Психологічне вивчення професій

План

1. Професіографія та її цілі

2. Принципи і методи професіографії

3. Етапи психологічної професіографіі.

Професіографія та її цілі

Професіографія — технологія вивчення вимог, які пред'являються професією до особистісних якостей і психофізичних можливостей людини, її використовують з метою розроблення інформаційних, діагностичних, корекційних і формуючих методичних посібників і практичних рекомендацій для забезпечення взаємовідповідності людини і професії. Професіографія забезпечує формулювання практичного завдання й організацію його вирішення з метою оптимізації і підвищення ефективності професійної праці. Професіографія охоплює різні сторони конкретної професійної діяльності — соціальні, соціально-економічні, історичні, технічні, технологічні, правові, гігієнічні, психологічні, психофізіологічні та соціально-психологічні. Детальність їх вивчення залежить від соціального замовлення.

Інформаційна професіографія спрямована на забезпечення профорієнтаційної роботи, охоплює всі названі характеристики, але подає їх узагальнено, коротко, описово. Корекційна професіографія спрямована на підвищення безпеки професійної праці, детально й аналітично описує тільки ті характеристики, які є основними джерелами загрозливої поведінки людини в цій сфері. Діагностична професіографія — забезпечує організацію професійної психо-діагностики, зорієнтована на вивчення технічних, правових, технологічних, психологічних, психофізіологічних і соціально-психологічних характеристик праці тільки на тих етапах роботи, від яких більшою мірою залежить кінцевий результат і на яких потрібні найвищі показники швидкості, точності діяльності та відповідальності за виконання завдання. Формуючу професіографію використовують у процесі професійного навчання, вона охоплює соціально-економічні, історичні, правові характеристики професії в загальних рисах, з детальним аналітичним опрацюванням технічних і технологічних сторін конкретної професійної діяльності. Професіографія містить комплекс методів вивчення професійної діяльності, в тому числі — методи збору емпіричних даних (вивчення документації, спостереження, опитування, продуктів діяльності та методів біографічного і трудового експерименту) їх аналізу (методу та експертної оцінки, якісного аналізу емпіричних даних, статистичного аналізу), а також методи психічної інтерпретації (структурно-системний аналіз і функціонально-структурний аналіз) [3; 5; 6].

Будь-яке дослідження в галузі психології праці, які б завдання — теоретичні або практичні — перед ними не стояли, розпочинається вивченням конкретної професійної діяльності.

Багатоаспектний і різноманітний процес аналізу роботи починається зі збирання основних відомостей про неї, про складові її частини та матеріальні передумови, які потрібні або важливі для практичної діяльності психолога. Зібрану інформацію класифікують, аналізують, критично оцінюють і відповідно систематизують. На підставі цього складають у письмовому вигляді огляд, який має повну характеристику виду праці, який досліджують.

Методику і техніку одержання, опрацювання значимих із погляду психології характеристик праці позначають поняттям психологічна професіографія.

Професіографія — це визначення завдань, які становлять зміст роботи та визначення здібностей, знань, умінь і відповідальності, що вимагають від робітника успішного виконання певної роботи або здійснення відповідної діяльності. Тобто, професії і спеціальності за вимогами, які пред'являються працівникові.

Психографія — це не тільки метод психології. Це загальний метод аналізу, опису трудової діяльності й умов праці.

Комплексний, систематизований, короткий і багатосторонній опис виду роботи, який призначений для проведення психологічного вивчення праці і використання в подальшій практичній діяльності, називається психологічною професіографією.

Послідовність проведення досліджень при застосуванні психографічного методу.

Важливою частиною професіограми є психограма, яка є психологічним аналізом структури професіональної діяльності. Зміст і об'єм професіограми залежить від мети, з якою вивчають професії. Метою може бути профвідбір, профорієнтація, профконсультація, виробниче навчання, раціоналізація режиму й умов праці.

Принципи і методи професіографії

Методика психологічної професіографіі (рис 6.1). Професіографія розпочинається зі збору даних про роботу, яку вивчають. Всі ці дані групують відповідно до чотирьох груп питань.

Яку професію (спеціальність, посаду) аналізують і описують? Що є предметом і метою цієї роботи? Які види діяльності вона містить і як вони взаємопов'язані між собою?

Які умови й можливості надає робота для повного використання продуктивності праці нормальної людини? Що стримує нормальний розвиток психічних процесів або обмежує застосування здібностей? Чим зумовлена ефективність праці? Які основні об'єктивні передумови хороших результатів роботи?

Які зовнішні фактори позитивного або негативного характеру впливають на психіку людини на цьому робочому місці? Що може ефективно вплинути на психічну працездатність і продуктивність? Що покращує і розвиває або навпаки, порушує психічні функції і стримує розвиток здібностей, негативно впливає на них?

Які особливості або виняткові вимоги до психіки людини пред'являє ця робота? Які здібності й особливості є передумовою успішного виконання роботи і які якості не застосовують у цій діяльності, а в деяких випадках вони просто непотрібні? Які з найважливіших суб'єктивних детермінант є показниками високої продуктивності?

