Вправу можна повторювати декілька разів. Спочатку варто попросити, щоб на запитання відповідали всі учасники, так можна простежити відмінність у сприйманні однієї людини.

ВПРАВА 3. "ПОДАРУНКИ"

Мета. Розвиток емпатичного сприймання іншої людини.

Процедура. Учасникам групи пропонують зробити "подарунки" всім (намалювати, усно описати, показати). "Подарунок" символічний: квіти, зірка 8 неба, вілла на безлюдному острові. Гра дає змогу виразити взаємні побажання, тобто визначити те, що заважає повнішому контакту, або вгадати бажання.

ВПРАВА 4. "СОЦІОМЕТРІЯ ЗА РІВНЕМ ЕМПАТІЙНОСТГ Процедура. Провести в кімнаті невидиму риску, напочатку якої перебуватимуть люди найбільш емпатійні, вкінці — найменш. З групи вибирають ведучого, який розміщує людей на цій невидимій лінії. Під час процедури ніхто не може заперечувати. Коли ведучий закінчив розміщення, то повинен запитати учасників: "Чи зручно Вам на цьому місці?". Якщо хтось незадоволений, то може стати на місце, яке йому подобається.

Вправа може виявити елементи психологічного захисту, спровокувати тренера на виконання ролі ведучого, відмовитись від участі. Цю вправу можна модифікувати, якщо група відкрита.

Основні завдання тренера — проведення дискусії та рухові ігри. Як тему для дискусії можна запропонувати таку задачу:

ВПРАВА 1.

Мета. Знайомство з прийомами аргументації. Оцінка їх ефективності.

Процедура. Для спільного виконання запропоновано завдання "селянин купив коня за 6000 гри. Через рік продав його за 7000 грн. Ще через рік такого самого коня він купив за 8000 грн, на наступний рік продав за 9000 грн. Запитання: чи мав селянин у результаті цієї операції щось, якщо мав, то скільки?".

Ми попереджаємо, що інформація в умовах завдання є необхідною і достатньою, жодні інші міркування не враховують (витрати на доглядання коня, його використання, інфляція та ін.). Час на виконання завдання не більше 1 хв. Оскільки в реальному управлінському тренінгу відповідь дають за 10—20 с. Відповіді записують на аркуші паперу, здають ведучому. Завдання виконує кожен учасник групи індивідуально, обговорювати між учасниками не можна.

Ведучий переглядає відповіді, щоб визначити різні варіанти. Можливі варіанти відповідей: 1000 грн, 2000 грн, 10 000 грн (найчастіше трапляється 1000 грн). Усі варіанти відповідей повертають.

Ведучий ставить перед групою завдання: протягом певного (або необмеженого) часу учасники групи повинні дійти однієї спільної думки. Завдання має одну правильну відповідь, але в цьому випадку не має значення, до якої відповіді дійшла група, найважливіше, щоб з цією відповіддю погодились усі.

Обговорюючи, ведучий фіксує (або запам'ятовує), які аргументи звучали на підтвердження тієї або іншої думки.

У груповому обговоренні навчальної групи (не тренінгової) краще обмежити час обговорення (дискусії) 20—25 хв., припинити, коли надійшли дві — три відповіді.

З правильної відповіді починають обговорювати проведення дискусії (2000 грн). Далі визначають, хто приєднується до цього погляду, які аргументи вплинули на них.

Потім обговорюють всі прийоми техніки аргументації, хто їх використовував і як.

Найчастіше трапляються неконструктивні способи поведінки в дискусії.

Ігнорування: "Так, звичайно, але...", "можливо ви і маєте рацію в чомусь, але...", "Я розумію вас, але...".

Інверсія смислу: "Все, що я можу зробити для вас", "І це все, що ви можете зробити". Тобто достоїнство подають як недолік чи навпаки.

Перебільшення або зменшення значення якої-небудь деталі. В цій задачі — це 1000 грн, які потрібні для наступної покупки: її позичають, отже, треба віддати з прибутку, що, власне, знищує його до... Чим довше продовжується обговорення завдання, тим частіше звучить цей аргумент.

Посилання на авторитет конкретної людини, частини групи, всієї групи звучить здебільшого наприкінці обговорення, коли один із поглядів продовжують відстоювати один — три учасники.

Прийоми, які заважають розуміти партнера.

Негативна оцінка висловлювання, яка принижує особистість партнера (наприклад: "Дурниці ти говориш", "Я бачу, що ти в цьому питанні нічого не розумієш" тощо).

