, для своєї мети використовують такі продукти діяльності, як предмети мистецтва, твори художньої літератури, історичні мемуари, біографічні та автобіографічні матеріали, епістолярну спадщину простих і видатних людей, матеріальну культуру етнічних спільнот, народів тощо. В. Вундт на матеріалі продуктів діяльності створив багатотомну "Психологію народів", використавши дані, пов'язані з мовою, міфологічними уявленнями та звичаями. О. М. Афанасьев, О. О. Потебня, О. М. Веселовський, досліджуючи переважно "археологічні" шари мови народу, відтворюють його стародавні уявлення про природу, суспільство, своє походження тощо. Аналогічним методом користувався Я. Грімм, коли готував свою працю,

свячену німецькій міфології. У Франції з кінця 40-х років нашого ття існує школа історичної психології, створена Е. Мейєрсоном, і переважно досліджує історичні форми людської праці саме

матеріалі продуктів людської діяльності. Вітчизняний психолог а історик Б. Ф. Поритеє на цій же методичній основі намагається розкрити істотні психологічні компоненти суспільно-історичного процесу.

У психологічній теорії, а найбільше у практиці існує потреба не тільки досліджувати широкопланові закономірності історичного або структурного роду, а й здійснювати діагноз наявного стану або рівня психіки тієї або іншої людини з метою розподілу людей на групи за характером їхньої придатності до тієї або іншої роботи. З цією метою досить широко використовується метод випробувань, або тестів.

Тести у психології вчинку. Якщо дати піддослідному сторінку тексту і попросити викреслити всі літери "е", що трапляються в ньому, то, звичайно, людина виявить якісь свої риси в процесі цього випробування, а найбільше — свою увагу. На підставі аналогічних випробувань ми можемо зробити висновок (цуже приблизний за істинністю) про придатність цієї людини, наприклад, до коректорської роботи. Але якщо ми запропонуємо людині на базі трьох слів створити якомога більше речень і на основі аналізу відповідей здійснюватимемо прогноз про літературне обдарування цієї людини, то ми можемо жорстоко помилитися. Психологічний профіль письменника включає такі фактори й риси, які зовсім не виявляються у згаданому випробуванні.

Щоб зробити тести більш достовірними у виявленні, наприклад, рівнів обдарування, психологи дедалі частіше вдаються до так званих батарей тестів — сукупності випробувань, які у сумі дають певне уявлення про характер обдарування піддослідного.

Значного поширення у психологічному світі набули тестові ме-тодики дослідження інтелекту, запропоновані Д. Векслером (США). Щоб уникнути штучності тестових обстежень, він намагається пов'язувати структуру інтелекту зі структурою особистості. З цією метою піддослідному пропонують 11 субтестів, відповіді на запитання яких мають дати певні показники рівня інтелектуальної обдарованості людини. Так, субтест на загальну обізнаність має таке запитання: "Чому на сонці в темній одежі тепліше, ніж у світлій?" У субтесті на виявлення загальної тямущості піддослідного питають: "Чому людина, що народилася глухою, не може говорити?" Інші субтести містять звичайні арифметичні вправи, а також завдання на складання фігур із окремих деталей без вказівки, яких саме фігур, на відтворення послідовності якогось виробничого процесу з малюнків, які попередньо перемішані, тошо. Аналогічні тести було створено Р. Амтгауером стосовно вибору спеціальності та професійної придатності, зі спробою розкрити такі властивості особистості, як вольову та емоційну сферу, потреби та інтереси. В дев'яти субтестах Амтгауера міститься 176 завдань. Одна з модифікацій Міннесотського тесту на творчі здібності піддослідних належить JE. Торрансу, в основі якої лежить теорія структури інтелекту, розроблена /. Плфордом. Тут є тести на завершення фігур, на вдосконалення, незвичайне використання звичайних речей, на здогадку, на відтворення образів на основі звукових подразників, на вживання якогось предмета в незвичайній для нього функції.

Так звана "шкала прогресивних матриць" Дж. Равена не містить у собі вербальних завдань, що, на думку автора, дає змогу нівелювати вплив освіти та життєвого досвіду. Равен пропонує піддослідним своєрідні абстрактно-геометричні та інші малюнки-проблеми з метою виявлення їхнього вміння знаходити в них безперервність та цілісність структури, аналогію між парами структур, прогресивні зміни в структурах тощо. Равен пропонує свій метод для виявлення не стільки загальних здібностей піддослідного, скільки його спеціальних здібностей до систематизації, логічного мислення, розкриття істотних зв'язків між предметами і явищами.

