О.В.Тімченко [15] вказує на те, що на сучасному етапі розвитку юридичної психології можливо окремо виділити екстремальну юридичну психологію як науково-практичний розділ який вивчає психологічні закономірності діяльності правоохоронних органів при виникненні надзвичайних обставин і ситуацій, пов'язаних з підвищеним професійним ризиком, небезпекою для життя та здоров'я, та розробляє науково обґрунтовані заходи психологічного забезпечення професійної та функціональної надійності персоналу при виконанні задач в умовах, що потребують граничної мобілізації фізичних, психологічних і моральних якостей особистості.

Виділення екстремальної юридичної психології як окремого науково-практичного розділу юридичної психології він пов'язує з особливими морально-правовими аспектами діяльності правоохоронців в ризико-небезпечних ситуаціях оперативно-службової та службово-бойової діяльності.

Фактично екстремальна юридична психологія здійснює синтез основ психологічних знань з питань діяльності особистості в особливих умовах і основ норм права, які регулюють поведінку та взаємовідносини між індивідами, між особистістю та суспільством в умовах надзвичайних обставин і ситуацій.

При цьому предметом екстремальної юридичної психології є вивчення загально психологічних закономірностей функціонування психіки та життєдіяльності індивіда в зоні граничних можливостей організму, особистості, групи, соціуму, а також удосконалювання управління та практичної діяльності правоохоронних органів у кризових та надзвичайних обставинах і ситуаціях.

Виходячи з викладеного О.В.Тимченко визначає такі основні завдання сучасної екстремальної юридичної психології як окремої галузі юридичної психології:—

визначення оцінки напруженості праці та психофізіологічної "вартості" основних видів правоохоронної діяльності;—

визначення факторів професійної незадоволеності серед працівників правоохоронних органів України та основних функціональних порушень психічної сфери особистості, що виникають у правоохоронців в процесі оперативно-службової та службово-бойової діяльності;—

вивчення психологічних особливостей дій працівників правоохоронних органів у ризиконебезпечних ситуаціях оперативно-службової та службово-бойової діяльності;—

дослідження психологічного впливу різноманітних стрес-факторів оперативно-службової та службово-бойової діяльності на правоохоронців;—

розроблення новітніх методів і психотехнологій в межах екстремально-психологічної підготовки правоохоронців;—

удосконалення професійно-психологічної підготовки персоналу, працівників правоохоронних органів України щодо забезпечення особистої безпеки та виживання в ризиконебезпечних ситуаціях оперативно-службової та службово-бойової діяльності;—

вивчення психологічних особливостей забезпечення правопорядку в умовах надзвичайних обставин і ситуацій;—

вивчення психологічних особливостей управління працівниками правоохоронних органів у кризових та надзвичайних обставинах і ситуаціях;—

психологічне забезпечення переговорної діяльності при проведенні контр терористичних операцій та звільненні заручників;—

психологічний супровід попередження та припинення групових порушень громадського порядку;—

діагностика, профілактика та корекція негативних психічних станів, що виникають у правоохоронців під впливом ризиконебезпечних ситуацій оперативно-службової та службово-бойової діяльності;—

надання екстреної психологічної допомоги правоохоронцям, які зазнали сильного психотравмуючого впливу при виконанні професійних обов'язків;—

розроблення сучасних методів постекстремальної роботи з правоохоронцями, психологічне забезпечення відновлю вального періоду діяльності особового складу після виконання складних задач оперативно-службової та службово-бойової діяльності;—

розроблення сучасних методів надання психологічної допомоги правоохоронцям, які застосували табельну зброю та спеціальні засоби для припинення правопорушень;—

організація психологічної допомоги пораненим працівникам та членам їх сімей, а також членам сімей загиблих правоохоронців при виконанні службових обов'язків.