Ігнорування — співбесідник не бере до уваги того, що говорить партнер, нехтує його висловлюваннями.

Егоцентризм — співбесідник намагається знайти у партнера розуміння тільки тих проблем, які хвилюють його самого.

Проміжні прийоми.

Випитування — співбесідник ставить партнерові питання за питанням, прагнучи довідатись щось, але не пояснює йому своєї мети.

Введення нового значення (смислу). Найефективніший прийом. Для виконання цього завдання пропонують три нових значення: 1) розглядати свою ситуацію з покупкою і продажем як дві самостійні справи; 2) вважати прибуток як різницю між затраченими на купівлю сумами (6000 + 8000 = = 14 000) й отриманих від продажу сумами (7000 + 9000 =16 000); 3) вважати, що всю операцію можна подати: 6000 + 7000 - 8000 + 9000 = 2000.

Основний акцент роботи при обговоренні прийомів аргументації на ефективність і частоту застосування. У реальному процесі тренінгу це ув'язується і з особистими особливостями учасників групи. Можна обговорювати прийоми, які допомагають і заважають взаєморозумінню партнерів. Формулюють висловлювання типу: "Пора приступити до нашої розмови", "Давайте повернемося до нашої розмови" тощо.

Підтакування — співбесідник супроводжує висловлювання партнера реакціями типу: "Так-так", "Угу".

Прийоми, які допомагають розумінню партнера (так зване активне слухання).

Вербалізація, ступінь А — проговорювання. Співбесідник точно, дослівно повторює висловлювання партнера. Він може почати з ввідної фрази: "Як я зрозумів вас..." та ін.

Вербалізація, ступінь Б — перефразування. Співбесідник відтворює висловлювання партнера в скороченому вигляді, коротко формулює найсуттєвіше в його словах.

Вербалізація, ступінь В — розвиток ідеї. Співбесідник намагається вивести логічний висновок із висловлювання партнера або висунути припущення стосовно причин висловлювання ("Якщо врахувати те, що ви сказали, то випливає, що...").

Як тему дискусії можна пропонувати будь-які проблемні ситуації, які торкаються проблем учасників і мають альтернативні рішення. Важливо, щоб у групі були учасники, які мають різні погляди. В особливих випадках можна спеціально запропонувати учасникам захищати протилежну думку і заставити їх стати на чужу позицію, знайти раціональні позитивні докази на користь чужої думки.

Обговорюючи проведену дискусію, учасникам можна запропонувати проаналізувати особливості поведінки членів групи з позиції розподілу соціальних ролей. Можна обговорити, хто з учасників і яку роль виконував, особливості поведінки, пози, жести, інтонації, які характерні для тої чи іншої ролі.

Література

1. Деркач А.А., Кузьмина Н. В. Акмеология: пути достижения вершин профессионализма. — М.: РАУ, 1993.

2. Дмитриева М. А, Крылов А. А., Нафтульев А. Я. Психология труда и инженерная психология. — Л.: ЛГУ, 1979.

8. Климов Е.А. Введение в психологию труда. — М.: МГУ, 1988.

4. Климов Е. А Образ мира в разнотипичных профессиях: Учебное пособие. — М.: МГУ, 1996.

5. Кононкин О. А. Психологические механизмы регуляции деятельности. — М.: Наука, 1980.

6. Мерлин B.C. Очерки интегрального исследования индивидуальности. — М.: Педагогика, 1986.

7. Методология исследования по инженерной психологии и психологии труда. — Ч. 1. — Л.: ЛГУ, 1974; Ч. Z. — Л.: ЛҐУ, 1975.

8. Основи загальної психології / За ред. акад. АПН України, проф. С. Д. Максименка. — К.: НПЦ Перспектива, 1998.

9. Практикум по инженерной психологии и психологии труда. — Л.: ЛГУ, 1983.

10. Справочник по инженерной психологии / Под ред. Б. Ф. Ломова. — М.: Машиностроение, 1982.

11. Хаккер В. Инженерная психология и психология труда. — М., 1985.

12. Хьелл Л., Зиглер Д. Теория личности (Основные положения исследования и применения). — СПб.: Питер Ком, 1998.

13. Чебихиева В. В. Психология трудового общения. — М., 1969.

14. Шадриков В. Д. Проблема антмогенеза профессиональной деятельности. — М., 1982.

15. Шадриков В. Д. Психология производственного обучения (системный подход). — Ярославль, 1976.

16. Шадриков В. Д. Системный подход в психологии производственного обучения: Автореф. докт. дис. — Ярославль, 1976.