Відсутність одного з батьків підліток або юнак намагаються заповнити шляхом наслідування іншим особам, серед яких нерідко виявляються злочинці. Факт відсутності одного з батьків породжує хворобливий стан неповноцінності побуту і самої особистості. Звідси, з одного боку,— замкнутість, озлобленість, мстивість, а з іншого — прагнення за всяку ціну домогтися авторитету серед однолітків, довести, що він заслуговує більш престижного місця і положення. І, нарешті, ще одна риса — специфічна форма заздрості: "якби в мене був батько, я б мав такі ж матеріальні блага, як і однолітки".

Відхилення від норми в поведінці членів родини впливають на увесь духовний світ неповнолітнього, на його вчинки. Як правило, з таких родин виходять молоді люди, які перейняли в. дорослих членів родини цинічне відношення до моральних цінностей, неповагу до оточуючих їх людей, негативне відношення до суспільних норм і правил поведінки. Зазвичай ці підлітки і юнаки найчастіше відіграють провідну роль у злочинних групах неповнолітніх.

Поведінка членів таких родин має особливо великий вплив на мотив і характер злочинів неповнолітніх. У порівнянні з іншими категоріями молодих злочинців тут значно частіше спостерігаються умисні протиправні діяння. При цьому злочин у своїй основі має, як правило, продумані й стійкі мотиви.

Брутальність, приниження людської гідності, аморальні вчинки старших у подібних родинах озлоблюють підлітка і юнака й тим самим сприяють формуванню таких мотивів, як помста; озлоблення. З іншого боку, така сімейна атмосфера породжує своєрідну психологічну реакцію з боку неповнолітнього — відстояти власну людську гідність, затвердити себе як особистість якщо не в родині, так серед товаришів. Наявність у родині раніше засуджених осіб, а також алкоголіків, наркоманів нерідко призводить до затвердження в сімейних відносинах психології корисливості та користі. Цей факт уже сам по собі не може не мати негативного впливу на мотивацію поведінки неповнолітнього.

Родини з відхиленнями від норми, як і неповні родини, характеризуються серйозними недоліками у взаєминах батьків і дітей. Свій крайній вияв ці недоліки одержують у явищах бездоглядності, тобто ослабленні або відсутності контролю за підлітками та молодшими юнаками. Бездоглядність — постійний супутник злочинів неповнолітніх, одне із джерел суспільно небезпечних дій та вчинків.

Тяжкі наслідки, наприклад, викликає відсутність належного контролю за процесом становлення та розвитку потреб неповнолітнього: нерозумне задоволення будь-яких примх підлітка і юнака, відсутність контролю за використанням наявних у нього грошей, невміння батьків вчасно припинити тягу до куріння, спиртних напоїв і т. ін. Вищим мотивом їхніх учинків і дій стає егоїстичне "хочу", що і спонукує нерідко до порушення закону.

Важко переоцінити ту небезпеку, яка відображає такі форми бездоглядності, як надання підлітку чи юнаку волі егоїстичних дій, аморальних учинків. Небезпека полягає в тому, що вони не готові до самостійної культурної організації свого вільного часу. Культурне дозвілля припускає, що його учасники соціально виховані, мають певну культуру. У противному випадку заняття спортом, наприклад, цілком сумісні із правопорушеннями. Необхідно не просто заповнювати вільний час підлітка, а духовно розвивати та загартовувати його. Тоді він зможе вибрати правильну лінію поведінки і у несприятливій ситуації буде активно прагнути до культурного дозвілля, відчуваючи в цьому потребу, а не пасивно чекати, коли його почнуть розважати.

За помилки у сімейному вихованні розплачуватися доводиться дітям. Вони нерідко виявляються безпомічними при зустрічі з більш сильними і морально зіпсованими людьми. Не маючи досвіду спілкування з людьми, вони охоче йдуть на контакти з небезпечними для суспільства особами, які "ліплять" з них подібних собі по напряму думок і поведінки. Як знаряддя чужої волі підлітки стають на шлях вчинення злочинів, втягуючи в суспільно небезпечну діяльність своїх товаришів та однолітків.

Несприятливі умови сімейного, виховання — лише початкова ланка в ланцюзі обставин, перед якими був поставлений неповнолітній злочинець. Чим старше стає підліток, тим ширше коло його спілкування і тим більша кількість різноманітних факторів впливають на нього. Більш значне місце в його житті починають займати не тільки товариші та однолітки, ай дорослі люди, які не перебувають із ним у родинних відносинах. З кожним роком все більше увагу підлітка привертають оточуючі люди, їхні вчинки та поведінка; усе серйозніше й ближче сприймає він їхні думки, оцінки, судження. До моменту настання віку правової відповідальності підліток перебуває вже в різноманітних контактах з однолітками та дорослими, він має певний досвід спілкування з людьми та починає свідомо визначати своє відношення до них і безпосереднього побутового оточення.

