дві групи методів: інтроспекцію і опосередкований. Але й таке полегшення справи не здається слушним, оскільки відомо, що, навіть реагуючи першим ліпшим виразом, який спеціально не шукаємо, майже ніде не залишаємось пасивними, а намагаємось реагувати словом, яке перебуває в якомусь зв'язку з сигналом (знаком), і оцінюємо його відповідність... Порушена вище проблема, як і питання, до яких висновків приводить той або інший метод і в яких ситуаціях має бути застосований, вимагає ще ґрунтовного дослідження..." Як вважає М. Кройц, зазначені труднощі не заперечують схематизацію як таку і постали б при кожній іншій спробі класифікації психологічних методів.
Розуміння справжніх переваг того чи іншого методу в психології можна вивести із справжнього співвідношення внутрішнього і зовнішнього у психіці. Якщо визнати їхню нерозривність, то слід визнати також необхідність враховувати ці дві сторони і в акті будь-якого психологічного дослідження. Об'єктивне спостереження, навіть при повноцінному його оснащенні, ніколи не може виключити суб'єктивний аспект. Воно завжди буде пристрасним і, мабуть, ще більше, ніж спостереження суб'єктивне, яке називають інтроспекцією. Об'єктивне спостереження — це цілеспрямований акт людини з певними пізнавальними завданнями, установками, інтересами. Воно завершується (більш точно — весь час супроводжується) інтерпретацією як суб'єктивною діяльністю людини. Пізнає завжди суб'єкт. Пізнання, а отже і акт спостереження,— завжди суб'єктивні. Такий інструмент пізнання властивий не тільки психології, а й кожній науці. Проте спостереження повинно мати загально значущі результати, бути вільним від суб'єктивізму, а не від суб'єктивності. Цей суб'єктивізм долається експериментальним вивченням предмета, врахуванням принципу розвитку, використанням методу наукової абстракції, статистично достовірним матеріалом, математичною обробкою. При цьому суб'єктивність спостерігача виступає як орган пізнання.
Метод повинен не тільки враховувати природу досліджуваного предмета. Він, зрештою, є ключем для її розкриття. Адекватно підібраний метод є головною умовою психологічного пізнання.
Література
Абульханова-Славская К.А. О субъекте психической деятельности. М., J973. Абульханова-Славская К.А., Брушлинский А.В. Философско-психологическая концепция С Л. Рубинштейна. К 100-летию со дня рождения. М., 1989. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М., 1991.
Асмолов А.Г. Психология индивидуальности. Методологические основы развития личности в историко-эволюционном процессе. М., 1986.
Басейн Ф.В. О развитии взглядов на предмет психологии // Вопр. психологии. 1971. № 4. С.101-113.
Бахтин М.М. К философии поступка // Философия и социология науки и техники: Ежегодник 1984- 1985. М., 1986.
Вопросы теории и психологии творчества / Под ред. БАЛезина. Харьков, 1914.
Выготский Л.С Исторический смысл психологического кризиса // Собр. соч.: В 6 т. М., 1982. Т.1.
Гегель Философия духа. Энциклопедия философских наук. М., 1977. Т.З.
Гельвещй К.А. Про людину, її розумові здібності та ЇЇ виховання / Пер. 1932.
Гуссерль Э. Амстердамские доклады // Логос. М., 1992. № 3.
Исторический путь психологии: прошлое, настоящее, будущее (Сб. тезисов Междунар.
конференции). М., 1992.
Кант И. Сочинения: В 6 т. М., 1964.
Кониський Г. Філософські твори: В 2 т. К., 1990.
Костнж Г.С. К вопросу о психологических закономерностях // Вопр. психологии. 1955. No 1.
Леви-Брюль Л. Первобытное мышление. М., 1930. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М., і 975. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. М, 1972. Павлов И.П. Полное собрание сочинений. 2-е изд. М., 1951. Роменець В.А. Історія психології. К., 1978.
Романець В.А. Історія психології епохи Просвітництва: Навч. посібник. К., 1993. Рубинштейн СЛ. Бытие и сознание. М., 1957. Рубинштейн СЛ. Проблемы общей психологии. М., 1973. Сеченов И.М. Избранные произведения. М., 1952. Т.1.
Татенко В.О. Об'єкт психічної активності як предмет дослідження // Актуальні проблеми психології: традиції і сучасність: В 3 т. К., 1993. Татенко В.А. Субъект психической активности: поиск новой парадигмы // Психолог, журн. 1995. №3.
Ткаченко О.М. Принципи і категорії психології. К., 1979.
Франк СЛ. Непостижимое. Онтологическое введение в философию религии // Соч. М., 1990.
Фромм Э. Душа человека / Пер. М, 1992.
Челпанов Г.И. Мое отношение к марксизму в психологии //ОР РГБ. Ф.326. П.37. ед.хр. 12.
Челпанов Г.И. Психология и марксизм. М., 1925.
Юнг К. К пониманию психологии архетипа младенца // Самопознание европейской
культуры XX века. М., 1991.
Ярошевасий MS. История психологии. М., 1966.
Holzkamp К. Kritische Psychologie und phanomenologische Psychologie: Oer Weg der Kritischen Psychologie zur Subjekfwissenschaft // Forum Kritische Psychologie. 1984. Bd.14.