Поводження людини залежить не тільки від соціальних умов, а й від особливостей її темпераменту та характеру.

Темперамент (від лат. temperamentum — належне співвідношення частин, домірність) — характеристика індивіда з позицій його динамічних особливостей; інтенсивності, швидкості, темпу, ритму психічних процесів і станів. Два компоненти темпераменту — активність. й емоційність присутні в більшості класифікацій і теорій темпераменту. Активність характеризує ступінь енергійності, стрімкості, швидкості і, навпаки, повільності, інертності, а емоційність — особливості протікання емоцій, почуттів, настроїв і їхню якість: знак (позитивний, негативний) і модальність (радість, горе, страх, сум, гнів і т. ін.). Розрізняють темперамент як певне стійке сполучення психо-динамічних властивостей, які проявляються в діяльності та поведінці, і його органічну основу. Відомі три основні системи пояснень її сутності, з яких дві перші мають лише історичний інтерес. Перша, (гуморальна) пов'язує стан організму з співвідношенням різних соків (рідин), у зв'язку із чим виділялися чотири типи темпераменту: сангвінічний, холеричний, меланхолійний, флегматичний (Гіппократ, Гален та ін.); ця термінологія стала широко вживаною; друга (конституціональна) походить з розходжень у конституції організму — його фізичної будови, співвідношення його окремих частин, різних тканин (Кречмер, Шелдон та інші); третя пов'язує типи темпераменту з діяльністю центральної нервової Системи. Вчення. І. П. Павлова про вплив центральної нервової системи на динамічні особливості поводження виділяє три основні властивості нервової системи : силу, урівноваженість, рухливість збуджувального і гальмівних процесів і чотири основні типові їхні сполучення у вигляді чотирьох типів вищої нервової діяльності: сильний, урівноважений, рухливий; сильний, урівноважений, інертний; сильний, неврівноважений; слабкий. Першому типу відповідає темперамент сангвініка, другому — флегматика, третьому — холерика, четвертому — меланхоліка. Структура основних властивостей нервової системи набагато складніша, а число комбінацій набагато більше. Проте зазначені чотири типи темпераменту як найбільш узагальнені можуть бути використані для вивчення індивідуальності. Темперамент відносно стійкий і мало піддається змінам під впливом навколишнього середовища та виховання, однак він змінюється в онтогенезі.

Темперамент не характеризує змістовну сторону особистості (спрямованість мотиваційної сфери, ціннісні орієнтації) і не визначає безпосередньо змістовні риси особистості. Однак властивості темпераменту можуть як допомагати, так і протидіяти формуванню певних рис особистості, оскільки темперамент може модифікувати значення факторів навколишнього середовища та виховних впливів, від яких у вирішальному значенні залежить формування особистості в цілому.

Як уже зазначалося, історично визначилися чотири типи темпераменту.

Сангвінік (від лат. sanquis — кров) — суб'єкт, який характеризується високою психічною активністю, енергійністю, працездатністю, швидкістю рухів, розмаїтістю й багатством міміки, швидким темпом мовлення. Сангвінік прагне до частої зміни вражень, легко й швидко реагує на навколишні події, товариський. Емоції — переважно позитивні — швидко виникають і швидко змінюються. Порівняно легко й швидко переживає невдачі. У сангвініка збуджувальний і гальмівний процеси досить сильні, урівноважені, рухливі. При несприятливих умовах і негативних виховних впливах рухливість може вилитися під час відсутності зосередженості в невиправдану поспішність учинків.

Флегматик (від гр. phlegma — слиз) — суб'єкт який характеризується низьким рівнем психічної активності, повільністю, невиразністю міміки. Флегматик важко переключається з одного виду діяльності на інший і пристосовується до нової обстановки.

У флегматика переважає спокійний характер. Почуття та настрій відрізняються постійністю. При несприятливих умовах може з'являтися в'ялість, схильність до виконання одноманітних дій. Флегматика відрізняє сильний, інертний тип нервової системи.

Холерик (від гр. chole — жовч) — суб'єкт, який характеризується високим рівнем психічної активності, енергійністю дій, різкістю рухів, їхнім швидким темпом, поривчастістю. Холерик схильний до різких змін настрою, запальний, нетерплячий, підданий емоційним зривам, іноді буває агресивним. Холерика відносять до сильного неврівноваженого типу. При відсутності належного виховання недостатня емоційна неврівноваженість може призвести до нездатності контролювати свої емоції у важких життєвих обставинах.

Меланхолік (від гр. melanos — чорний, chole — жовч) — суб'єкт, який володіє одним із чотирьох основних типів темпераменту, характеризується низьким рівнем психічної активності, сповільненістю рухів, стриманістю моторики та мови, швидкою стомлюваністю. Меланхоліка відрізняють висока емоційна сенситивність, глибина та стійкість емоцій при слабкому їхньому зовнішньому вираженні, причому переважають негативні емоції. При несприятливих умовах у меланхоліка може розвинутися підвищена емоційна вразливість, замкнутість, відчуженість. У представників меланхолійного Темпераменту переважає гальмівний процес при слабкості як збудження, так і гальмування.

