суду покарання. Знайти оптимальний варіант співвідношення зазначених функцій —- стрижень проблеми ефективності цього інституту. Тому необґрунтоване застосування умовно-дострокового звільнення підриває стабільність покарання, створює ілюзію, якщо не повної безкарності, то, принаймні, недостатньо послідовної боротьби зі злочинністю. В остаточному підсумку значна частка осіб, що їх звільняють за різними підставами достроково, так і не зазнала відповідного кримінального впливу. Важливо не те, щоб за злочин було призначено тяжке покарання, а те, щоб жоден випадок злочину не проходив нерозкритим. Найчастіше боротьба мотивів у злочинця викликається не тільки його внутрішніми сумнівами та особистими особливостями, а рівнем роботи правоохоронних органів.
Однією з важливих проблем запобігання рецидиву є підтримка необхідної наступності в роботі щодо звільнених з місць позбавлення волі. Завдання першочергової важливості полягає в тому, щоб істотно підвищити ефективність постпенітенціарної роботи з цими особами. Після звільнення від покарання значне число осіб продовжували вести антигромадський спосіб життя. В результаті відсутності необхідного контролю та відповідної виховної роботи й впливу несприятливих умов багато рецидивістів вчинили черговий злочин протягом року після звільнення.
Література
1. Андреена Н. А. / Социальная психология. – М. 1980. – 158 с.
2. Беличева С. А. Основы превентивной психологии. – М. 1993. - 299 с.
3. Берне Р. Развитие Я — концепции и воспитания. — М.: Педагогика, 1986.—121с.
4. Бодалев А. А. Психология о личности. — М., 1988. — 433 с.
5. БрунерДж. Психология познания. — М., 1977. — 233 с.
6. Гальперий П.Я. Психология как объективная наука / П.Я. Гальперий. М.: Воронеж. – 1998. – 448 с.
7. Долгова А. И. Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних. — М., 1981. — 269 с.
8. Донцов А. И. Психология коллектива. — М, 1984. — 226 с.
9. Дубинин Н. П., Карпец И. И., Кудрявцев В. Н. Генетика, поведение, ответственность. — М., 1982. — 312 с.
10. Захарова А.В. Психология формирования самооценки.— Минск, 1993. —207 с.
11. Ковалев В. И. Мотивы поведения и деятельность. — М.: Наука, 1988. —С. 128—141.
12. Коломинский Я. Л. Психология взаимоотношений в малых группах. - Минск, 1976. - 310 с.
13. Левитов М.Д. О психических состояниях человека — М.: Просвещение, 1964.—334 с.
14. Леонгард К. Акцентуированные личности, / Пер. с нем. — К., 1981. —305 с.