13 років - починає працювати механізм творчості. Але це не означає, що він працює на повну потужність. Тут працює лише який-нсбудь один з елементів механізму, а всі інші сприяють його роботі. Якщо і на цій сходинці вікового розвитку зберігається гармонія, що майже весь час змінює свою структуру, то підліток безболісно здолає наступну греблю і досягне віку революціонера.

Підкреслимо: механізм творчості залучається до роботи самостійно. 1 відбувається це тільки в тому випадку, коли кожна складова оптимально розвинута і всі вони разом гармонійно узгоджені та врівноважені. Тоді завдання, з якими стикається людина, вона змушена розв'язувати до кінця. Складність завдання викликає почуття дискомфорту (всім подобається, всім зручно, а вам - тісно, гидко, коле). Зрозуміти, чому щось усіх влаштовує, а вам не подобається, - це зрозуміти завдання. Ознака вирішеного завдання; дискомфорт, асимільований у комфорт. У віці революціонера підліток має зробити новий крок уперед. Виокремитися з найближчого оточення, свого соціуму - жити і діяти в ньому гармонійно. Не кожний може вирішити власні завдання.

21 рік. Якщо революціонер успішно подолав цю греблю вікового розвитку—першу гармонійну вершину життя, його механізм творчості здатний виконувати талановиту роботу. Ніде правди діти, почуття (пізнавальні, моральні або естетичні) інколи затьмарюють мислення, але спільно всі елементи працюють злагоджено: почуття відкриті всьому світу, а логічне мислення набуває здатності формулювати і віднаходити міру речей.

Механізм творчості, розвиваючись нормально, досягає стану, який дозволяє сподіватися на появу перших результатів. Він починає працювати.

У цьому віці спостерігається другий вигин - передує механізм почуттів. Уява та ії витвори оцінюються почуттями і мисленням, між ними виникає антагонізм. Перемагають почуття. Ця здатність поступово набирає потужності, і підліток починає нею користуватися. Що ж нове тут з'являється?

34 роки - врівноваженість і гармонійність - продуктивна дієвість механізму творчості. Гармонія мислення, почуттів і уяви, психомоторики, що живиться оптимальним енергопотенціалом, і механізму в цілому - виникає здатність до геніальної роботи.

55 років - людина може стати творцем. Третя гармонійна вершина життя: мислення підпорядкує собі почуття - умова створення нового світу, відкриття того, що люди почували, але були неспроможні означити і користуватися силами природи.

Нагадаємо: числа Фібоначчі визначають головні етапи розвитку людської душі. А чи здолає людина цей шлях без зупинок, залежить від батьків і вчителів — системи освіти, а згодом — лише від самої людини, від того, як людина буде пізнавати і змінювати сама себе.

Аби механізм творчості розвивався повноцінно — щоб людина стала талантом, генієм, творцем, - він повинен розвиватися природно і вільно. Але це не означає, що цей розвиток - в ідеалі - пряма лінія. Нічого подібного! Тому що будь-який графік, прямолінійний графік створює уявлення про процес повторення, копіювання (нехай з нагромаджуванням - зростанням чогось) початкового стану.

Ряд чисел Фібоначчі має ще одну дивну властивість: кожний віковий період може бути розкладений на більш дрібні гармонійні і пропорційні відрізки часу, протягом яких відбувалися певні зміни в механізмі творчості.

Розвиток гармонійної цілісності (якщо її розглядати в координатах часу) на кожному віковому етапі (дитинство, отроцтво, юність, зрілість) у свою чергу поділяється на окремі мікроперіоди. Поділивши етап на частини, отримаємо чотири вузлові точки - золоті точки "золотого перетину" - 0, 0,382, 0,618 і /.

Що природа приховує за цими точками?

0 — початок відліку, початок життя нового, включеного кодом пропорції в активність чергового елемента механізму творчості, нового стану гармонії. Тут 0 - верхній край фундаменту, на якому почне будуватися нова, більш досконала і з новими властивостями гармонія людини.

Точка 0,382 - стан гармонії, що зароджується, частина часу вікового періоду, в якому гармонія стану душі і тіла неврівноважена, чутлива до перевантажень, але сприйнятлива до розвитку того, що домінує в механізмі таланту після подолання попередньої вікової межі.

Точка 0,618 - гармонія тіла і душі набуває рівноваги, може компенсувати руйнівні впливи і зберігати свою цілісність, а домінуючий механізм таланту починає працювати з видимими продуктами своєї роботи і розвивається в напрямі досконалості.

Точка на рівні 1 - завершення попереднього - досконала цілісність і початок нового вікового періоду. Гармонія початку руйнується, але одночасно засновує в собі ще більш досконалу гармонію. Ще один крок - і попередня цілісність піддається метаморфозі, перетворюється на "О" (з якого теж починається новий етап розвитку або руйнування попередньої гармонії механізму творчості).

