Розв'язання ситуації у колі вчинкових моральних дій.

План

1. Післядія та усвідомлення вчинку.

2. Дослідження характерологічних рис учинку.

3. Тлумачення дослідних (експериментальних) даних.

4. Методичні принципи організації психологічного дослідження вчинку.

Зміст прийнятого особистістю рішення та здійсненого нею вибору щодо морального змісту ситуації знаходить своє безпосереднє відображення у певній дії або послідовності дій. У процесі реально-практичного діяння особистість виявляє, висвітлює, презентує свою індивідуальну природу, характер, звички та стилі діяння тощо. В безпосередньому діянні сутнісні особливості людини стають доступними чуттєвому спогляданню (спостерігача, дослідника тощо). Особливо це стосується вчинкових дій, оскільки в них розгортається глибинна, сутнісна властивість особистості — створювати, зберігати та втілювати моральні цінності, ідеали, екзистенціальні ідеї свого життя.

Власне здійснення вчинку відбувається не лише здійсненням окремої дії. Як правило, це коло, цикл дій, що певним чином поєднані й саме своєю цілісністю забезпечують учинок як такий. Цикл учин-кових дій організовує розгортання вчинкового діяння у часі життєдіяльності особистості. Досліджуючи його, можна певною мірою достовірно визначити початок і завершення вчинкового циклу. Можна представити його у вигляді розгорнутої послідовності окремих дій, що переходять одна в одну, спричиняють наступну й спричиняються попередніми, що поступово наближають розв'язання морального змісту ситуації.

Можна говорити про певний алгоритм учинкових дій, що реалізує вчинок як такий. Алгоритм вчинкових дій завжди індивідуально-неповторний: навіть якщо він реалізується за усталеним соціальним або суспільним стереотипом, індивідуальна природа особистості насичує його такою кількістю індивідально-неповторних ознак, що в цілому алгоритм завжди виявляє ідивідуальні властивості, спрямованість та характер вчинкового діяння особистості.

В соціально-психологічній психотерапії часто застосовується прийом "Вчинок (або діяння) за заданим алгоритмом". Групі пропонується здійснити у змодельованій, ігровій ситуації вчинок (або окрему дію) за заданим алгоритмом. Цей алгоритм подає чітку послідовність і змістовий контур кожної окремої дії та циклу в цілому. Спостерігаючи виконання завдання, не важко помітити, що однакових образів вчинків (чи образів дій), створених, відтворених учасниками групи навіть за заданим алгоритмом, ідентифікувати майже неможливо. Адже кожний учасник застосовує свої, характерні саме для нього способи та засоби відтворення кожної з дій, робить це з певною мірою досвідченості, натхнення, майстерності тощо. Так, якщо попросити групу людей змалювати якийсь предмет, то не вийде жодного малюнка, який був би повторенням іншого.

В межах певного алгоритму можна спостерігати діалетику цілей, засобів та результатів кожної окремої дії цього алгоритму. Ціль окремої дії може прямо не відповідати вчинку в цілому, однак у сукупності з іншими — безпосередньо зумовлювати його. Так, продукт, результат окремої дії' може демонструвати, на перший погляд, зворотну за змістом спрямованість особистості щодо характеру вчинку в цілому, проте може виступати необхідним діалектичним елементом у динаміці морального змісту даного вчинку. Кожна окрема дія здійснюється за допомогою певних засобів, які можуть мати просту чи складну операціональну структуру, можуть бути тотожними або мати певні відмінності щодо основного змісту вчинкової ситуації тощо. Окремі засоби вчинкового діяння поєднуються особистістю у цілісний спосіб чи стиль здійснення вчинку, можуть закріплюватися в її індивідуальному досвіді, поступово вдосконалюватися. В методичному плані психологічне дослідження дійового компоненту розгортання особистістю вчинкової активності є необхідним і кваліфікується як найбільш доступний безпосередньому спогляданню з боку дослідника серед інших компонентів вчинку.

Особливо важливим є поступальний аналіз результату, продукту вчинку, що має, як вже зазначалося, суб'єктивну і об'єктивну сторони. Вивчення цієї внутрішньої діалектики вчинкової активності конкретної особистості є важливим і перспективним, оскільки дає змогу аналізувати та прогнозувати власне продуктивність особистості в житті та творчості. Сутнісними ознаками при цьому визнаються: цілісність та завершеність учинкової структури окремого вчинку; наявність усвідомлених спрямувань особистості щодо завершених і цілісних дій у світі; намагання постійно бути продуктивною, тобто у кожній дії, кожному вчинкові досягати певної мети, сутнісно завершувати їх. Реально-практичні відмінності виявів цих ознак у сукупності складають певний спосіб учинкового діяння особистості у світі.

Післядія та усвідомлення вчинку.

