регулятор життя людини, може існувати у двох формах: як свідоме уявлення людини щодо головних цілей та цінностей її існування і як реальна спрямованість її життя на реалізацію певних цілей та цінностей. Смисл життя так чи інакше притаманний людині зовсім не обов'язково як розгорнута "філософія життя", а здебільшого як віра у певні цінності, що утворюють стрижень особистості і не дозволяють життю людини розпастися на непов'язані між собою етапи існування. Хоча сенс життя і осмислює людські справи, і може надихати людину на істинно великі справи, але, навпаки, жодна справа не може осмислити сама по собі людського життя. Тож доктор Фауст у гьотевському "Фаусті", котрий вважав, що спочатку була Дія (а не смисл, не слово, не логос), недарма підписав угоду з чортом.
Людина, відокремлена від світу у своєму егоїстичному "Я", керуючись мотивацією "загарбати і з собою прагне взяти їх у домовину" (Т.Г. Шевченко), зі смертю справді перестає існувати, і її післясмертне буття обмежене цією домовиною. Людина, поєднана зі світом багатьма зримими та незримими зв'язками, не може зникнути безслідно. Якщо я був добрий — то світ, хоч трохи, але став добріший, якщо я був розумний — то й світ, хоч трохи, але порозумнішав, якщо я був мужній, то й світ, хоч трохи, але змужнів. Мої розум, доброта, відчуття прекрасного можуть втілюватися в результатах праці, творах мистецтва, впливах на інших людей. Лише таким чином людина має шанс увічнити своє скороминуче перебування у цьому світі, залишаючи йому в дарунок свою безсмертну особистість. І серед великої кількості видів діяльності, які здатні втілити найкращі здобутки життя людини, немає професії, яка б здавалася мені більш привабливою, ніж діяльність педагога. Він, піднявшись високо над повсякденним та розглядаючи все з гуманної точки зору, сприяє втіленню у життя вічних ідеалів добра та справедливості.
Питання про смисл життя зароджується спочатку у вигляді неясної мрії, а потім виростає в уявлення про певну життєву перспективу, майбутнє самовизначення, життєвий ідеал тощо. Смисло-життєві роздуми в юнацькому віці спрямовані у майбутнє, на пізнання свого життєвого призначення, а відповідь на це питання звичайно розгортається у системі конкретних життєвих планів, які старшокласник має намір реалізувати. У цьому віці питання про смисл життя (для чого?) не відділяється від уявлень про життєві цілі (що робити?).
Розгляд потреби смислу життя — актуальна і суто психологічна проблема для раннього юнацького віку, коли саме життя потребує від юнаків та дівчат здійснювати пошук сенсу свого життя.
Література
Абрамова Г.С. Возрастная психология.— М, 1997.
Берне Р. Я-концепция и воспитание.— М.. 19
Кле М. Психология подростка. Психолого-сексуальное развитие.— М.. 1991.
Кон И.С. Психология старшеклассника.— М., 1980.
Кулагина И.Ю. Возрастная психология. Развитие ребенка от рождения до 17 лет.— М., 1997:
Мудрик А.В. О воспитании старшеклассников — М., 1981.
Немов Р.С. Психология в 2 кн.—: Кн. 2. Психология образования.— М., 1994.
Ремшмидт X. Подростковый и юношеский возраст. Проблема становления личности.— М.,1994.
Обуховский К. Психология влечений человека.— М.,1972.
Франкл В. Человек в поисках смысла.— М.,1990.
Вікова психологія / За ред. Г.С.Костюка.— К.,1976.