Методологічну основу екстремальної юридичної психології можуть скласти концептуальні підходи щодо вивчення психологічного (професійного) стресу (В.О. Бодров, Л.О. Китасв-Смик, А.Б. Леонова, Н.І. Наєнко, Г. Сельє, В.В. Суворова та ін.).

Суттєве значення для розвитку екстремальної юридичної психології як окремої галузі юридичної психології мають:—

положення, що пов'язані з розробленою у вітчизняній психології теорією єдності психіки і діяльності (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Ви-готський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов та ін.);—

теоретичні положення загальної та генетичної психології що розкривають закономірності розвитку особистості як суб'єкта власної життєдіяльності (С.Л. Рубінштейн, С.Д. Максименко та ін.);—

системно-структурний підхід щодо вивчення психологічної готовності до діяльності (О.Д. Ганушкін, М.І.Д'яченко, Л.С. Нерсесян, В.М. Пушкін, О.Д. Сафін, М.І.Томчук та ін.);—

концепція відстрочених реакцій на травматичний стрес (посттравматичних стресових реакцій) (Ф.В. Бассін, Д Вільсон, М. Горовиць, Л.А. Пергаменшик, Н.В. Тарабрина, Ч. Фіглі, 3. Фрейд, Д. Шпігель та ін.).

Джерела екстремальної юридичної психології як науково-практичного розділу юридичної психології складають:—

нормативно-правові документи, що стосуються вдосконалення діяльності правоохоронних органів України;—

дані про особливі психічні стани і реакції, що спостерігаються в ризико-небезпечних ситуаціях (Ю.О. Олександровський, Г.О. Балл, М.Д. Левітов, Л.Ф. Шестопалова та ін.), у тому числі — правоохоронної діяльності (О.М. Бандурка, СП Бочарова, І.О. Ко-тенев, B.C. Медведев, О.М. Столяренко та ін.);—

праці сучасних вітчизняних психологів із теорії та практики психологічної допомоги (О.Ф. Бондаренко, B.IL Москалець, Н.В. Чепелєва, СІ. Яковенко, Т.С Яценко та ін.).

Завдання, які повинна вирішувати екстремальна юридична психологія, визначаються різноманітністю та складністю теоретичних і практичних проблем, що входять у сферу діяльності правоохоронних органів. Дослідження в межах екстремальної юридичної психології мають своєю задачею удосконалювання психологічного добору та психологічної підготовки правоохоронців до діяльності у кризових та надзвичайних обставинах і ситуаціях, а також розробку засобів захисту особового складу від травмуючого впливу психогенних факторів оперативно-службової та службово-бойової діяльності.

Література

1. Андреена Н. А. / Социальная психология. – М. 1980. – 158 с.

2. Беличева С. А. Основы превентивной психологии. – М. 1993. - 299 с.

3. Берне Р. Развитие Я — концепции и воспитания. — М.: Педагогика, 1986.—121с.

4. Бодалев А. А. Психология о личности. — М., 1988. — 433 с.

5. БрунерДж. Психология познания. — М., 1977. — 233 с.

6. Гальперий П.Я. Психология как объективная наука / П.Я. Гальперий. М.: Воронеж. – 1998. – 448 с.

7. Долгова А. И. Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних. — М., 1981. — 269 с.

8. Донцов А. И. Психология коллектива. — М, 1984. — 226 с.

9. Дубинин Н. П., Карпец И. И., Кудрявцев В. Н. Генетика, поведение, ответственность. — М., 1982. — 312 с.

10. Захарова А.В. Психология формирования самооценки.— Минск, 1993. —207 с.

11. Ковалев В. И. Мотивы поведения и деятельность. — М.: Наука, 1988. —С. 128—141.

12. Коломинский Я. Л. Психология взаимоотношений в малых группах. - Минск, 1976. - 310 с.

13. Левитов М.Д. О психических состояниях человека — М.: Просвещение, 1964.—334 с.

14. Леонгард К. Акцентуированные личности, / Пер. с нем. — К., 1981. —305 с.