При вивченні внутрішніх протиріч неповнолітнього правопорушника необхідно мати на увазі, що небажані впливи середовища саме й виражаються в суперечливій моральній орієнтації на ту або іншу систему відношень. При усій різноманітності суперечливих відносин, у яких перебуває неповнолітній, уявляється можливим виділити основні з них і звести їх в декілька груп.

Перша — протиріччя внутрішньо-сімейні та усередині колективу. Не усі з цих протиріч мають прямий негативний вплив на неповнолітнього. Адже деякі з них є неодмінною умовою вдосконалювання та розвитку внутрішньо-сімейних і внутрішньо-колективних відносин. Вони виступають як неодмінна умова зміцнення родини й колективу, усунення всього того старого, що заважає внутрішній єдності цих соціальних осередків. Це ті протиріччя, у. результаті подолання яких затверджуються нові, які відповідають вимогам сучасної моральності взаємин між членами родини, колективу.

Але є й інші протиріччя. Вони руйнують внутрішню цілісність, створюють несприятливі для виховання умови, призводять в остаточному підсумку до формування духовно нестійкої особистості. Це насамперед відноситься до сімейних умов виховання неповнолітніх правопорушників. Тут внутрішні протиріччя проявляються, як правило, у формі гострого конфлікту між сімейними відносинами, які відповідають вимогам моралі, і аморальною позицією, яку займають окремі члени родини. Особливо згубно впливають на внутрішній світ неповнолітнього ті протиріччя, які виражені в аморальних та антигромадських, вчинках членів родини, тобто в наявності усередині родини прямих джерел антигромадських і аморальних впливів.

Однак не менш важливе значення мають "приховані" від поверхового погляду внутрішньо-сімейні протиріччя. До таких протиріч відносяться насамперед дефекти в атмосфері психології родини, . виродливе розуміння цінностей, які обирають члени родини.

Особливо негативний вплив на внутрішній світ і поведінку неповнолітнього мають внутрішньо-сімейні протиріччя, коли вони посилюються педагогічною неспроможністю батьків. Часто батьки не розуміють, що головне для підлітка в родині, це відчуття свого захисту та шанобливого ставлення до себе.

Конфлікти між батьками і дітьми створюють особливу напругу в житті неповнолітніх і призводять до того, що вони або перетворюються в безвільних виконавців батьківських вимог, або шукають інші форми свого самоствердження як особистості. Неповнолітній виходить з-під впливу родини, знаходить далеко не завжди гарних друзів та наставників. Іноді результат цього — правопорушення.

Розкриття соціальної природи і психологічної характеристики протиріч особистості вносить досить важливі штрихи в "портрет" неповнолітнього правопорушника. Він з'являється як внутрішньо єдина система, у рамках якої спостерігаються важко сумісні психологічні риси і якості, їхня боротьба та взаємодія. І чим гостріше внутрішній конфлікт, чим більшою мірою властива неповнолітньому подвійність внутрішнього світу, тим не послідовніша його поведінка, тим різкіше амплітуда коливання його вчинків між добром і злом.

Найбільш гострі конфлікти властиві моральній свідомості неповнолітнього. Без перебільшення можна сказати: подвійність моралі — внутрішньо необхідна передумова більшості антигромадських діянь підлітків та юнаків. Тому головний напрямок виховної роботи із цією, категорією молоді повинен включати удосконалення форм і методів насамперед морального впливу на особистість. А таке вдосконалювання припускає глибоке знання внутрішніх протиріч неповнолітнього і надання йому своєчасної допомоги в їхньому подоланні.

Підліткові і юнаку необхідно допомогти в тому, чого він найбільш потребує. А бракує йому внутрішньої цілісності, уміння правильно розібратися у власних суперечливих поглядах, оцінках, судженнях. Мистецтво вихователя саме й полягає в тому, шоб вчасно помітити протиріччя особистості і допомогти затвердитися позитивним рисам. Для цього необхідно впливати на всі сторони особистості; інтелектуальну (усвідомлення значущості моральних цінностей), емоційну (моральні переживання та почуття), дієву (моральні вчинки та дії). Тільки такий всебічний вплив па процес подолання роздвоєності та суперечливості неповнолітнього в змозі дати ефективні результати у вихованні. Вони будуть тим вищі, ніж раніше вихователь розкриє протиріччя неповнолітнього і допоможе швидше їх перебороти.

Потрібно завжди мати на увазі, що наявність внутрішніх протиріч у поглядах особистості хоча не означає неминучості здійснення нею антигромадських діянь, але створює для цього реальні психологічні передумови. Коли утворюється сприятлива ситуація та обставини, ці передумови реалізуються в протиправні і аморальні дії та вчинки. Таким чином, виховна робота по подоланню у неповнолітніх внутрішніх протиріч цілком може бути охарактеризована як рання профілактика антигромадських проявів.

