(Брока і Верніке) пов'язані між собою дугоподібним пучком нервових волокон. У зоні Брока виникає детальна програма артикуляції, що реалізується завдяки активації лицьової зони області моторної кори, яка керує лицьовою мускулатурою. Але, якщо слово надходить через зорову систему, то спочатку включається первинна зорова кора. Після цього інформація про прочитане слово спрямовується в кутову звивину, що зв'язує зорову форму даного слова з його акустичним сигналом у зоні Верніке. Подальший шлях, який призводить до виникнення мовленевої реакції, є таким самим, як і при винятково акустичному сприйнятті [5].

Права і ліва півкулі мозку відрізняються за своїми функціями при забезпеченні мовленевої діяльності. Функціонування лівої півкулі забезпечує здатність до мовленевого і немовленевого спілкування, розуміння усного і письмового мовлення, формулювання граматично правильних відповідей, регуляцію складних рухових мовленевих функцій. Завдяки роботі правої півкулі людина розрізняє інтонації мовлення, модуляції голосу, людські обличчя, розпізнає складні образи, що не піддаються розкладанню на складові елементи, сприймає музику і твори мистецтва як джерело естетичних переживань. Але при цих загальних закономірностях варто мати на увазі, що мовленеві функції локалізовані переважно в лівій півкулі у 95% правші в і 70% - лівшів, у 15% лівшів - у правій півкулі, і в 15% лівшів півкулі не мають чіткої функціональної спеціалізації за мовою.

Психофізіологія мислення

Мислення являє собою найбільш узагальнену й опосередковану форму психічного відображення, що встановлює зв'язки і відносини між об'єктами, які пізнаються, і дозволяє одержувати знання про такі об'єкти, властивості і відносини реального світу, що не можуть бути безпосередньо сприйняті на почуттєвому ступені пізнання. Мислення є найскладнішою формою психічної діяльності людини, вершиною її еволюційного розвитку.

Розумовий процес здійснюється за допомогою таких розумових операцій як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення й абстрагування. Його результатом є поняття, судження й умовиводи.

Виділяють такі форми мислення:

¦ наочно-дієве - ґрунтується на безпосередньому сприйнятті предметів у процесі дій з ними;

¦ образне - ґрунтується на уявленнях і образах;

¦ абстрактно-логічне (вербальне): 1) індуктивне (ґрунтується на логічному висновку "від часткового до загального" (побудова аналогій); 2) дедуктивне (ґрунтується на логічному висновку "від загального до часткового" чи "від часткового до часткового", зробленому відповідно до правил логіки).

Вербальне мислення являє собою найбільш складну форму мислення людини, яка нерозривно пов'язана з мовленням, що дозволяє кодувати інформацію за допомогою абстрактних символів. Завдяки мовленню мислення людини в процесі еволюції стало узагальненим і опосередкованим. Слово виступає не тільки як засіб вираження думки, а й перебудовує мислення людини, оскільки сама думка відбувається і формується за допомогою слова.

Образне мислення пов'язане з скронево-тім'яними областями кори головного мозку, а абстрактно-вербальне мислення - з лобовими відділами кори. Лобова кора, очевидно, відповідальна і за вибір цілей, що людина ставить перед собою, за її оцінку різних обставин у зв'язку з цими цілями. Функції лівої півкулі ототожнюються з усвідомленими, логічними процесами мислення, а функції правого - з інтуїтивним мисленням.

Література

1. Батуев А.С. Физиология высшей нервной деятельности и сенсорных систем: Учебник для вузов. - СПб. Питер, 2005. - 317 с.

2. Блум Ф., Лейзерсон А., Хофстедтер Л. Мозг, разум и поведение / Пер. с англ. - М.: Мир, 1988. - 246 с.

3. Данилова Н.Н. Психофизиология: Учебник для вузов. - М.: Аспект Пресс, 2000. - 373 с.

4. Лебедев АЛ. Психофизиологические закономерности восприятия и памяти. М.: Наука, 1985. - 224 с.

5. Марютина Т.М., Ермолаев 0.10. Введение в психофизиологию. - 4-е изд. - М.: Флинта, 2004. - 400 с.

6. Психофизиология: Учебник для вузов / Под. ред. Ю.И. Александрова. - 3-е изд. - СПб.: Питер, 2004. - 464 с.