Міжособистісні стосунки складаються в реальних умовах життя та діяльності людей у процесі взаємодії. На тому, як розвиваються стосунки, суттєво позначаються різноманітні об'єктивні чинники, які визначають успішність таких контактів чи ускладнюють їхнє формування. Комфортні виробничі умови, забезпеченість потрібними засобами праці, чітка організація роботи створюють сприятливі для взаємодії людей умови. Важливий вплив на ефективність такої взаємодії має психологічний чинник — ставлення один до одного, психологічна та практична готовність до співпраці, індивідуально-психологічні особливості людей та ін. Найповніше суб'єктивний характер міжособистісних стосунків виявляється в сумісності людей.

Сумісність — це оптимальне поєднання якостей людей у процесі взаємодії, що сприяє успішному виконанню спільної діяльності.

У психології виділяють такі чотири різновиди сумісності: фізичну, психофізичну, соціально-психологічну та психологічну.

Фізична сумісність виявляється в гармонійному поєднанні фізичних якостей двох або кількох людей, які виконують певну спільну діяльність. Наприклад, максимальна противність фізичної праці можлива лише за умов, коли ті, хто разом її виконує, не поступаються один одному в силі та витривалості. Досить поширеними є критерії відбору за показниками фізичної сумісності у спорті при комплектуванні команд (групування за ваговими категоріями у важкій атлетиці).

Засадничими стосовно психофізіологічної сумісності є особливості аналізаторних систем, а також властивостей нервової системи. Цей різновид сумісності передбачає успішність взаємодії людей у тих видах діяльності, в яких чутливість у межах аналізаторної системи є вирішальною. Робота на конвеєрі вимагає певного темпу виконання виробничої операції від кожного працівника. У разі невідповідності психофізіологічних характеристик когось із працівників процес порушується, а може і взагалі припинитися. Для двох контролерів спільна робота стосовно розрізнення насиченості кольорів буде неможливою, якщо у них гостра чутливість щодо кольорів буде різною. Ще більшого значення у межах цього різновиду сумісності набуває темперамент. Доведено, що найуспішніше взаємодіяти можуть неоднакові темпераменти (холерик і флегматик, сангвінік і меланхолік), гірше — люди з однаковим темпераментом (два холерики, два меланхоліки). Як уже зазначалося, в роботі, яка потребує рухливої нервової системи від усіх її учасників, протилежні темпераменти непридатні для взаємного її виконання.

Соціально-психологічна сумісність передбачає взаємини людей з такими особистісними властивостями, які сприяють успішному виконанню соціальних ролей. У цьому випадку необов'язкова схожість характерів, здібностей, але обов'язковою є їхня гармонія. Життєвий досвід свідчить, що контакти налагоджуються швидше і є міцнішими у людей з рисами характеру, які доповнюють один одного; запальний, імпульсивний — спокійний, поміркований; теоретик — практик.

Проте це не означає, що сумісними є лише люди з протилежними рисами. Сумісність можлива і за умов збігу рис характеру чи інших особистісних якостей, але ймовірність руйнування спільності за цих обставин вища.

Психологічна сумісність передбачає спільність поглядів, переконань, соціальних установок, цінностей, ставлень. Спільність поглядів, переконань, цінностей, моральних установок найбільше духовно зближує людей. Психологічна сумісність, яка на цьому ґрунтується, — це вищий інтегративний рівень спільності людей, яка характеризує глибокий, змістовний бік взаємодії і зусиль, її ефективність.

Відсутність сумісності в групі людей, залучених до виконання суспільно чи особистісно значущої діяльності, за певних умов може спричинити конфлікт.

Конфлікт — це протиріччя, що виникає між людьми у зв'язку з розв'язанням тих або інших питань соціального чи особистісного життя. Стан конфлікту характеризується гострими негативними емоціями, переживанням його учасників. Конфлікт може виявитися на рівні свідомості окремої людини — це внутрішньо-особистісний конфлікт, а також у міжособистісній взаємодії та на рівні міжособистісних групових стосунків.

Внутрішньо-особистісний конфлікт виникає тоді, коли є сутичка рівних за силою та значущістю, але протилежно спрямованих мотивів, потреб, інтересів, потягів однієї людини (наприклад, необхідність дотримати слова; неможливість зробити це через зваби, утриматися від яких особистість не в змозі).

Міжособистісний конфлікт спричиняється ситуацією, в якій члени групи прагнуть до несумісних цілей або керуються несумісними цінностями чи нормами, намагаючись їх реалізувати в спільній діяльності. Конфлікт може виникнути під час розподілу функціональних обов'язків між членами групи чи обговорення шляхів досягнення спільної мети діяльності.

Міжгруповий конфлікт є там, де гострі протиріччя виявляються у стосунках між окремими соціальними групами, які мають власні цілі, причому своїми практичними діями перешкоджають одна одній. До такого конфлікту можуть призвести шпигунство, суперництво у боротьбі за зону впливу тощо.