Важко перебільшити ту шкоду, яку наносять боротьбі зі злочинністю дорослі підбурювачі та організатори злочинів неповнолітніх. Але не можна забувати і те, що вони найчастіше втягують у злочинну діяльність тих підлітків і юнаків, які вже певною мірою підготовлені до цього. Багато хто із залучених — це неповнолітні, які виховувалися в несприятливих сімейних умовах і вже засвоїли з безпосереднього побутового оточення деякі негативні риси: жадібність, користь, неповагу до старших, цинічне відношення до жінки і т. ін.

Інша справа групи неповнолітніх, які скоїли злочин самостійно, без участі дорослих. Тут груповому вчиненню злочину передують зазвичай досить тривале знайомство підлітків і юнаків, спільне проведення вільного часу, спільність занять, інтересів, захоплень. Злочинна група поступово ніби "виростає" із уже сформованих раніше групових відносин. У цих відносинах негативні впливи побуту та вікові особливості набирають найбільш виродливих форм: підвищена емоційність виражається в невитриманості; прагнення до самоствердження — у брутальності, хамстві; бажання бути дорослим — у цинізмі, вульгарності; відсутність трудових навичок —-у зневазі до праці інших людей тощо. Цинічні оцінки та судження, будучи підтриманими групою, починають сприйматися підлітком та юнаком як правило та принципи поведінки. Звідси виникає більша рішучість групи у вчиненні злочинів, її підвищена антигромадська активність. Це виражається, зокрема, в обов'язковій участі кожного члена групи в групових злочинах.

Підлітки і юнаки вливаються в злочинну групу, як правило, добровільно, без зовнішнього примусу. Адже в психології злочинної групи с, безсумнівно, елементи, які залучають неповнолітнього: лжеромантика, лжегероїка, своєрідні, найчастіше цинічні, оцінки тих або інших явищ, прямолінійні судження про заборонні сторони життя і т. ін. Виявившись під впливом цієї психології, неповнолітній починає усе більш істотно перебудовувати свої погляди і уявлення на навколишніх людей, суспільство в цілому, на особисті та суспільні цілі і завдання. В остаточному підсумку негативний вплив групи знаходить своє логічне завершення або в епізодичних злочинах, або в системі суспільно небезпечних групових дій.

Таким чином, антигромадські прояви серед неповнолітніх тісно пов'язані з існуванням злочинних груп. Ці групи — прояв вкрай негативного впливу на підлітків та юнаків неблагополучних умов сімейного виховання, а також негативного впливу безпосереднього побутового оточення — двору, вулиці, кримінальних елементів тощо.

Отже, на формування неповнолітнього порушника правопорядку впливає безліч обставин. Одні з них відіграють роль безпосередніх причин злочинних діянь. Вони визначають процес формування суспільно шкідливих спонукань і зазіхань, а також особливості їхнього втілення в небезпечні для оточуючих дії та вчинки. Інші — виступають як умови, які визначають збереження цих причин і полегшують їхній прояв у злочинах неповнолітніх. Вони, як правило, підсилюють дію причин злочинних діянь і є тим обов'язковим фактором, на якому й реалізуються причини суспільно небезпечної діяльності підлітків та юнаків:

До першої групи належать негативні фактори сімейного виховання та побуту. Яку б категорію неповнолітніх злочинців ми не взяли, всі вони набули свій перший негативний зміст у сімейному та побутовому оточенні. Саме це оточення вносить у програму спонукальних мотивів і поведінки неповнолітнього ті негативні риси, які проявляються потім у злочинних і аморальних діях.

До другої групи належать фактори в організації навчально-виховного процесу в загальноосвітніх школах, училищах, коледжах та виробничих колективах. Недоліки такого роду виховання вже самі по собі можуть відіграти негативну роль у поведінці неповнолітнього. У тих же випадках, коли на молоду людину впливають при цьому ще й негативні елементи сімейних і побутових відносин, у наявності реальна основа для формування суспільно небезпечної особистості.

Неповнолітній правопорушник — мінлива й динамічна особистість. Навіть поверховий погляд на нього виявляє дивну непослідовність суджень, висновків і спонукань, нестійкість поведінки, нелогічність учинків і дій і т. ін. У психології правопорушника має місце єдність несумісності: подвійність і суперечливість самої основи особистості, її відношення до суспільства, до оточуючих людей, до норм і правил поведінки.

Зрозуміло, суперечливість психології властива взагалі підлітковому і певною мірою юнацькому віку. Більше того, формування особистості цього віку може протікати лише на основі подолання внутрішніх протиріч, на основі їхньої єдності та боротьби.

Внутрішня суперечливість особистості правопорушника має ряд особливостей. Головна з них полягає тому, що протиріччя духовного світу виявляються в несумісній, здавалося б, у рамках однієї особистості соціальній спрямованості: позитивній й негативній. А це значить, що в системі спонукань