Особистісний опитувальник англійського психолога Г. Айзенка виходить з наміру автора здійснити точне дослідження психологічних структур особистості і містить у собі 57 запитань. Відповіді мають бути лише "так" або "ні". Зважаючи на те, що піддослідний може давати тенденційні відповіді з метою отримати вигідні для себе результати (питання престижу тощо), Айзенк уводить так звану "шкалу неправди", або корекцій ну шкалу. Згідно з певною теорією особистості Айзенк питав піддослідного: "Чи часто Ви відчуваєте потяг до нових вражень і змін, щоб розворушитися і відчути збудження?" Це запитання спрямоване на виявлення фактора інтроверсії. "Чи правда, що у Вас часто бувають підйоми і спади настрою?" Це запитання спрямоване на виявлення фактора невротизму. "Чи всі Ваші звички хороші й бажані?" — запитання, що встановлюється за контрольною шкалою.

Для дослідження факторів особистості американський психолог Р. Кеттелл пропонує різні форми особистісних опитувальників, кожна з яких має 187 запитань. Так, для виявлення такого фактора, як "безпечність — стурбованість", Кеттелл ставить запитання: "Чи вважають Вас серед інших людей жвавим і схильним до оптимізму?", "Чи вважають Вас за людину практичну?". Інший Міннесотський багатопрофільний особистісний опитувальник містить 550 запитань, які стосуються ряду клінічних симптомів і таких, що зачіпають соціальні установки, самооцінки та інші аспекти особистості.

Інший ряд тестів побудовано таким чином, щоб виявляти несвідомі тенденції особистості на базі пред'явлення спеціально підібраних малюнків — від абстрактно-аморфних плям до таких, що мають певну сюжетну основу. Так чи інакше ця методика враховує дані психоаналізу. На кожний малюнок піддослідний проектує свої приховані не тільки від сторонніх людей, а й від себе самого тенденції, ідентифікує себе з героями цих малюнків і опосередковано через них виявляє свої базові особистісні риси. Ось чому такого роду методика називається проективною.

Одна з найбільш старих і найбільш досконалих методик проективного характеру належить швейцарському психіатрові Г. Рор-шаху. Головна його праця — "Психодіагностика" — видана в 1921 році. Сама ідея — знайти діагностичний смисл у чорнильних плямах — дуже стара. З незапам'ятних часів люди шукали собі розваги у тлумаченні обрисів хмар, фантастичних тіней, різного роду плям, не кажучи вже про практику магії. Такі художники, як Боттічеллі, Леонардо да Вінчі та інші, виявляли аналогічним чином фантазію своїх учнів. Перед появою досліджень Роршаха схожі тести були запропоновані А. Біне, В. Анрі, В. Уіппл та ін. В 1910 році Ф. Рыбаков видав у Москві атлас експериментального дослідження психології особистості, де використовувались плями, зокрема для вивчення фантазії. Широко розгалужені дослідження на основі чорнильних плям провів англійський психолог Ф. Бартлетт, який намагався з'ясувати характер фантазії, мислення, інтересу та інших властивостей особистості. Польський психолог М. Кройи, звинувачує Роршаха у ґрунтовному емпіризмі та робить висновок, що в його теперішньому вигляді метод чорнильних плям не може бути застосований на практиці.

До проективних методик дослідження особистості належить ТАТ — тематичний аперцепційний тест. Його автор — американський психолог Г. Маррей. Слово "тематичний" у назві тесту говорить про те, що тут дослідник має справу вже не з безпредметними плямами, а з певними тематично підібраними ситуаціями, з героями, що переживають гострі конфлікти. Проте й тут залишається принцип певної невизначеності, який має забезпечити для піддослідного вияв його несвідомих тенденцій за допомогою проекції на героїв, зображених на малюнках. Маррей пише, що метою ТАТ є розкриття домінуючих імпульсів, емоцій, комплексів, конфліктів особистості. ТАТ, за Марреєм, спроможний розкрити заборонені мотиви, які піддослідний не усвідомлює. ТАТ застосовується в закордонній психологічній та психіатричній практиці для дослідження розладів поведінки, психосоматичних захворювань, неврозів та психозів.

Здійснюються спроби ефективно поєднати методику Роршаха і ТАТ як такі, що взаємно доповнюють одна одну. Дослідник показує піддослідному ряд картин. Тлумачення їх залежить від двох тенденцій: 1) інтерпретації невизначеної ситуації у відповідності з минулим досвідом і наявними потребами; 2) піддослідний має тенденцію здійснювати вчинки таким же робом, як і герої його оповідання. Щоб завуалювати намір дослідника, піддослідному кажуть, що він має можливість виявити в цих оповіданнях