Вивчаючи відповідну роботу, психолог ставить детальні запитання і з їхніх відповідей відбирає інформацію, яку використовує як основний матеріал для професіограми (відповідно до її виду та мети використання). Основа фундаментального опису складається з 16 запитань; у відповідях на них є важливі дані для професіограми (їхню залежність оформляють так: запитання...? = відповідь на нього...):

1. Як називається робота і в чому вона полягає? (Іншими словами, що виконується?) = назва роботи, спеціальності, професії, посади можливого робочого місця — опис існуючих характеристик і видових особливостей праці.

2. Якою є ефективність і мета роботи? (Що виготовляють і з якою метою?) = мета роботи: продукція, послуги; значення роботи: цінність і важливість продукції або надання послуг для організації підприємства та всього народного господарства.

3. Що є предметом праці? (З чого виготовляють, над чим і з чим працюють) = матеріал, сировина, напівфабрикати; нематеріальні джерела — інформація, письмові дані та документи; обслуговування, надання послуг — допоміжна діяльність.

4. Яким способом виконують роботу? (Як це робиться?) = технологічний процес, трудовий процес, операція, завдання.

5. На підставі чого виконується ця робота? (На якій підставі це робиться?) = підставою для виконання роботи можуть бути: виробнича документація, рисунки, вказівки, детальні технологічні інструкції, плани, розрахунки; опосередкована інформація, інструкції, опис, накази.

6. Які критерії оцінки результатів праці? (На підставі чого оцінюють якість і ефективність праці?) = критерії, оцінки, норми, ліміт, затрати часу, кваліфікаційні розряди.

7. Яка кваліфікація вимагається для роботи? (Що треба вміти, знати?) = необхідна освіта, практичний досвід, який вимагають, майстерність, спеціалізація.

8. За допомогою яких засобів виконують роботу? (Чим виконують?) = інструменти, машини, допоміжні засоби, апаратура, засоби управління.

9. В яких умовах виконують роботу? = виробниче середовище: умови праці та параметри робочого місця (просторові, гігієнічні, естетичні тощо).

10. Яка організація праці? (Коли і яким способом виконують роботу?) = організація виробничого процесу, графік роботи і розклад змін, режим праці та відпочинку, баланс робочого часу.

11. Яка кооперація праці? (Хто, що і з ким робить?) = розподіл виробничих завдань, повноважень і відповідальності в трудовому колективі, визначена субординація — керівник, підлеглі, система керівництва й управління первинними виробничими колективами; характеристика соціального середовища та мікроклімату на виробництві.

12. Яка інтенсивність праці? (Як багато, наскільки швидко або повільно, як часто виконують роботу?) = кількість роботи, її важкість, швидкість, темпи, норми часу, тривалість навантаження, варіабельність праці — монотонність, систематичність, циклічність, ритмічність.

13. Які загрозливі та відповідальні моменти трапляються на виробництві? (Що може трапитись на роботі?) = неполадки, матеріальні втрати, штрафи за низьку якість або зрив термінів доставки продукції, аварії обладнання, травми, профзахворювання, збитки для народного господарства країни.

14. Як впливає праця на працівника? (Чим корисна й чим шкідлива вона для людини?) = позитивний і негативний вплив матеріальних, організаційних і соціальних факторів на особистість (у комплексі).

15. Яку користь приносить праця робітникові? (Скільки він заробляє?) = заробітна плата, премії, натуральні видачі, різні пільги, моральне задоволення від праці, громадське визнання працівника.

16. Які умови, вимоги й обмеження характерні для роботи? (Хто може, а хто не повинен її виконувати?) = адміністративно-правові, політичні, медичні, громадські й інші детермінанти [6].

Етапи психологічної професіографіі.

Перший етап. Ознайомлення з особливостями трудової діяльності. Професіографічний, отже, на підставі спостережень, вивчення документів, акцентування і бесіди зі спеціалістами.

Другий етап. Виділення операцій. Складання схем, які характеризують інформаційну структуру операції. Орієнтовна кількісна характеристика деяких особливостей операції.

Третій етап. Детальний аналіз операції з виділенням складових її психофізіологічних елементів. Складання алгоритму операції в різних формах (опис, кінематичний графік тощо).

Четвертий етап. Проведення психофізіологічних досліджень трудового процесу. Експериментальна оцінка окремих елементів процесу.

П'ятий етап. Експериментальна оцінка рівнів розвитку професійно-важливих якостей. Визначення нижнього порогу розвитку здібностей, нижче якого людина є професійно непридатною.

Шостий етап. Узагальнення матеріалу та підготовка рекомендацій, які спрямовані на підвищення ефективності праці, підбір і правильне розміщення кадрів на виробничій ділянці.

Психограма. Психофізіологічні функції й аналізаторні системи, які перебувають під постійним навантаженням і які мають найбільшу важливість для забезпечення процесу роботи. Пороги відчуттів (абсолютні та диференційні).

Характеристика динаміки введення в роботу різних аналізаторів, їх взаємодія, міра напруженості в різні періоди часу. Характеристика їхньої необхідної лабільності (рухливості).

Просторове сприймання та способи його організації. Найважливіші характеристики уваги та способи її організації.

Характеристика параметрів швидкості, точності, координаційної складності операцій, які виконують. Темп діяльності, стійкість моторних відповідей при довготривалому їх повторенні.

Переважаючий вид установки в цій діяльності (установки на швидкість, точність, надійність, безпеку).

Швидкість формування та переробки навичок. Міцність психомоторних навичок.

Особливості зберігання