Суспільні потреби наочно виражають соціальну природу людини. Однією із суспільних потреб є потреба в спілкуванні. Потреба в спілкуванні стимулює розвиток особистості. У спілкуванні людина пізнає не тільки інших, але й себе. У процесі спілкування людина опановує досвід соціального життя. Потреба в спілкуванні стимулює обмін знаннями й досвідом, почуттями й думками. Вона може проявлятися й у формі приватної потреби в дружбі. Потреба в дружбі як виборчому спілкуванні переростає у потребу'в спільній творчості. Потреба особистості в суспільній діяльності випливає з характеру життя людей у суспільстві, де кожний може обирати й бути обраним.

У структурі всебічно розвиненої людини представлені всі людські потреби при домінуванні високих суспільних і духовних потреб.

Потреби людини завжди регулюються моральними принципами. Перш ніж виявити активність у напрямку задоволення потреби, вона співвідносить потребу із соціальними умовами, зважує можливі наслідки дій для себе й для колективу.

На базі потреб, здатностей й ідеалів формуються інтереси людини. Інтерес можна визначити як специфічне відношення особистості до об'єкта в силу його життєвої значущості. Інтерес виражає особисту приязнь до будь-якої діяльності. Інтерес може формуватися стихійно, неусвідомлено, в силу емоційної привабливості об'єкта, а вже потім відбувається усвідомлення його життєвої значущості. Емоційна привабливість об'єкта визначається властивостями як об'єкта, так і сприймаючого його суб'єкта.

Інтереси індивіда, хоча й залежать від особливостей об'єкта і якостей самого індивіда, в остаточному підсумку формуються іншими людьми, колективом, суспільством в цілому. Отже, інтереси людей суспільно-історичного походження. Вони залежать від рівня розвитку виробництва й духовної культури, розвитку суспільних відносин і т. ін. Інтерес проявляється в позитивних емоційних процесах і станах, таких, наприклад, як радість і задоволення від цікавої роботи, легка зосередженість уваги на об'єкті інтересу й, нарешті, у підвищеній працездатності людини.

Інтереси мають істотне значення в житті й діяльності особистості. Повноту і щастя життя людина відчуває тоді, коли в неї є інтереси. Інтереси спонукають до діяльності й активізують особистість. Робота, якщо вона відповідає інтересам, виконується легко й продуктивно.

Інтереси людей надзвичайно різноманітні, як і вся людська діяльність, їх насамперед розрізняють за спрямованістю на об'єкт. У цьому можна виділити матеріальні й духовні інтереси. Ті й інші носять вибірковий характер. Матеріальний^ інтерес може відображатися в прагненні до житлових зручностей, до задоволення гастрономічних потреб, інтересі до одягу тощо.

Духовні інтереси характеризують високий рівень розвитку особистості. Це насамперед пізнавальні інтереси, які виступають у формі навчальних і спеціально-наукових інтересів до різноманітних галузей знання. До них також відносяться різні професійні інтереси. До духовних інтересів відносяться й естетичні: інтерес до театру, живопису, музиці і т. ін.

Наступну групу становлять суспільно-політичні інтереси. *До них відносяться інтереси до дипломатичної діяльності, інтерес до керівної роботи в громадських організаціях, інтерес до політичних партій тощо.

Розрізняють також безпосередній й опосередкований інтереси. Безпосередній інтерес — це інтерес до самого процесу діяльності: процесу пізнання — оволодінню знаннями, процесу праці, творчості. Опосередкований інтерес — це інтерес до результатів діяльності: наприклад, до освіти, здобутої професії, певного службового й суспільного становища, вченого звання; або, нарешті, до матеріальних результатів праці. Найбільш сприятливим для активної діяльності особистості с правильне співвідношення безпосереднього й опосередкованого інтересів.

За рівнем дієвості інтересів їх можна підрозділити на пасивні і активні. Пасивні — це споглядальні інтереси, коли людина обмежується сприйняттям об'єкта, який її цікавить, наприклад любить слухати оперу, музику, зазнає насолоди при сприйнятті картин, але не проявляє активності до глибокого пізнання об'єкта, оволодіння ним. Активний інтерес— діючий, коли людина не обмежується сприйняттям, а діє з метою оволодіння об'єктом інтересу. Він один із спонукальних мотивів розвитку особистості, формування знань і навичок, здатностей і характеру.

Розрізняють також інтереси за обсягом. Можуть бути люди із широкими різнобічними та глибокими, інтересами і люди із широкими, але поверховими інтересами. До першої групи можна віднести людей, інтереси яких багатосторонні і які глибоко у всьому розбираються. Інші проявляють допитливість-до всього, але глибоко не проникають в сутність об'єктів. Є люди із глибокими, але дуже вузькими інтересами. Це однобічні люди, які живуть у вузькому світі свого інтересу. Найбільш позитивним є такий тип людини, у якої на тлі широких, багатосторонніх інтересів є центральний, основний інтерес.