На життєвому шляху людина відкриває 7 предметів відношень: Від дня народження до 2-х років - відкриття фізичного і предметного світу найближчого оточення (ліжко, кімната, будинок). Від 2-х до 3-х років - відкриття себе: "Я - Сам". Від 3-х до 5-ти років - мови, дієвого світу слів, краси і гармонії та системи "Я - Ти".

Від 5-ти до 8-ми років - відкриття світу чужих думок, почуттів і образів системи "Я - Ми".

Від 8 до 13 років - відкриття світу задач і проблем, розв'язаних геніями і талантами людства системи "Я - Духовність".

Від 13 до 21 року - відкриття хисту оригінально розв'язувати всім відомі задачі, коли думки, почуття і уява починають активно працювати, створюється система "Я І Іоосфера".

Від 21 до 34 років - відкриття спроможності створювати новий світ або його фрагменти - усвідомлення самоконцепції "Я — Творець".

Життєвий шлях має просторово-часову структуру. Він складається з вікових і індивідуальних фаз, що визначаються за багатьма параметрами життя. Сукупність таких "вимірів" складає просторову структуру життєвого шляху.

Людина опановує (певною мірою) обставини свого життя, стає творцем своєї історії і творцем історії суспільства. Справжнє, творче ставлення до життя, однак, з'являється далеко не відразу і навіть не в будь-якої людини (життя деяких людей справедливо оцінюється як бездарно прожите).

Між фазами життєвого шляху існують генетичні зв'язки, і це зумовлює закономірний його характер. Звідси випливає, що в принципі можна завбачувати майбутній розвиток на основі знання про ранні його фази. Звичайно, це прогнозування буде ймовірнісним, оскільки життєвий шлях людини відзначений багатьма випадковостями, не передбачуваними жодним прогнозом.

Психоаналітична концепція особистості

Головне, що відрізняє аналітичну психологію Юнга (1875-1961) від фрейдівського психоаналізу, - різне бачення природи лібідо. Якщо Фрейд характеризує лібідо, вдаючись переважно до термінів сфери сексуальності, то для Юнга - це життєва енергія загалом, в якій сексуальність - лише одна з її складових.

За Юнгом, першопочаткова життєва енергія лібідо виявляє свій вплив упродовж змужніння і розмноження, в певних видах діяльності - залежно від того, що в певний момент є найбільш важливим для конкретної людини.

Юнг відкидає фрейдівське розуміння едипового комплексу. Він пояснював прихильність дитини до матері як необхідну життєву потребу дитини і спроможність матері її задовольнити. Коли дитина зростає, у неї з'являються сексуальні потреби, що накладаються на ті, які домінували в дитинстві, - потреби в їжі. Юнг висловив припущення, що енергія лібідо набуває гетеросексуальних форм лише в пубертатний період. Він не відкидав цілком наявність сексуальної мотивації в дитячому віці, однак звів сексуальність лише до одного з багатьох потягів у психіці.

Життєвий досвід Юнга, певно, істотно впливає на його переконання. Ми вже вказували на те значення, яке його інтерес до несвідомого мав для визначення професійного покликання. Щодо сексу, то й тут можна простежити вплив біографічних моментів. Юнг не використав у своєму вченні поняття едипового комплексу, тому що не мав такого досвіду власних дитячих переживань. Він відгукувався про свою матір як про досить гладку і непривабливу жінку, а тому й ніяк не міг зрозуміти, на якій підставі Фрейд стверджував, ніби кожний хлопчик відчуває в дитинстві сексуальний потяг до своєї матері.

На відміну від Фрейда, у Юнга не було жодних проблем, пов'язаних із сферою сексу. Він також не робив жодних спроб обмежувати своє статеве життя. У нього були сексуальні зв'язки з жінками-пацієнтками і ученицями протягом багатьох років. "Для Юнга, що цілком вільно і надто активно задовольняв свої сексуальні потреби, секс у цілому відігравав мінімальну роль у розумінні людської мотивації. Для Фрейда ж, змученого власними нездійсненними і пригніченими бажаннями, секс, навпаки, займав центральне місце", - писав Шульц (1990).

Ще одна істотна відмінність між науковими позиціями Фрейда і Юнга стосується питання про спрямування чинників, визначальних для формування особистості людини. З точки зору Фрейда, людина є продуктом своїх дитячих переживань. Для Юнга людську особистість формує не тільки її минуле, а й такою ж мірою і власна мета, очікування і надії на майбутнє. На його думку, формування особистості зовсім не завершується до п'яти років. Людина може змінюватися, і іноді досить значно, протягом усього свого життя.

Третє, що розрізняє наукові погляди Фрейда і Юнга, полягає