Вчинкова дія, вчинок у цілому синтезують в собі змістовні та процесуальні ознаки діяння особистості у світі, ознаки пізнавальних та перетворючих впливів, які особистість спрямовує на явища зовнішнього світу або до сутності власного "Я". Тому результат, продукт окремого вчинку поряд із безпосереднім значенням "зараз звершеної дії" має наслідки, що екстраполюються в інші сфери існування особистості (просторовий аспект), на явища минулого чи майбутнього у житті особистості (часовий аспект), на масштаб життя особистості, що визначається змістовим і ціннісним рівнем здійснення нею творчих актів життєдіяння (динамічний аспект) тощо. Отже, явище, що має бага-томірну й багатозмістову природу, здатне породжувати наслідки відповідного характеру. Результати вчинкового діяння особистості вбирають в себе всі сутнісні ознаки її життєдіяння та розгортають їхній зміст у довершеній, певною мірою реконструйованій формі. Кожний здійснений вчинок для особистості — акт ствердження власного "Я" і водночас акт розвитку власного "Я", акт набування нових особистісних якостей, нового досвіду. Післядійовий ефект здійсненого вчинку актуалізується особистістю через усвідомлення нею наслідків вчинкового діяння, а також через узагальнення свідчень, відгуків, оцінок вчинку з боку інших людей, що також були учасниками даної вчинкової дії або могли безпосередньо чи опосередковано споглядати її. Як і структура вчинку в цілому, післядійовий ефект має розглядатися з позицій його феноменологічного та реально-практичного змісту. Отже, особистість має володіти здатністю в процесі усвідомлення наслідків власного вчинкового діяння актуалізувати (сама або за допомогою інших) не тільки реально-практичний, виявлений у дійсності результат вчинкової активності, а й відтворювати "прихований", феноменологічний результат свого вчинку. В реальності індивідуального життя ці змістові компоненти продукту вчинкового діяння особистості не відокремлені один від одного — вони існують і виявляються лише в сукупності своїх ознак. Тому особистість має володіти досвідом диференціації та інтеграції суб'єктивного та об'єктивного змісту продукту, результату, наслідку власного вчинкового діяння.

Об'єктивно продукт учинкової активності може поставати в будь-якій формі реально-практичного виявлення ЇЇ індивідуальної сутності. Це може бути певна соціально значуща дія, створена та стверджена цінність, професійний продукт, предметне перетворення довколишнього середовища тощо. Сутнісною є наявність морального змісту створеного продукту, а також моральності кожного з елементів діяння особистості, в процесі якого був створений цей продукт. Увесь процес діяння характеризується при цьому як акт чи цикл моральної творчості особистості, тому незалежно від набутої форми продукт вчинку має моральний зміст.

Суб'єктивно продукт вчинкової активності постає у сукупності результатів її пізнавальних та перетворюючих дій щодо зовнішнього світу та світу власного "Я" в процесі здійснення вчинку. Моральний зміст вчинку, як він суб'єктивно усвідомлюється особистістю, розгортається нею через актуалізацію певного суб'єктивного смислу, ідеалу, цінності, ідеї тощо. Іноді об'єктивний і суб'єктивний вияв морального змісту вчинку може діставати нетотожні або навіть протилежні тлумачення з боку самої особистості та інших людей. У психологічному дослідженні вчинку важливо враховувати цей факт, а також за можливістю забезпечувати найбільш повний збір відповідної інформації та емпіричних даних об'єктивного і суб'єктивного характеру, аби на змістовому їх перетині віднайти істинне відображення сутності досліджуваного явища — вчинку в цілому та окремих його елементів.

Усвідомлення особистістю морального змісту здійсненого вчинку, а також інших змістових складових результату, продукту даного вчинку відбувається у послідовному (чи поєднаному) зіставленні та оцінюванні: власних намагань, очікувань і міри втілення їх у дійсність; первинного усвідомлення особистістю мети здійснюваного вчинкового діяння та реально досягнутого; уявлюваного смислу і отриманої оцінки досягнутих результатів тощо. Позитивний чи негативний ефект вчинкового діяння (тут також досить часто не збігаються об'єктивні й суб'єктивні, соціальні та індивідуальні судження) тлумачиться особистістю у сукупності його просторових, часових та динамічних ознак, розглядається нею як окрема ланка, фрагмент життєдіяння, що включається у цілісний процес життєвої вчинкової творчості, а отже, має враховуватись як новий досвід, що надалі може бути трансформованим, удосконаленим і відтвореним уже на іншому, більш високому рівні.

Психологічне дослідження індивідуально-психологічних ознак післядійового компонента вчинку має виходити з послідовного — багатомірного та багаторівневого — тлумачення вчинкової активності особистості як поєднання ідеальних і реальних, об'єктивних і суб'єктивних, усвідомлюваних і несвідомих, репродуктивних і конструктивних тощо засобів формування, розвитку та розгортання її індивідуальної природи. Отже, реальна особистість, конкретний суб'єкт учинку з індивідуальними особливостями його життєдіяння як біологічного індивіда, суспільної особистості, культурно-історичної індивідуальності має визначати вихідний пункт дослідницьких дій психолога.

Дослідження характерологічних рис учинку.

Вчинок як самостійне та специфічне явище індивідуального буття людини має ряд характерологічних рис, що мають враховуватися дослідником і навіть спеціально вивчатися. Це дає змогу повніше розкрити картину вчинкового діяння особистості. Характерологічні риси вчинку відображають передусім якісний динамічний аспект розгортання вчинкової активності особистості протягом заданого відтинку часу. Останній визначається початком та завершеням окремого вчинку як цілісного акту життєдіяння особистості. Вчинковий акт характеризується: 1) визначеним моральним змістом діяння особистості; 2) логікою розгортання змістових та