Інтереси хоча й не збігаються з потребами, але формуються на їхній основі, а тому і відображають загальний склад особистості.

Характерним для структури потреб й інтересів правопорушників є: порушення рівноваги між різними видами потреб та інтересів, перекручений характер деяких потреб, бідність тих й інших, аморальність способу задоволення.

Із всіх потреб й інтересів правопорушника на першому плані стоять матеріальні, до того ж вони нерідко мають перекручений характер. Так, потреба в їжі приймає форму обжерливості, статева потреба виступає як розпуста. Нерідко можна зіштовхнутися з наявністю пристрасті до гри, алкоголю, крайньої скнарістю й аскетизмом з метою накопичення грошей або матеріальних цінностей.

Що ж стосується духовних потреб, інтересів, то — в одних вони заглушені, загальмовані, в інших дуже бідні.

Що ж стосується суспільних потреб й інтересів, той вони слабко розвинені, а то й перекручені. Візьмемо хоча б потребу в дружбі. Іноді здається, що існує злодійська дружба і відданість. Однак це не так: "дружба" ця заснована на страху або грошах. Вона носить ситуаційний характер.

Суспільна діяльність сама по собі не становить інтересу для правопорушників. Якщо вони її і виконують, то лише для маскування злочинних дій і своєї особистості. Злочинці-рецидивісти цураються праці, при цьому вказують на те, шо їх ціль полягає в тому, щоб "прожити життя красиво, без праці".

Потреби й інтереси правопорушник задовольняє, порушуючи моральні та правові норми. Для рецидивіста "всі засоби гарні, якщо вони ведуть до мети". Звідси такі риси, як черствість до людей, безсердечність, готовність на все в ім'я того, щоб випити або солодко поїсти, і т. ін.

Світогляд й ідеали. Вищим регулятором людської поведінки є світогляд. Під світоглядом розуміють систему поглядів на природу, суспільство й людське мислення як результат відображення дійсності. Світогляд у вузькому розумінні цього слова — це система поглядів на громадське життя, тобто моральні погляди, які відображають суспільне буття людей.

Варто розрізняти світогляд класу, суспільства в цілому та окремої особистості. Світогляд класу виражається в ідеології або систематизованій узагальненій суспільній свідомості. Світогляд особистості становить ядро її спрямованості, її відносини до різноманітних сторін громадського життя. Суспільна свідомість класу та особистості збігається у своїй сутності, але може розрізнятися за обсягом, глибиною та ступенем.

Світогляд особистості відображає не тільки особисте буття, а й буття цілого класу, а також і психологію цього класу, соціальної групи, нації, суспільства в цілому. Погляди особистості формуються під впливом певної ідеології. Із процесом розвитку суспільства значення ідеології у формуванні свідомості мас зростає усе більше й більше. Світогляд особистості проявляється у висловлюваннях, вчинках і діях, поводженні в суспільстві.

Якщо знання, в яких формуються погляди на життя, спонукують почуття, то в цьому випадку маємо переконання. Під переконаністю потрібно розуміти глибоку й обґрунтовану віру людини в принципи й ідеали. Переконана людина та, у якої ідеї злилися з почуттями й волею.

У моральному ідеалі ніби в концентрованому виді проявляються переконання людини, її життєва позиція. Ідеал виступає одним із мотивів, яким керується особистість. Наявність високого морального ідеалу означає високий рівень розвитку особистості, характеризує споріднення її помислів і дієву цілеспрямованість.

Моральний ідеал відображає життя. Не можна собі уявити що-небудь, чого не було б у реальності. Позитивний ідеал виникає в результаті узагальнення всього кращого, що є в дійсності. Як ідеал може служити образ конкретної особистості, історичної і сучасної, яка втілила в собі те краще, що є в житті. Разом з тим ідеал — це той образ, зразок, який передбачає майбутнє.

Правопорушник піддається тому ж ідеологічному впливу, що й інші члени суспільства. Однак внаслідок особливостей виховання, які заклали дефективні соціальні настанови, або в результаті специфічного способу життя, яке знайшло своє відображення в поглядах людини на життя, і, нарешті, низького рівня освіти правопорушники відрізняються своїми поглядами на життя, суспільство і своє покликання в ньому, на працю, на свої обов'язки.

Основними принципами "філософії" злодія є: "гроші не пахнуть", "треба вміти жити красиво", "роботу люблять дурні", "не пійманий — не злодій" і т. ін. Злодії із