Організовуючи виховну роботу з неповнолітніми, не слід розглядати внутрішні протиріччя внутрішнього світу в якості якогось мимовільно виникаючого негативного явища. Протиріччя неповнолітнього виникають не самі по собі, а як наслідки його суспільної практики, його життєвого досвіду, умов, у яких формуються його риси і якості. Протиріччя в навколишніх умовах і визначають ті внутрішні протиріччя особистості, які с психологічною передумовою протиправних та аморальних діянь.

Антигромадська поведінка неповнолітнього, як і іншої Особи, деякою мірою є наслідок двох груп протиріч: перша — зовнішні стосовно особистості (протиріччя середовища, колективів і груп), друга — внутрішні протиріччя духовного світу особистості. На характер взаємозв'язку цих двох груп Протиріч істотний і прямий вплив мають виховні заходи, а також ступінь досягнутої єдності суспільних вимог. Схильність до конфліктів не випадково особливо велика в ранньому юнацькому віці. Підлітки піддаються підвищеному тиску виховних санкцій. Вихователі завжди жадають від них "дорослого" поводження. У цьому віці виникненню конфліктів сприяє, крім того, не однакова поведінка самих вихователів, так само як і часто суперечливі виховні вимоги.

Молода людина стоїть перед вибором сфери діяльності, способу .життя, ідеалів і т. ін. Тому вона найбільш потребує своєрідного еталону, специфічного зразка для наслідування, за допомогою якого можна було б успішно налагодити зв'язок з навколишнім світом, визначити свою життєву позицію, намітити особисті цілі і співвіднести їх із цілями інших людей і суспільства в цілому. Приклад для наслідування, таким чином, необхідний підліткові чи юнаку, щоб зробити правильний вибір в проблемних соціальних умовах, у які його поставило життя. Помилка в герої, у прикладі, в ідеалі має тут особливо тяжкі наслідки. Вона може негативно вплинути на вирішення найважливіших для нього питань, від яких залежить його подальша доля. Вона може спотворити, ще не сформовану особистість і призвести її зрештою на позиції правопорушення.

При цьому необхідно також враховувати психологічні особливості віку. Вони хоча і не визначають саму потребу в прикладі для наслідування, однак впливають на форму реалізації цієї потреби. Ці особливості, з одного боку, полегшують пошук ідеалу, а з іншого — створюють сприятливі умови для сприйняття і особистісного прийняття порочних прикладів, негативних зразків для поведінки. А це означає, що вікова психологія не тільки полегшує вибір ідеальних еталонів поведінки та діяльності, а й одночасно створює більші труднощі для такого вибору.

Відсутність ідеалу — внутрішня передумова аморальної та протиправної поведінки неповнолітніх. Не сформованість ідеалу в підлітковому та юнацькому віці спричиняє ослаблення тих критеріїв, на основі яких виробляється вибір вчинків, породжує поверхові погляди про їхню суспільну значущість і моральну змістовність.

Більшість неповнолітніх правопорушників саме в силу не сформованості в них ідеалу стають схильними до некритичного наслідування негативним прикладам. Вони легковажно, а іноді і бездумно підкоряються виникаючим в тій або іншій ситуації мотивам і реалізують їx у небезпечних, протиправних діяннях. Таким чином, злочин і відсутність ідеалу у неповнолітнього виявляються в причинному зв'язку.

Відомо, що ідеал має різні форми. Основні з них дві: ідеали як образ конкретної особи, яку неповнолітній визначає втіленням кращих, найцінніших з його точки зору якостей (герой художнього твору, історична особистість, реальні люди тощо), і ідеал як узагальнений образ, цілісна сукупність ідеальних, на думку підлітка і юнака, якостей та найбільш істотних рис.

У неповнолітніх правопорушників у більшості випадків не сформована перша форма ідеалу. Мотивом їхньої діяльності не стало наслідування високоморальної особистості або позитивному образу із творів мистецтва. Втративши наївно дитячі еталони поведінки, вони не знайшли розумно сприйнятих і емоційно підтриманих прикладів, які б полегшували вибір правильного способу життя. Багато хто з них або взагалі не замислюється над таким прикладом, або скептично ставиться до нього, або висувають на противагу негативні факти та перекручують моральні риси і якості особистості. Причинами такого психологічного явища виступають найчастіше події та обставини, болісно пережиті раніше: розчарування в близькій і шанованій людині, випадки обману з боку дорослих, зрада товариша, несправедливість і т. ін.

Катастрофа ідеалу — це трагедія для ще несформованої