Сором'язливість меланхоліка може вплинути на його співучасть у злочині, тому що в нього недостатня внутрішня вираженість волі щодо іншої людини. Під впливом страху (залякування) з боку рецидивіста меланхолік може стати на шлях співучасті в злочині.

Очевидно, що існує певний зв'язок між темпераментом людини і характером злочину. В одному випадку він детально продуманий, виконаний методично, в іншому почувається "розмах" і безтурботність.

Визнаючи непрямий зв'язок між деякими властивостями темпераменту і кримінальними діями, слід підкреслити, що цей зв'язок не носить фатального характеру і що зазначені наслідки мають місце при слабкому розвитку інших властивостей особистості, особливо вольових рис характеру.

На основі темпераменту під впливом обставин життя та виховання складається характер.

Характер — це сформований, певний стиль відношення і поведінки людини. Коли говорять про характер особистості, то в першу чергу мають на увазі відношення людини до інших людей. Про одну людину говорять, що вона чуйна, доброзичлива, готова завжди прийти на допомогу. Про іншу говорять, що вона у центрі ставить себе, свої егоїстичні цілі, y всьому шукає тільки вигоди для себе, люди для неї лише засіб досягнення мети, а якщо вони для неї байдужі, то ставиться до них грубо, цинічно.

Про характер говорить і те, як людина виконує свої обов'язки і як діє. Рішучість або нерішучість, сміливість або боягузтво, наполегливість або відступ при перших труднощах, твердість або м'якотілість — усе це представляє вольові риси характеру. Характер розкривається в емоціях. Є люди м'які й грубі, ласкаві й черстві. Отже, характер людини виражає певний склад його потреб й інтересів, прагнень і цілей, почуттів і волі, що проявляються у вибірковості його сприйняття й поведінки, у відносинах і манерах поводження.

У процесі пізнання та діяльності в певних соціальних умовах життя складаються специфічні для даної людини або групи людей відношення до навколишнього та способи дії і поведінки. Сформовані домінуючі відношення людини до суспільства, праці, людей і манера поведінки складають характер людини.

Характер включає такі основні якості: моральну вихованість, повноту, цілісність, визначеність, силу, урівноваженість.

Моральна вихованість характеризує людину як з боку ЇЇ відносин, так і форми поводження.

Цілісність проявляється у внутрішній єдності психічного складу особистості й погодженості її відносин до різних сторін дійсності, єдності слова і справи. У житті можна зустріти людей, у яких виявляється роздвоєність помислів і почуттів, розбіжність між словом і справою.

Визначеність характеризує твердість і непохитність поводження, які постійно відповідають сформованим переконанням, що становить сенс життя і діяльності людини.

Сила виражає енергію, з якою людина добивається поставленої перед собою мети, здатність жагуче захоплюватися.

Урівноваженість характеризує найбільш оптимальне для діяльності і спілкування з людьми співвідношення стриманості й активності.

Всі ці основні властивості характеру перебувають у складному відношенні. Так, можна спостерігати однобічність і вузькість характеру, що поєднуються з великою1 силою, або повноту характеру без достатньої його визначеності. Повнота, цілісність, визначеність і сила характеру — це результат життєвих впливів і виховання.

На характер людини впливає тип нервової системи. Так, людина невтримного типу схильна до сильних і різких реакцій на роздратування навколишнього середовища. Людина з рухливим типом проявляє жвавість у поведінці, легко встановлює контакт із людьми й добре орієнтується в нових умовах і т. ін.

Людина може керувати своїм темпераментом. Особистість може проявляти стійкість і мужність, але не тільки тому, що в неї сильний тип нервової діяльності, а головним чином тому, що у неї виховане відповідальне відношення до справи, вироблені певні моральні поняття й звички, завдяки яким вона може переборювати труднощі, долати або маскувати страх. Звичайно, що у випадку маскування типу він не залишається зовсім незмінним.

Характер формується в процесі активної взаємодії особистості і навколишнього середовища. Тому індивід може змінити свій характер, хоча для цього потрібні неабиякі зусилля.

Відхилення від норми в характері правопорушників можуть бути патологічними. До них можна віднести істеричні риси, патологічні афекти, риси, пов'язані з маніакально-депресивним психозом, і т. ін. Люди з такими рисами характеру соціально небезпечні і підлягають лікуванню.

Інші відхилення в характері, не будучи патологічними, можуть призвести до хвороби або стати суб'єктивною передумовою кримінальних дій. До них можна віднести жадібність. Надмірна сексуальна збудливість у сполученні з неповажним відношенням до