Протиріччя в міжособистісних стосунках не завжди приводять до конфлікту: чимало з них розв'язують шляхом домовленості, знаходження консенсусу. В групах і колективах, які вже сформувалися, члени яких мають достатній досвід спільного співжиття, протиріччя виникають не так часто, як у новоутворених. Це пов'язано з тим, що завдяки взаємопізнанню та взаємній адаптації досягається такий рівень сумісності членів, коли небезпека розв'язання конфлікту зводиться до мінімуму. В групах і колективах, які перебувають на стадії становлення та розвитку, протиріччя нерідко завершуються конфліктом. Причини — психофізична та соціально-психологічна несумісність, важкий характер, завищена самооцінка тощо. В особистих взаємовідносинах, які ґрунтуються недружніх стосунках і спільності життєвих інтересів, несумісність рідко буває причиною конфліктів. Коли з якихось причин тенденції несумісності починають виявлятися в стосунках, то взаємовідносини між людьми припиняються.

Дослідження сумісності при комплектуванні груп для виконання складної, пов'язаної з ризиком діяльності має важливе значення для забезпечення її надійності й ефективності. Така робота виконується під час підбирання екіпажів для космічних польотів, груп альпіністів для сходження, виробничих груп, коли характер роботи вимагав від її виконавців високого рівня узгодженості в діях і належних морально-вольових якостях [5].

Психологія ділового спілкування

Через ділову бесіду реалізується прагнення одного працівника або групи до дії, яка змінить хоч би одну з сторін якої-небудь ситуації або визначить нові відносини між учасниками бесіди. У світі бізнесу, політики ділові бесіди є усним контактом між співрозмовниками, які мають повноваження з боку своїх організацій або країн для їх проведення і вирішення конкретних проблем.

Ділові бесіди спрямовані на реалізацію таких функцій: а) пошук нових напрямів і початок перспективних заходів; б) обмін інформацією; в) контроль початих заходів; г) взаємне спілкування працівників із одного ділового середовища; ґ) пошуки й оперативне опрацювання робочих ідей і задумів; д) підтримка ділових контактів на рівні підприємств, фірм, галерей, країн.

Структура ділової бесіди

Підготовка до ділової бесіди. Визначення місця та часу зустрічі. Початок бесіди: вступання в контакт. Формулювання проблеми та передача інформації. Аргументування.

Спростування доведень співбесідника.

Аналіз альтернатив, пошук оптимального або компромісного варіанта, конфронтація учасників. Прийняття рішення. Фіксування домовленостей. Вихід із контакту.

Аналіз результату бесіди, власної тактики спілкування.

Підготовка до ділової бесіди, особливо під час вирішення спірних і делікатних питань (торговельні переговори, економічні або політичні угоди тощо), є важкою і відповідальною справою. Вона охоплює складання плану бесіди на підставі визначення основних її завдань, пошук шляхів для вирішення цих завдань, аналіз зовнішніх і внутрішніх можливостей виконання плану бесіди, прогноз можливого кінця бесіди, збирання потрібної інформації про майбутнього співбесідника, відбір найвагоміших аргументів для захисту своєї позиції та найвигіднішої стратегії і тактики спілкування, а також питання тиску, маніпулювання, прохання допомоги, співпраці.

Визначення місця зустрічі та часу проведення ділової бесіди може відбуватися по-різному залежно від установок-позицій учасників. Позиція "зверху" реалізується так: МЯ чекаю вас о 16 год. у себе в кабінеті". На "чужій території" виконання такої позиції ускладнене. Позиція "знизу" виконується як прохання: "Мені бажано з вами порадитися. Коли і куди мені під'їхати?". Позиція "на рівних" може звучати, наприклад, так: "Нам потрібно було б поговорити. Давайте узгодимо місце і час нашої зустрічі".

Перед зустріччю треба перевірити свою готовність до неї, задавши собі запитання:

1) яку головну мету я ставлю перед собою у бесіді?

2) чи здивувався співбесідник, коли я попросив його про зустріч, чи виявив незадоволення?

3) чи можу я обійтися без цієї розмови?

4) чи готовий до обговорення запропонованої теми мій співрозмовник?

5) чи я впевнений в благополучному завершенні розмови? Які об'єктивні та суб'єктивні перепони можна очікувати?

6) яке завершення розмови влаштовує (не влаштовує) мене, мого співрозмовника, нас обох? Якщо бесіда зайде в тупик, чи варто йти на компроміс?

7) які прийоми впливу на співрозмовника я буду використовувати у бесіді (посилання на авторитетні міркування, на досвід інших закладів, на крайню важливість вирішуваного запитання тощо)?

8) які питання я буду задавати? Які питання може задати мені співрозмовник?

9) як я буду себе вести, якщо мій співрозмовник: а) у всьому зі мною погодиться; б) не відреагує на мої аргументи; в) висловить недовіру до моїх слів, думок; г) намагатиметься приховати свою недовіру.

Шанси на успішне завершення ділової зустрічі збільшаться, якщо дотримуватися рекомендацій;

1) готуйте своє запитання так, щоб воно було коротким, цікавим, але не дискусійним (якщо потрібно отримати позитивну відповідь на декілька пропозицій, прохань, то починайте з такого, яке можна виконати найшвидше);

2) домагайтеся оптимальної лаконічності у викладенні думок,