У порівнянні з іншими віковими категоріями злочинців у неповнолітніх правопорушників частіше спостерігається ідеал у вигляді конкретної особи, яка стала прикладом для наслідування. Здасться, що це вираження загальної тенденції, властивої підлітковому та молодшому юнацькому віку: у цьому віці, як відзначають психологи та педагоги, найбільше інтенсивно формується ідеал у вигляді конкретно-почуттєвого образу, взятого часто з безпосереднього оточення. Цей процес пов'язаний з особливим психологічним станом — очікуванням спілкування. Уже у підлітків спостерігається підвищений інтерес і - гостра емоційність стосовно кожної нової людини — нового вчителя, нового знайомого, новачка в класі, нових хлопці у дворі тощо. У нових людях підліток шукає підтвердження тим уявленням та образам, які в нього склалися або перебувають у стадії формування. У юнацькому віці ці відносини мають дещо інший характер: інтерес до нового виражається в прагненні теоретично осмислити факти та вивести на цій основі збірні образи та поняття. Однак це аж ніяк не означає відрив від конкретно-почуттєвих явищ. Більше того, формування моральних абстракцій саме й припускає постійне повернення до життя, їх перевірку життєвими прикладами.

Життя різноманітне та суперечливе. Суперечливі та різноманітні уявлення неповнолітніх про ідеал. І правопорушники часто з позитивним ідеалом пов'язують такі приклади для наслідування, які в найкращому разі мають замість прізвищ прізвиська, а замість єдності ідеальних якостей — одну або дві досить помітних та ефектних риси. Саме неповнолітні найчастіше обирають таких осіб, які негідні такого відношення. Це відбувається не в силу якоїсь особливої порочності неповнолітніх, їхньої тяги до негативного, а внаслідок відсутності життєвого досвіду, невміння правильно розбиратися в людях, оцінити їх з погляду дорослої людини.

Значну роль у тому, що неповнолітній обирає в якості прикладу негативний образ, відіграють серйозні недоліки у виховній роботі з формування морального ідеалу. Не можна забувати, що психологія правопорушника — лише крайня і найбільш виродлива форма психології неповнолітніх. Це справедливо і відносно ідеалу. Як показують численні дослідження, не тільки в правопорушників, але й у значної частини підлітків та юнаків немає ще твердо сформованих ідеалів.

Підвищення ролі ідеалу як стимулу до діяльності нерозривно пов'язане з формуванням у підлітків та юнаків глибоко усвідомлених цілей і життєвих планів. Як показало вивчення психології неповнолітніх правопорушників, основний недолік — це розбіжність і навіть протиріччя між умоглядними ідеалами і тими практичними цілями, які молоді люди ставлять перед собою. Для більшості з них Ідеал не перетворився в той образ, у співвідношенні з яким вони хотіли б побудувати своє майбутнє, згідно з яким вони повинні діяти сьогодні. У їхній свідомості ідеал існує сам по собі, життєві плани — самі по собі. Слабшають і не перетворюються в стимул для діяльності ні ідеал, ні життєва мета. їхнє місце займають випадкові і нерідко негативні образи та спонукання. Поступово руйнуються позитивні життєві плани щодо майбутньої професії і т. ін.

Таким чином, не викликає сумніву, що подолання недоліків у формуванні ідеалів і життєвих цілей неповнолітніх має важливе значення в попередженні правопорушень і злочинів. Удосконалювання цього напрямку виховної роботи в школах пов'язано насамперед з поліпшенням діяльності по соціальній орієнтації підлітків та юнаків. Така орієнтація повинна містити в собі в органічній єдності моральний ідеал і життєву Мету. Для тих же, хто закінчує школу, ця мета зводиться в першу чергу до вибору професії з урахуванням своїх здібностей та інтересів, співвіднесених з інтересами суспільства.

Відомо, що з віком у молодих людей розширюється коло моральних понять і з'являється прагнення до більш узагальненого розгляду моральних якостей людини. Підлітки та молодші юнаки починають правильно оцінювати і досить чітко усвідомлювати в іншій людині те, як вона ставиться до своїх обов'язків, як проявляє себе відносно оточуючих людей. Однак вони ще недостатньо усвідомлюють більш складні внутрішні якості, які виражають відношення людини до самої себе, а також якості, які характеризують загальну спрямованість особистості та лінію її поведінки. Звідси уявлення молодих людей про моральний облік людини закономірно характеризуються деякою поверховістю, зовнішньою вираженістю та Недостатньою внутрішньою обґрунтованістю. А це створює передумови для нестійкості ідеальних моделей, для швидкої їхньої зміни та легкої схильності до негативних впливів.

Література

1. Андреена Н. А. / Социальная психология. – М. 1980. – 158 с.

2. Беличева С. А. Основы превентивной психологии. – М. 1993. - 299 с.

3. Берне Р. Развитие Я — концепции и воспитания. — М.: Педагогика, 1986.—121с.

4. Бодалев А. А. Психология о личности. — М., 1988. — 433 с.

5. БрунерДж. Психология познания. — М., 1977. — 233 с.

6. Гальперий П.Я. Психология как объективная наука / П.Я. Гальперий. М.: Воронеж. – 1998. – 448 с.

7. Долгова А. И. Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних. — М., 1981. — 269 с.

8. Донцов А. И. Психология коллектива. — М, 1984. — 226 с.

9. Дубинин Н. П., Карпец И. И., Кудрявцев В. Н. Генетика, поведение, ответственность. — М., 1982. — 312 с.

10. Захарова А.В. Психология формирования самооценки.— Минск, 1993. —207 с.

11. Ковалев В. И. Мотивы поведения и деятельность. — М.: Наука, 1988. —С. 128—141.

12. Коломинский Я. Л. Психология взаимоотношений в малых группах. - Минск, 1976. - 310 с.

13. Левитов М.Д. О психических состояниях человека — М.: Просвещение, 1964.—334 с.

14. Леонгард К. Акцентуированные личности, / Пер. с нем. — К., 1981. —305 с.